Рішення № 93265329, 26.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р. Справа № 480/5141/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідачів - Єрьоменко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» (далі - позивач, ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод») звернулося до суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (далі - відповідач, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №202042 від 27.07.2020 у розмірі 17000 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що позивачем здійснювалось перевезення вантажу - молоко охолоджене на підставі товарно-транспортної накладної від 02.06.2020 та під час перевірки посадовими особами відповідача було виявлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: ч.1 абз.15 - перевезення вантажів з перевищенням габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%. Однак, при здійсненні габаритно-вагового контролю було встановлено вагу транспортного засобу в 38,720тон, а відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306-40, повна маса автомобіля не повинна перевищувати нормативно встановлену вагу в 40тон.

Крім того, станом на час виникнення спірних відносин чинним законодавством не визначено методики зважування транспортних засобів з рідким вантажем, що свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

Враховуючи відсутність методи зважування як в цілому, так і методи зважування рідких вантажів, габаритно-ваговий контроль повинен проводитися шляхом документального габаритно-вагового контролю та враховуючи, що повна маса автомобіля не перевищує нормативно встановлену п. 22.5 Правил дорожнього руху України, представник позивача вважає, що посадові особи Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 02.06.2020 діяли не у спосіб, що визначений законодавством, а відтак позивач не допустив жодного порушення, що виключає притягнення його до відповідальності.

Окремо відмічає, що під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, відповідач не надав на вимогу водія документи, що підтверджують проходження періодичної повірки вимірювального та зважувального обладнання.

Ухвалою суду від 17.08.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено як другого відповідача Державну службу з безпеки на транспорті.

Представник відповідачів подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.23-47), в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, вказала, що дійсно на момент виникнення спірних відносин та на сьогодні відсутня методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. У свою чергу, слід зазначити, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879), відповідно до п.п.12,13 якого вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.12), під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13).

При цьому, підтвердженням того, що ваги відповідають вимогам законодавства, є свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Також вказала, що відповідно до п.11 Порядку №879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

В даному випадку місце проведення габаритно-вагового контролю на а/д Р-03 під`їзд до М-03 км. 4+100 м. було погоджено з уповноваженим підрозділом Національної поліції, що підтверджується графіком щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на червень 2020 р. Тобто, посадовими особами відповідача проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, в т.ч. Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”.

Наголосила на тому, що нормативно-правовими актами встановлені норми для всіх видів вантажу, незалежно від способу вантаження і розвантаження, а тому відсутність перевищення вагових параметрів по загальній масі не є підставою відсутності перевищення встановлених норм на осі.

Крім того, додатково відмітила, що всупереч вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, позивачем також не було надано дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Представник позивача, не погодившись з доводами представника відповідачів, викладеними у відзиві, подав до суду відповідь на відзив (а.с.54-56), в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, що під час габаритно-вагового контролю 02.05.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки були складені документи, а саме акт № 026852 від 02.06.2020, розрахунок № 026852 від 02.06.2020, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.06.2020, квитанція № 06396 від 02.06.2020. Однак, жодний з перелічених документів не містить відомості про те, що відповідний контроль був здійснений саме вагами, які зазначені у наданому відповідачем свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М10105220 від 20.02.2020, проведеного ДП “Київоблстандартметрологія”, а саме вагами автомобільними тензометричними СВ-80000А/18 с заводським номером 1217.

Також, у квитанції № 06396 від 02.06.2020 зазначено, що відповідне зважування виконано КП “Центр організації дорожнього руху”, а не співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Відтак, надані відповідачем документи не спростовують доводів позивача, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснений неналежними засобами вимірювальної техніки у відповідності до вимог Порядку №879.

Крім того, у відповіді на відзив щодо відсутності дозволу на проїзд понад нормативні вагові параметри наголосив, що чинне законодавство України передбачає необхідність отримання дозволу тільки у разі бажання здійснити перевезення автомобільними дорогами транспортним засобом, вагові та/чи габаритні параметри якого, перевищують нормативні, який, в свою чергу, можливо отримати лише сплативши плату за проїзд. При цьому, ставки плати за проїзд встановлені п.28 Порядку №879 тобто не Законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом. Плата за проїзд не передбачена жодним Законом України, і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України “Про адміністративні послуги” та “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”. А враховуючи, що адміністративно-господарський штраф, який застосовано до позивача передбачає відповідальність за умови відсутності дозволу, який в свою чергу можливо отримати лише сплативши плату за проїзд, яка передбачена не Законами України, а підзаконними нормативно-правовими документами, що суперечить чинному законодавству України, оскаржувана постанова має бути скасована.

Представник відповідачів подала заперечення на відповідь на відзив (а.с.58-61) та наголосила, що питання щодо нарахування плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу від 02.06.2020 № 026852 та застосування ставок під час нарахування такої плати не є предметом спору по вказаній справі.

