Рішення № 93265303, 03.12.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року Справа №480/6169/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6169/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену у листі від 30.06.2020 № 1800-0302-8/28595, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 16.08.1993 позивач працює на посаді вчителя початкових класів в різних навчальних закладах. На час звернення до суду вона працює в філії - «Олександрівський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад імені О.О. Коробенкова» Буринської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 імені В.М. Кравченка Буринської міської ради Сумської області, на посаді вчителя початкових класів. Як зазначає позивач, станом на 16.09.2020 її трудовий спеціальний стаж становить 27 років 1 місяць та 1 день. 18.06.2020 вона звернулася із заявою та відповідними документами до відповідача з метою призначення пенсії за вислугою років, як працівнику освіти. Листом від 30.06.2020 відповідач повідомив, що її спеціальний стаж менший ніж 26 років 6 місяців і складає 23 роки 3 місяці 26 днів (зарахований по 11.10.2017), а відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

Із листа відповідача вбачається, що оскільки позивач не має необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців, то право на пенсію за вислугою років відсутнє.

Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії необґрунтованою, та такою, що порушує її законне право на призначення та отримання пенсії за вислугу років, оскільки на час звернення, позивач мала спеціальний стаж 27 років 1 місяць та 1 день. Окрім того, положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

09.11.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що рішенням відповідача ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначає про те, що право виходу на пенсію за вислугою років незалежно від віку мають особи, при наявності спеціального стажу роботи, станом на 01.04.2015 не менше 25 років, станом на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Оскільки спеціальний стаж становить 23 років 3 місяць 26 днів, то цього стажу недостатньо для призначення такого виду пенсії. Окрім того, відповідач зазначає, що пенсія не підлягає призначенню з огляду на подальшу роботу позивача на відповідній посаді. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача вона з 16.08.1993 працює на посаді вчителя початкових класів в різних навчальних закладах.

18.06.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Листом від 30.06.2020 № 1800-0302-8/28595 відповідач повідомив позивача, що їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки згідно з пунктом 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Відповідач також зазначив, що позивач має спеціальний стаж 23 роки 3 місяці 26 днів (зарахований до 11.10.2017). Окрім того у вказаному листі відповідач зазначив, що відповідно до ст.7 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсія за вислугу років призначається за умови звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії, або переведення на іншу роботу.

Відповідачем разом з відзивом було надано рішення №2446 від 23.06.2019, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки згідно з пунктом 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Відповідач зазначив, що позивач має спеціальний стаж 23 роки 3 місяці 26 днів (зарахований до 11.10.2017). Також у вказаному рішенні відповідач зазначив, що пенсія за вислугу років призначається за умови звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії, або переведення на іншу роботу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років, позивач звернулася до суду за захистом свого права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 №213-VIII до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було внесено зміни, згідно з якими працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було внесено зміни, згідно з якими працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Суд встановив, що 18.06.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 30.06.2020 № 1800-0302-8/28595 ГУ ПФУ у Сумській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, підставою для відмови у призначені пенсії за вислугу років позивачу стало те, що її спеціальний стаж становить 23 років 03 місяць 26 днів (зараховано до 11.10.2017 ) і цього стажу недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Суд зазначає, що 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №1-13/2018, згідно з яким вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911- VIII.

Визначено, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На думку Конституційного Суду України положення Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

У Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 04.06.2019 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність в редакції законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України 04.06.2019, позивач набула право на пенсію за вислугу років.

Суд зазначає, що відповідач визнав наявність станом на 11.10.2017 у позивача спеціального стажу 23 роки 3 місяці та 26 днів, однак за відсутності жодних обґрунтувань, відповідач не зарахував до спеціального стажу позивача період її роботи з 12.10.2017 по 18.06.2020, який, відповідно до даних трудової книжки позивача, також підлягає зарахуванню до її трудового стажу.

Позивач звертаючись до суду просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену у листі від 30.06.2020 № 1800-0302-8/28595, разом з тим, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є невірним, оскільки вказаний лист не породжує жодних юридичних наслідків для позивача, оскільки він доводить до відома позивача зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.06.2019 №2446 про відмову в призначенні пенсії.

З огляду на викладене та відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивача, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2446 від 23.06.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог про зобов`язання прийняти рішення про призначення пенсії за вислугою років, суд зазначає, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як встановлено судом, відповідачем не вжиті всі умови передбачені пенсійним законодавством при ухваленні оскарженого рішення, що стало підставою для його визнання протиправним та скасування, що виключає можливість відповідача зобов`язати прийняти відповідне рішення.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що продовжує працювати на відповідній посаді, однак не наводить жодного доводу для незастосування до спірних правовідносин вищевказаної норми.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тому, керуючись викладеними приписами процесуального закону, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та для ефективного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву від 18.06.2020 про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №51567378 від 17.09.2020 (а.с.21).

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в сумі 420,40 грн. (50% від 840,80 грн.)

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2446 від 23.06.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 18.06.2020 про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько