Рішення № 93265486, 02.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 грудня 2020 року № 520/11279/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати Харківську міську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передати земельну ділянку у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою впорядкування питання щодо отримання у власність земельної ділянки, яка використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, вона звернулась до відповідача із заявою про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки з доданими документами, проте подану заяву разом із документами було повернуто на доопрацювання. Вказане, на думку позивача, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачі земельної ділянки у власність. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, представником відповідача вказано, що повернення заяви позивача та технічної документації на доопрацювання було обумовлено обставинами встановлення того, що згідно з правовстановлюючими документами на житловий будинок ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0910 га. При цьому, площа земельної ділянки, яка була зазначена в заяві ОСОБА_1 від 28.05.2020 та технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а саме 0,1000 га, суттєво відрізняється від площі земельної ділянки, яка зазначена в правовстановлюючих документах на домоволодіння. В той же час, документального підтвердження щодо підстав збільшення площі земельної ділянки позивачем не надано.

Представником третьої особи через канцелярію суду було подано пояснення щодо, в яких вказано на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а також підтримано позицію відповідача.

Також позивачем через канцелярію суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції стосовно заперечень відповідача та третьої особи.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33486117 від 30.09.2019 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 106,1 кв.м (житлова площа 56.8 кв.м), який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачем у позовній заяві вказано, що з метою оформлення права власності на землю, позивачем було замовлено розробку технічної документації із землеустрою відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій». Технічна документація із землеустрою була розроблена та погоджена, про що свідчить акт погодження меж земельної ділянки від 16.11.2019 року.

Ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі від 27.01.2020 року за № НВ-6312366052020, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

З метою впорядкування питання щодо отримання у власність земельної ділянки, яка використовується для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позивач 28.05.2020 року звернулась до Харківської міської ради із заявою про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 га відповідно до наданої технічної документації із землеустрою.

За результатами розгляду зазначеної заяви Департаментом земельних відносин листом від 19.06.2020 № М-6-19744/1-20.08-31 ОСОБА_1 було направлено відповідь з роз`ясненнями наявних невідповідностей в документах, які було повернуто на доопрацювання.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що в якості підстав для повернення документів на доопрацювання вказано на обставини того, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні значно перевищує площу земельної ділянки, на якій позивачем набуто право власності па домоволодіння та на підставі інформації, наявної в акті обстеження земельної ділянки № 512/20 від 20.03.2020 року, відповідно до якого Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вивчається питання правомірності реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також вказано, що площа земельної ділянки, яка зазначена в наданій заяві, у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у витязі з Державного земельного кадастру на земельну ділянку №НВ-6312366052020 від 27.01.2020 та в технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 21.11.2019 (інвентаризаційна справа 20421119) суттєво відрізняється від площі земельної ділянки, яка зазначена в правовстановлюючих документах, а саме у свідоцтві про право на спадщину за заповітом №4-1161 від 14.05.1991, договорах купівлі-продажу: №3-3319 від 10.10.1997, №2-1219 від 16.08.2001. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» вбачається, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Згідно з наданими матеріалами вбачається, що земельна ділянка, знаходиться у користуванні значно перевищує площу земельної ділянки, на якій заявник набув право власності на домоволодіння.

У позовній заяві позивачем зазначено, що у даних правовідносинах, що склались між сторонами, вона звернувшись із відповідною заявою до відповідача, за результатом розгляду якої останнім фактичного рішення прийнято не було, а тільки направлено на її адресу листа-відповіді, який носив інформативний характер без розгляду її заяви по суті у відповідності до норм діючого законодавства. При цьому, відповідно до норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Вказане свідчить про те, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка відповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такої документації, а не під час затвердження документації із землеустрою з відпискою про «вивчення питання правомірності реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1». Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення Харківською міською радою про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про зловживання останнім свого обов`язку ухвалити рішення у відповідності до вимог закону.

Отже, вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України одним із повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст є розпорядження землями територіальних громад.

Згідно із ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі їх із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п.«г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до приписів статті 123 Земельного кодексу України у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Положеннями ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до положень ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у користування повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради, що свідчить про неможливість оформлення таких рішень листами у відповідь на клопотання заявника, тому лист відповідача від 19.06.2020 року № М-6-19744/1-20.08-31 на заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки за змістом та формою не може вважатися рішенням про відмову.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк.

Враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав є зобов`язання Харківської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому, з огляду на висновки суду у даній справі, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання Харківської міської ради затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передати земельну ділянку у власність є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Харківської міської ради (м-н Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003), третя особа: Департамент земельних відносин Харківської міської ради (вул. Квітки-Основ`яненка, б. 7, м. Харків, 61003) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати Харківську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради (м-н Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 04059243).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.