Щодо використання вагів під час здійснення габаритно-вагового контролю вказала, що відсутність даних про ваги у складених документах представниками відповідача, не дає підстави вважати, що зважування проводилось з порушенням вимог законодавства. Зауважила, що складені документи, зокрема, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування є документами, за допомогою яких зафіксовано факт виявленого порушення та нарахованої плати. У формах довідки, акта та розрахунку відсутня графа (місце) для заповнення даних про ваги, за допомогою яких здійснюється зважування.

До того ж, відсутні будь-які норми, які зобов`язують посадових осіб під час здійснення заходів державного контролю вносити дані про ваги в будь-які документи (акти, довідки, розрахунки), які складаються посадовими особами, а також надавати будь-які документи щодо відповідності ваг вимогам законодавства.

У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

За заявою представника позивача (а.с.64) ухвалою суду від 13.10.2020 було забезпечено позов (а.с.66-67).

Ухвалою суду від 12.11.2020 ухвалено здійснювати розгляд спарив за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 26.11.2020 (а.с.73).

В судове засідання представник позивача, повідомлений належним чином (а.с.76), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідно до ч.1, пп.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що представник позивача був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, суд, враховуючи приписи ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України вважав можливим розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідачів в судовому засіданні просила відмовити у повному обсязі у задоволенні прозову з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 01.06.2020 по 07.06.2020 (а.с.31) та виданого на підставі такого графіку Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлення на рейдову перевірку від 29.05.2020 №000189 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, маршрутах руху, автовузлах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, в місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м.Києва та Київської області (а.с.32) було здійснено зупинено транспортний засіб що належить позивачу, - сідловий тягач марки Scania 6400, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Н/ПР-Цистерна-Е марки WIELTОN NS3D державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.40). Згідно товарно-транспортної накладної від 02.06.2020 здійснювалось перевезення вантажу - молоко охолоджене (а.с.14-15,38-39).

В ході даної перевірки був проведений габаритно-ваговий контроль зупиненого транспортного засобу з напівпричепом, за результатами якого складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.06.2020 (а.с.10,36), згідно якого встановлено навантаження на осі: 1)6,380 тон, 2) 12,180 тон; 3) 6,360 тон; 4.) 6,820 тон; 5) 6,980 тон; повна маса транспортного засобу 38,720 тонн та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.06.2020 №026852 (а.с.8,37) та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.9,35).

Також за результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2020, відповідно до якого під час перевірки встановлено порушення надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових параметрів на одиночну вісь - 12тон180кг, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.11,41).

Листом Управління Укртрансбезпеки у Сумській області від 10.07.2020 (а.с.42) позивачу було направлено повідомлення із запрошенням прибути 27.07.2020 до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області для з`ясування обставин та розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, скоєного при перевезенні вантажу 02.06.2020.

Представник позивача надав письмові пояснення, в яких просив не застосовувати адміністративно-господарські санкції до ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод", оскільки методики зважування рідких (наливних) вантажів не передбачено (а.с.12-13,44-45).

27.07.2020 заступником начальника Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області за результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №202042, якою за порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00грн. (а.с.7,47), що була вручена представнику ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод" 27.07.2020 (зворот а.с.7,47).

Представник позивача, не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.07.2020, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т. ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), відповідно до п.1 якого Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі – Порядок №1567), відповідно до п.п.2,3,4 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів (п. 15 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку № 1567).

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації (абз. 2 п. 16 Порядку № 1567 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п.п. 20-30 цього Порядку в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова від 27.07.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, власником якого є позивач. У ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів на одиночну вісь.

Відповідно до абз.15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку № 879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу до нього встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, а саме: 12,180т на одиночну вісь при нормативно допустимому навантаженні 11,0 т.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач наголошує, що результати здійснення габаритно-вагового контролю не можуть бути належними доказами, оскільки зважування транспортного засобу з рідким вантажем здійснювалось за відсутності методик, затверджених Мінекономрозвитку, як центральним органом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Дійсно, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, однак, не погоджуючись із твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ (тут і далі – в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон України «Про дорожній рух») до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативно, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-ІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України «Про автомобільні дороги»), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки за змістом ст. 4 і ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги", визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким і керувався відповідач, суд вважає, що відповідач правомірно провів габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та склав відповідні довідку та розрахунок. Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17, від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №819/1381/16 зроблено висновок, що відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Також представник позивача звертає увагу суду на те, що повна маса транспортного засобу була меншою, ніж нормативна - 40 тонн, водночас вказана обставина не є підставою для скасування постанови, оскільки при проведенні габаритно-вагового контролю перевірці підлягають декілька параметрів, у тому числі навантаження на одиночну вісь, перевищення КОЖНОГО з яких не допускається.

