Вирок № 93271252, 03.12.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 274/199/20

ВИРОК Провадження № 1-кп/0274/22/20

І м е н е м У к р а ї н и

03.12.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Яковлєва О.С.

за участі секретаря судового засідання . . . . Гуменюк О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 274/1697/20 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичева Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працює неофіційно, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , відповідно до статей 88, 89 КК України раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 185 КК України,

за участі прокурора. . . . . Маліновської О.М.

обвинуваченого . . . . . . . . ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

Потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 уклали угоду про примирення, відповідно до якої 06 лютого 2020 року приблизно о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись в кімнаті спальні будинку АДРЕСА_1 , побачив на тумбочці мобільний телефон “Huawei Y541-U02”, належний ОСОБА_2 , та в цей час у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у вказаному вище місці та час, ОСОБА_1 скориставшись відсутністю в кімнаті ОСОБА_2 , розуміючи протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів забрав із тумбочки мобільний телефон “Huawei Y541-U02”, вартістю 868,33 грн., обладнаний прозорим силіконовим чохлом, вартістю 50 грн., який поклав до кишені своїх штанів та покинув даний будинок.

Вказаною крадіжкою ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 918,33 грн.

Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , передбачена ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

27 лютого 2020 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення, згідно з якою сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України та узгоджують вид і міру покарання ОСОБА_1 у виді громадських робіт на строк 100 годин.

Вирішуючи питання про відповідність цієї угоди вимогам КПК України та закону, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні приватного обвинувачення. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 КК України (в ред. від 05.04.01) злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України є злочином середньої тяжкості (в редакції, що діє з 01.07.20 – є кримінальним проступком, засудження за вчинення якого поліпшує становище особи, зокрема суттєво зменшує строки погашення судимості, тобто у даному провадженні підлягає застосуванню редакція ч. 1 ст. 185 КК України від 22.11.18), тобто сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч. 3 ст. 469 КПК України.

Не встановлено і порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про примирення укладено після повідомлення ОСОБА_1 про підозру (25.02.20) і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Сторонами дотримано вимоги положень ст. 471 КПК України і в угоді у відповідності до цих вимог зазначено анкетні дані і статус сторін, сформульовано підозру та її правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 185 КК України), істотні для кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 ОСОБА_2 , визначено, що шкоду потерпілому відшкодовано, претензій до обвинуваченого потерпілий не має, зазначено узгоджене покарання та згоду сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, в тому числі правова кваліфікація кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1 не є більш тяжкою, ніж це передбачено у ч. 3 ст. 469 КПК України.

Не встановлено невідповідності інтересам суспільства умов угоди та ці умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.

Підстав вважати, що укладення угоди про примирення не було добровільним, або сторони не примирились у суду немає.

ОСОБА_1 заявив, що він цілком розуміє наслідки угоди, потерпілий звернувся до суду з заявою, в якій вказав, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 він не має, наслідки угоди йому зрозумілі.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Для визнання винуватості ОСОБА_1 наявні фактичні підстави.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_1 , прокурор висловили одностайну думку про затвердження угоди про примирення. Обвинувачений вказав, що фактичні обставини, як вони зазначені у підозрі, відповідають дійсності.

Враховуючи, що відповідно до ст. 314 КПК України суд під час проведення підготовчого судового засідання зобов`язаний першим питання вирішити питання можливості затвердження угоди про визнання винуватості, відсутність правових підстав для відмови у затверджені угоди, виключний перелік яких визначено у ч. 7 ст. 474 КПК України, суд доходить висновку про затвердження угоди у кримінальному провадженні. Обговоривши питання доцільності повернення обвинувального акта до прокуратури на підставі пп. 5) п. 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, суд не вбачає підстав для такого повернення, оскільки відповідно до глав 27, 35 КПК України у кримінальному провадженні на підставі угод не передбачено можливості призначення судового розгляду за результатами проведення підготовчого судового засідання, питання повернення обвинувального акта відповідно до чинного законодавства вирішується після вирішення питання про можливість затвердження угоди, підстав для відмови у затвердженні угоди суд не знайшов, відмова у затвердженні угоди призведе до суттєвого порушення прав сторін, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Цивільний позов у провадженні не подано.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги призначене покарання, поведінку ОСОБА_1 при проведенні досудового слідства та судового розгляду, підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу, не вбачається.

Керуючись статтями 373, 374, 469, 471, 474-475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про примирення від 27 лютого 2020 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , прийнявши рішення про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (в ред. від 22.11.18), та призначивши йому узгоджене сторонами покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Початок строку відбування покарання обчислюється з моменту початку виконання громадських робіт за визначеним місцем роботи.

Речовий доказ у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили: мобільний телефон “Huawei Y541-U02”, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 628 грн. 04 коп. процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні Житомирським НДЕКЦ МВС України судової товарознавчої експертизи (отримувач: УК у м. Житомир/Житомирська міська отг24060300; банк отримувача: Казначейство України; код ЗКПО: 38035726; рахунок UA4489 9998 0313 0101 1500 0006 797; код класифікації доходів: 24060300).

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд. При цьому вирок може бути оскаржений обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 5-7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди, а потерпілим виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 6, 7 ст. 474 КПК України.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий - суддя О.С. Яковлєв