Рішення № 93270989, 03.12.2020, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2230/19

Провадження № 2/192/784/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" грудня 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500431530.

Відповідно до укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 21064 грн.19 коп. зі сплатою 10,99% річних.

Банк повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошти на загальну суму 21064 грн.19 коп.

21 червня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та банком укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Кредитні ініціативі» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

26 грудня 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕСТА», укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №500431530 від 20 листопада 2013 року.

16 січня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕСТА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №500431530 від 20 листопада 2013 року.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала і в строк до 21 листопада 2016 року кредит не повернула, у зв`язку з чим станом на 15 листопада 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 55018 грн. 24 коп., з яких 17433 грн. 12 коп. – заборгованість за кредитом, 16779 грн. 53 коп. – заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги, 1617 грн. 28 коп. – заборгованість по відсоткам з моменту відступлення права вимоги, 5800 грн. – залишок заборгованості по пеням, 1570 грн. 23 коп. – нараховані 3% річних, 5769 грн. 71 коп. інфляційне збільшення боргу, 6138 грн. 37 коп. – нарахована пеня за обліковою ставкою НБУ, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 153-156).

Відповідачка, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилась причини неявки суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України – цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що 20 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №500431530 (а.с. 102, 9-57, 103-104).

Згідно п. 2.1 вказаного кредитного договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 21064 грн. 19 коп.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом - 10,99%, тип процентної ставки – фіксована, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій – 21 листопада 2016 року, днем надання кредиту є день списання коштів з позичкового рахунку банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, що вказані в цьому пункті.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПИТАЛ» вважає, що ОСОБА_1 має перед ними заборгованість станом на 15 листопада 2019 року в загальній сумі 55018 грн. 24 коп., з яких 17433 грн. 12 коп. – заборгованість за кредитом, 16779 грн. 53 коп. – заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги, 1617 грн. 28 коп. – заборгованість по відсоткам з моменту відступлення права вимоги, 5800 грн. – залишок заборгованості по пеням, 1570 грн. 23 коп. – нараховані 3% річних, 5769 грн. 71 коп. інфляційне збільшення боргу, 6138 грн. 37 коп. (а.с. 110-115).

Згідно витягу з договору факторингу №1 від 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативі» право грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами перелік, яких міститься в Додатку № 1 до Договору (а.с. 58).

Договором факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» право вимоги в порядку та на умовах визначених договором до боржників перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору (а.с. 59-69).

Як випливає з договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги в порядку та на умовах визначених договором до боржників перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору (а.с. 70-79).

Відповідно до зазначених норм матеріального права, позивач який отримав право грошової вимоги до відповідача повинен довести суду, що між відповідачем та первісним кредитором,в даному випадку банком, існували кредитні правовідносини, що у первісного кредитора виникло право вимоги до відповідача, і що вказане право вимоги було відступлено позивачу.

Судом достовірно встановлено, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за яким у відповідачки наявна заборгованість, разом з тим, з доданих до позову договорів факторингу не вбачається, що грошова вимога за кредитним договором №500431530 від 20 листопада 2013 року, була відступлена, оскільки окрім договорів позивач не надав суду додатків до них щодо переліку боржників вимоги до яких відступлені за договорами, тому суд позбавлений можливості прийти до висновку, що у позивача виникло право вимоги до відповідачки.

Суд не приймає до уваги доданий витяг з реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників за такими договорами, додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2019 року, оскільки відповідно до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, перелік боржників до яких право вимоги відступається міститься в додатку № 1-1, а не додатку № 1, який позивачем суду не наданий (а.с. 109).

За таких підстав суд позбавлений можливості прийти до висновку, що у позивача виникло право вимоги за кредитним договором №500431530 від 20 листопада 2013 року, і тому в задоволені позову слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 533, 536, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561, 1078, 1082 ЦК України; керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 36799749 до ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.