Рішення № 93265267, 23.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2020 року м. Рівне №460/2201/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Н.З. Минько та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кибукевич Віталій Володимирович,

відповідача: представник Гоч Наталія Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" (далі – позивач, ПрАТ «Рокитнівський скляний завод») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00001720501 від 12.12.2019, № 0000793305 від 12.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно абзаців 2 та 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Вказує, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія. Відповідно, останній день строку може об`єктивно припасти на вихідний день або святковий день. Проте, як свідчить текст Рішення ДПС України про продовження розгляду скарги № 2459/6/99-00-08-05-01-06 від 21.01.2020 року, в.о. директора Департаменту адміністративного оскарження та правового забезпечення визначив не строк, а дату (календарний час події) 01.03.2020 року. Отже рішення про результати розгляду скарги мало бути прийнято не пізніше 01.03.2020 року. Самостійно визначаючи 01.03.2020 року (неділю) останнім днем строку, контролюючий орган мав усвідомлювати рішення про результати розгляду скарги мало бути прийнято до останнього робочого дня, що передував 01.03.2020. Таким чином, зазначає, що оскільки податковий орган який розглядає скаргу рішенням про продовження строку розгляду скарги Позивача встановив строк розгляду скарги до 01.03.2020 року (включно), а рішення про результати розгляду скарги платника податків прийняв та направив на адресу Позивача лише 02.03.2020 року, то скарга вважається такою, що повністю задоволена на користь платника податків, а спірні податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 13 793 494,00 грн., то позивачем зазначено наступне. Так, в періоді, що підлягав перевірці, діяв кредитний договір № 20915 від 14.12.2005р., укладений ПрАТ «Рокитнівський кляний завод» з «Ceska exportni banka, a.s.» (Чеська Республіка, Praha, 1, Vodickova, 34 с.р. 701, PSC 111 21, ідентифікаційний номер D1C: CZ63078333) на залучення кредиту в іноземній валюті на загальну суму 24 755 733 Євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Позовна давність, згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародне приватне право», визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Так, Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, змінено пункт 20.2. Кредитного договору та викладено в новій редакції:

«20.2. Даний Кредитний договір та Договори про внесення змін (доповнень) до нього, регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Чеської Республіки.».

Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, змінено пункт 20.3. Кредитного договору та викладено в новій редакції:

«20.3. Усі спори, які могли б виникнути на підставі даного Кредитного договору та Договорів про внесення змін (доповнень) до нього, або у зв`язку з ними, будуть вирішуватись в Арбітражному суді при Економічній Палаті Чеської Республіки і Аграрній Палаті Чеської Республіки у відповідності до його Регламенту трьома арбітрами, призначеними відповідно до цього Регламенту. Місце арбітражу - Прага, мова провадження - англійська.»

Пунктом 1 параграфа 629 Цивільного кодексу Чеської Республіки передбачено, що строк позовної давності становить три роки. При цьому, згідно пункту 1 параграфа 630 Цивільного кодексу Чеської Республіки, сторони можуть домовитися про більш короткий чи більш довгий строк позовної давності, який відраховується від дати, коли право могло бути реалізовано вперше, даний строк може відрізнятися від передбаченого законом, але його тривалість не може бути менше одного року та більше п`ятнадцяти років.

Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, доповнено Кредитний договір пунктом 20.11.:

«20.11. Сторонами домовлено збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років, який відраховується від дати коли право могло бути реалізовано вперше, та застосовуватиметься до взаємовідносин між Позичальником та Кредитодавцем за даним Кредитним договором та Договорами про внесення змін (доповнень) до нього, на весь період їх дії.». Договір про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року під час передньої планової перевірки, а також під час даної планової перевірки не надавався, оскільки, зміни та доповнення викладені в даному договорі, не стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки та інших платежів встановлених Кредитним договором та Договорами про внесення змін (доповнень) до нього та не впливають на розмір виплат за користування кредитом. Крім того, вказує, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом не було встановлено жодного порушення, які б впливали на розмір виплат за користування кредитом згідно Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року та повідомлено Позивача про такі. Також позивач зазначає, що відповідно до абзацу 4 п. 2.1. глави 2 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затвердженого Постановою правління Національного банку України № 270 від 17 червня 2004 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин), зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Відповідно до п. 44.7. ст. 44 Податкового кодексу України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем тримання акту перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Не погодившись з висновком Акту перевірки № 352/17-00-05-01/00293462 від 19.11.2019 року, Позивачем, у встановлені законодавством терміни, було надіслано Відповідачу заперечення № 01-03/4521 від 02.12.2019 року та додано до заперечень копію Договору про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року. Під час розгляду заперечень на Акт перевірки Позивачем було надано Відповідачу для ознайомлення та перевірки оригінал Договору про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року. Однак, Відповідачем при прийнятті рішення за результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, Договір про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року та пояснення Позивача не були взяті до уваги. Щодо відсутності місця укладення, то позивач зазначає, що у попередніх Договорах про внесення змін до Кредитного договору, які зареєстровані в НБУ, оскільки, зміни викладені в них впливають на розмір виплат за користування кредитом, теж відсутнє місце їх укладання, однак, будь-які зауваження до їх змісту у контролюючих органів відсутні.

Таким чином позивач зазначає, що відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736, встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу встановленого на кінець цього дня.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі – ПК України), встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу».

Отже, Позивач вказує, що ним правомірно прийнято рішення про застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, про що здійснено відмітку у деклараціях.

Враховуючи вищенаведене, нараховані відсотки за кредитом, термін сплати яких визначений згідно Додатку № 1 до Договору про внесення змін № 11 від 15.06.2015 року Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року в період з 08.09.2015 року по 08.06.2016 року в сумі 13 644 454,33 грн. (436 800,00 Євро), Відповідачем безпідставно віднесено до безповоротної фінансової допомоги.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України в сумі 59 801,96 гри., то позивач вказує, що згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для і місячного податкового періоду.

