Ухвала суду № 93269221, 02.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4358/20

Провадження (1-кп/199/440/20)

УХВАЛА

02.12.2020 року м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Савченка Є.М.,

при секретарі - Малюк О.О.,

за участю сторін:

прокурора - Текут`єва А.А.

захисників: - Котика В.Я.

-Піскунова В.М.

обвинувачених: - ОСОБА_1

-ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62019010000001844 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Під час судового розгляду захисниками Котик В.Я. та Піскуновим В.М. заявлено два та одне клопотання відповідно 25.11.2020 і 02.12.2020, про визнання недопустимими доказів, яке підтримано обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Клопотання захисником Котиком В.Я. обґрунтовуються тим, що: під час огляд місця події прокурором Прохоровим А.С., зазначений огляд було проведено із грубим порушення вимог кримінального процесуального законодавства, в частині отримання доказу, у зв`язку з чим протокол огляду місця події, який надано прокурором для суду в якості доказу інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення повинен вважатися недопустимим, як і висновок експерта №19/104-7/7/54 від 05.02.2020 року, оскільки при проведенні зазначеного висновку досліджувалися об`єкти, отримані всупереч порядку, встановленому КПК України та з порушенням прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України; клопотання захисника Піскунова В.Я. обґрунтовується тим, що: як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 369-2 КК України переважно ґрунтується на доказах, доволі сумнівних, отриманих у результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій. Негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до ст. 246 КПК України можуть проводитись щодо тяжких та особо тяжких злочинів, але до суду стороною обвинувачення скерований обвинувальний акт, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висунуте обвинувачення за ч.2 ст. 369-2 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст. 369-2 КК України, є злочином середньої тяжкості, а тому результати негласних слідчих дій повинні бути визнані недопустимими доказами.

Прокурор Текут`єв А.А. був проти клопотань захисників, вважав їх необґрунтованими, передчасними, також стосовно клопотання захисника Піскунова В.М. зазначив, що відповідно до первинного витягу з ЄРДР, дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розслідувались за відповідними статтями Кримінального кодексу України, як тяжкі.

Вирішуючи заявлені стороною захисту клопотання, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення вироку, коли відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України, суд зазначає у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визначене судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Отже, очевидна недопустимість доказів оцінне поняття, а допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Таким чином, питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.89 КПК України) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості. При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв`язку (ст. 94 КПК України). Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку. Окрім того, висновок суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання захисника Котика В.Я. та Піскунова В.М. як необґрунтовані і передчасні задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Взадоволенні клопотань, заявлених захисником Котик В.Я. від 25.11.2020 року, про визнання недопустимими доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 24.01.2020 року, а саме ділянки місцевості біля ТРЦ «Вавілон», за адресою: м.Дніпро, вул. М.Малиновського, 2; висновку експерта №19/104-7/7/54 від 05.02.2020 року - відмовити.

2. В задоволенні клопотання, заявленого захисником Піскуновим В.М. від 02.12.2020 року, про визнання недопустимими доказів, а саме: протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були використані стороною обвинувачення в обвинувальному акті - відмовити.

3. Ухвала набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає, заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя: Є.М.Савченко