Безпідставним, на переконання суду, є також посилання позивача на невідповідність зважувального обладнання вимогам законодавства, з огляду на таке.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі - Вимоги), відповідно до п.8. яких, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Відповідно до п. 9 Вимог, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

При цьому, судом встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.02.2020, яке чинне до 20.02.2021 (а.с.33). У вказаному свідоцтві зазначено, що за результатами повірки засіб вимірювальної техніки, власником якого є КП «Київдорсервіс», відповідає вимогам ДСТУ EN 44501:2017 та експлуатаційної документації фірми-виробника.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить позивачу, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.

Позивач, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, вказує, що надані відповідачем документи не містять відомостей, що саме зазначені у наданому відповідачем свідоцтві ваги були використані під час здійснення вагового контролю.

Водночас, суд відмічає, що надані сторонами довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт за формою та змістом відповідають вимогам Порядку №1567, Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207. При цьому, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення у документах, які складаються під час габаритно-вагового контролю, марки та заводського номера вагів, які були використані під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Наведеними вище нормами також не передбачено надання під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу на вимогу водія документів, що підтверджують проходження періодичної повірки вимірювального та зважувального обладнання. Матеріали справи не містять доказів того, що водій під час здійснення контролю заявляв таку вимогу. При цьому, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд водій в ході здійснення перевірки посадовими особами відповідача, підписав без заперечень та зауважень (а.с.35-37).

При цьому, відсутність підпису водія в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та зазначення відмітки про те, що водій з актом ознайомлений, на переконання суду, не звільняє позивача від відповідальності за перевищення вагових параметрів транспортного засобу, тим паче, що такий акт був направлений та вручений представнику позивача до розгляду справи (а.с.42). Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2018 у справі №804/5296/17, в якій Суд зазначав, що процедурні порушення з боку співробітників відповідача під час проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою звільнення позивача від відповідальності за порушення нормативів вагових параметрів під час руху великовагового транспортного засобу, що належить останньому.

Окремо суд відмічає, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.03.2017 №21/2243 «Про перейменування комунального підприємства «Київдорсервіс» КП «Київдорсервіс» було перейменоване в КП «Центр організації дорожнього руху».

При цьому, рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками) (абз. 4 п. 4 Порядку № 1567).

У даному випадку контроль був здійснений із залученням власника ваг КП «Центр організації дорожнього руху», що також підтверджується графіком щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю (а.с.30), а відтак, посилання представника позивача в квитанції №06396 від 02.06.2020 (а.с.34) на те, що в ній зазначено компанія КП «Центр організації дорожнього руху», а не Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є необґрунтованими.

Доводи представника позивача про те, що водію не було запропоновано привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормами, суд також не приймає до уваги, оскільки відповідно до п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто вказаною нормою передбачено саме право власника чи уповноваженого ним особи (а не обов`язок відповідача запропоновувати) привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. При цьому будь-яких доказів того, що водій заявляв таку вимогу представником позивача суду не надано, а на жодних документах, на яких стоїть підпис водія (а.с.35-37), відсутні будь-які зауваження з цього приводу.

Посилання на те, що враховуючи, що адміністративно-господарський штраф, який застосовано до позивача передбачає відповідальність за умови відсутності дозволу, який в свою чергу можливо отримати лише сплативши плату за проїзд, яка передбачена не Законами України, а підзаконними нормативно-правовими документами, що суперечить чинному законодавству України, суд також не приймає до уваги, оскільки предметом спору є постанова, якою застосовано штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водночас, розрахунок, яким фактично визначено плату за проїзд, не є предметом спору у даній справі. При цьому, Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що визначення суми сплати за проїзд по своїй суті ніяким чином не впливає на права та обов`язки сторін у справі, оскільки такий розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 803/3/18, постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 805/3794/16, від 11 березня 2020 року в справі № 0440/6373/18, від 30.07.2020 у справі №814/833/17).

Крім того, твердження позивача про те, що внесення плати саме Закони не містять є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, т а р о з м і р плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тобто даною нормою Закону прямо передбачено отримання відповідного дозволу у разі, якщо вагові або габаритні параметри транспортних засобів перевищують нормативні, а також те, що отримання такого дозволу є платним, а вже визначення безпосередньо розміру плати за отримання дозволу Законом віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

А відтак, доводи представника позивача про те, що законами не передбачена плата за отримання дозволу не приймаються судом до уваги.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та відсутні підстави для її скасування, а відтак, не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" (41300, м. Кролевець, вул. Транспортна, 34, код ЄДРПОУ 00686279) до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, код ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01.12.2020.

Суддя І.Г. Шевченко