Рішення № 93265741, 03.12.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2849/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508040/2020/000207/2 від 22.09.2020 року про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020 року про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508040/2020/000214/2 від 25.09.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що під час декларування товарів 22.09.2020, 24.09.2020, 25.09.2020 позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 3383,90 доларів США (митна декларація № UA508040/2020/008867 від 22.09.2020), у розмірі 6230,96 доларів США (митна декларація № UA508040/2020/008971 від 24.09.2020) та у розмірі 10151,65 доларів США (митна декларація № UA508040/2020/009013 від 25.09.2020) визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Для здійснення митного оформлення товарів товариством подано до митного поста «Херсон» загадані вище митні декларації. Разом з митними деклараціями для митного оформлення товарів митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством, але 22.09.2020, 24.09.2020 та 25.09.2020 відповідачем прийняті рішення №UА508040/2020/000207/2, №UА508040/2020/000213/2 та №UА508040/2020/000214/2 відповідно, про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого товариство було змушене додатково надмірно сплатити за товари суму мита у розмірі 29141,33 грн. та суму ПДВ у розмірі 103175,37 грн. за рішенням №UА508040/2020/000207/2; суму мита у розмірі 50685,82 грн. та суму ПДВ у розмірі 202441,21 грн. за рішенням №UА508040/2020/000213/2; суму мита у розмірі 53168,22 грн. та суму ПДВ у розмірі 228711,15 грн. за рішенням №UА508040/2020/000214/2. Коригування митної вартості, на думку позивача, є протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості та просить скасувати зазначені рішення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 06.10.2020 року відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем 23.10.2020 подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Декларантом - товариством з обмеженою відповідальністю КФ "Строй Мастер" до митного органу були подані митні декларації №UA508040/2020/008867 від 22.09.2020, №UA508040/2020/008971, №UA508040/2020/009013 від 25.09.2020 для здійснення митного оформлення товарів. Під час надходження декларацій здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. АС АУР за митними деклараціями виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур. Щодо рішення №UA508040/2020/000207/2 від 22.09.2020, то відповідач пояснив, що 22.09.2020 до митниці для здійснення митного оформлення товару було подано ТОВ "КФ "Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056) митну декларацію №UA508040/2020/008867. Товари ввезено на умовах поставки «CIF - PIVDENNYI», на виконання умов договору від 06.04.2020 № CH-UA-20/04/06 між ним та YIWU OK TRADING CO LIMITED. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495-VI. Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, а також додатково подані документи, за результатом чого було встановлено, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 20.07.2020 № 512_20200720-2 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF «PIVDENNYI», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист, комерційну-пропозицію. Перевіркою додатково поданих документів було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. В результаті митну вартість товарів вищезазначеної декларації було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2020/000207/2 від 22.09.2020 та оформлено картку відмови №UА508040/2020/00453 від 22.09.2020. У Рішенні про коригування митної вартості №UА508040/2020/000207/2 від 22.09.2020 зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару. Щодо рішень №UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020 та №UА508040/2020/000214/2 від 25.09.2020 про коригування митної вартості, то фактично в них містилися схожі з рішенням №UA508040/2020/000207/2 від 22.09.2020 підстави щодо коригування. Так, зокрема, щодо рішення №UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020 було встановлено, що підставою на коригування стало те, що декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи (каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями), проте ним надано лише прайс-лист та комерційну-пропозицію. Копію ж митної декларації країни відправлення; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, декларантом не надавалося. Щодо рішення №UА508040/2020/000214/2 від 25.09.2020, то в ньому були ідентичні підстави на коригування з рішенням №UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано відповідачем, у зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного, відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Також, до відзиву відповідачем додано клопотання щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Так, представник відповідача мотивує клопотання тим, що дана справа є складною за своїм обсягом та характером доказів. При цьому, відповідач не зазначає які саме обставини потребують додаткових досліджень саме в судовому засіданні. Тому суд не бере до уваги вказані доводи відповідача, вважає їх надуманими, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та прийняття на підставі них обґрунтованого рішення. Окрім того, представник посилається на складність справи за № 540/884/20, в той час як номер даної справи - 540/2849/20. Таким чином, враховуючи незначну складність справи, а також наявність великої кількості вже розглянутих судом по суті аналогічних справ за участю відповідача, суд не вважає за доцільне розглядати справу в судовому засіданні з викликом сторін, а тому відмовляє відповідачу у задоволенні вищезгаданого клопотання.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Між ТОВ Комерційна фірма «Строй Мастер" та компанією YIWU OK TRADING CO LIMITED укладено 06.04.2020 контракт № CH-UA-20/04/06 на поставку товарів в номенклатурі, кількості та якості згідно супровідних документів на умовах СIF PIVDENNYI відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до умов контрактів, специфікацій, пакувальних листів, рахунків-фактур (комерційних інвойсів) та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліків, наведених в зазначених документах.

Для здійснення митного оформлення товарів товариством, як вже наводилось вище, було подано митні декларації, відповідно до яких митна вартість товарів визначалась позивачем самостійно за цінами контрактів.

Разом із митними деклараціями, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальні листи, рахунки-фактури (інвойси), коносаменти, автотранспортні накладні, декларації про походження товарів, зовнішньоекономічні контракти, доповнення до зовнішньоекономічних контрактів.

У відповідь, зокрема, на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані по трьом митним деклараціям окремо прайс-листи від постачальника (продавця) та комерційні пропозиції. Проте, Чорноморською митницею Держмитслужби прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, згідно яких митна вартість товарів відкоригована у бік збільшення.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, протоколи обробки інформації не містили.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товарів та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товарів.

За результатами проведеної консультації прийняті рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

З приводу посилання митного органу на відсутність в рахунках-фактурах посилань на контракти, на виконання яких вона видана, а також банківські реквізити продавця, суд звертає увагу, що умовами контрактів передбачено, що покупець має оплатити та прийняти в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунків-фактур, що не містять посилання на контракт, подано, зокрема, специфікації, яка містили відповідні посилання та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунках-фактурах. Крім того, з досліджених судом контрактів вбачається наявність банківських реквізитів продавця - компанії YIWU OK TRADING CO LIMITED. З огляду на викладене, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином недолік оформлення рахунків-фактур може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ "КФ "Строй Мастер" не повних відомостей про митну вартість. Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі №821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).

Посилання митного органу на ту обставину, що позивач зобов`язаний разом із митними деклараціями надати страхові документи, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що ним не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару у зв`язку з тим, що передбачено постачання товарів на умовах CIF PIVDENNYI, за якими саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни. Тому за відсутності страхування, подати документи про розмір витрат на страхування є неможливим.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. У разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товарів по трьом контрактам здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товари та нести витрати на транспортування вантажу до порту PIVDENNYI.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Окрім того, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що прайс-листи, наявні в матеріалах справи, носять адресний характер та мають суб`єктивну спрямованість (адресовані позивачу), що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, як підставу для здійснення коригування митної вартості, оскільки прайс-листи були надані після запитів митного органу про надання додаткових документів, тоді як, за наведених вище аргументів, сам факт витребування додаткових документів визнано судом неправомірним.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) – відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано виходячи з цін товарів по МД, в яких зазначено інших виробників товарів, товари не є ідентичними товарам в МД позивача, а також визначено інші умови поставки товарів. Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною контрактів, згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішень Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА508040/2020/000207/2 від 22.09.2020, №UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020, №UА508040/2020/000214/2 від 25.09.2020, а відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Позивач не надав жодних доказів на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, як наслідок суд не має можливості встановити їх розмір, тому позивачу відшкодовується тільки витрати по сплаті судового збору в сумі 10127 грн. 09 коп. (виходячи з того, що позивач об`єднав в одній позовній заяві три вимоги, за рішенням № UА508040/2020/000207/2 від 22.09.2020 позивач зайво сплатив 132316 грн. 70 коп. мита та ПДВ, судовий збір становив 2102 грн., за рішенням № UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020 позивач зайво сплати 253127 грн. 03 коп. мита та ПДВ, судовий збір складає 3796 грн. 90 коп., за рішенням № UА508040/2020/000214/2 від 25.09.2020 зайво сплачено 281879 грн. 37 коп. митра та ПДВ, судовий збір становить 4228 грн. 19 коп.)

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508040/2020/000207/2 від 22.09.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508040/2020/000213/2 від 24.09.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508040/2020/000214/2 від 25.09.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056, 73000, м. Херсон, вул. Стрітенська, 21-А) сплачений судовий збір у сумі 10127 (десять тисяч сто двадцять сім) грн. 09 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 108020200