Так, позивач зазначає, що у даному випадку ПДФО повинен сплачуватися в строки, установлені пп. 168.1.1 і пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

У разі несплати суми узгоджених грошових зобов`язань у строки, передбачені ПК України, вони набувають статусу податкового боргу. Відповідальність платника за несвоєчасну сплату такої суми встановлена ст. 126 ПК України. Але це порушення має місце, тільки якщо орган ДПС установив, що платник податків платив узгоджене грошове зобов`язання, але несвоєчасно.

Позивач дійсно допустив порушення строків сплати ПДФО, однак, дані порушення в подальшому були самостійно виявлені Позивачем та погашено заборгованість, що також не заперечується Відповідачем та зазначається у Акті перевірки № 352/17-00-05-01/00293462 від 19.11.2019 року.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, настає у випадку, якщо платник податків (податковий агент) допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати податків або під час виплати доходів на користь іншого платника. Тобто якщо платник податків не виконав свої обов`язки як платник або податковий агент (не погасив заборгованість навіть після закінчення строків сплати податку).

У даному випадку Позивач самостійно виявив факт несплати ПДФО та погасив заборгованість, хоча і не своєчасно з порушенням установленого строку. Тому, штрафні санкції за ст. 127 ПК України не можуть застосовуватися до Позивача.

Крім того, у порушеннях, допущених Позивачем, немає повторності, оскільки вони виявлені однією перевіркою. У тому випадку має місце одне триваюче порушення із несвоєчасної сплати ПДФО, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України.

Враховуючи наведене вище просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 27.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов та призначено підготовче засідання.

Відповідачем, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.04.2020, у зв`язку із обґрунтованим клопотанням представника відповідача, відкладено підготовче засідання до 01.06.2020.

Ухвалою суду від 01.06.2020, відкладено підготовче засідання до 01.07.2020.

Ухвалою суду від 01.07.2020, у зв`язку із обґрунтованим клопотанням представника позивача, відкладено підготовче засідання до 08.07.2020.

Ухвалою суду від 08.07.2020 закрито підготовче засідання та у зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці, призначено розгляд справи по суті на 09.09.2020.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020, у зв`язку із перебуванням головуючого у щорічній відпустці, розгляд справи відкладено до 28.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2020.

Протокольною ухвалою суду від 16.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2020.

В судовому засіданні 23.11.2020 представник позивача, з мотивів наведених у позовній заяві, адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В судовому засіданні 23.11.2020 представник відповідача, з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 23.11.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суду слід зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області з 30.10.2019 по 12.11.2019 була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом було складено акт № 352/17-00-05-01/00293462 від 19.11.2019 (далі – Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ПрАТ «Рокитнівський скляний завод»:

- пп. «а» пп. 14.1.11, пп. 14.1.257, п. 14 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України, п. 15 П(С)БО 15 «Дохід», що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736, чим завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму 13 793 494 гри. в т.ч. 3 кв. 2018р. 2 681 949 грн., 3-4 кв.2018р. 6 533 746 грн., 1кв.2019р. 3 864 912 грн., 1-2 кв. 2019р. 7 259 748 грн.

- п.51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділ ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» в редакції затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. №111/26556, по яких встановлено подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за 4 кв. 2018 р.

- пп. 14.1.180, пп. 14.1.156, пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, пп.168.1.1. пп.168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.6 п. 168.1 ст.168, п.171.1 ст. 171 та п. “а” п. 176.2 ст. 176 ПК України, за якими встановлено:

несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1. ст. 168 ПК України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб (див. Реєстр №1);

неподання податковим агентом ПРАТ «Рокитнівський скляний завод» платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України за період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року на загальну суму 79735,95 гри. (див. Реєстр №1), а саме: 18.05.2018 в сумі 17791.93грн., 18.05.2018 в сумі 6002,19 грн., 21.05.2018 в сумі 1444,02 грн., 22.05.2018 в сумі 3065,49 грн., 24.05.2018 в сумі 1739,64 грн., 25.05.2018 в сумі 8519,19 грн., 25.05.2018 в сумі 3087,29 грн., 30.05.2018 в сумі 13792,53 грн., 31.05.2018 в сумі 3204,69 грн., 01.06.2018 в сумі 4638,94 грн., 04.06.2018 в сумі 3311,61 грн., 05.06.2018 в сумі 1877,45 грн., 06.06.2018 в сумі 2413,61 грн., 14.06.2018 в сумі 6767,99 грн., 15.06.2018 в сумі 545,77 грн., 18.06.2018 в сумі 1533,61 грн.

Не погодившись із вказаними висновками Акту перевірки позивач листом № 01-03/4521 від 02.12.2019, подав заперечення до Акту перевірки.

Листом ГУ ДПС у Рівненській області № 3659/10/17-00-05-01 від 11.12.2019 заперечення позивача до Акту перевірки були залишені без задоволення, а висновку акту без змін.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки, податковим органом 12.12.2019 було прийнято: податкове повідомлення-рішення № 00001720501, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2019 року у розмірі 13793494,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000793305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 59801,96 грн. та пені на суму 294,60 грн.

Платник податків оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України № 2459/6/99-00-08-05-01-06 від 21.01.2020 строк розгляду скарги було продовжено до 01.03.2020 (включно). Рішенням про результатами розгляду скарги позивача від 02.03.2020 за № 8081/6/99-00-08-05-01-06, ДПС України залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін.

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Рівненській області податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

Так, щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001720501 від 12.12.2019, судом встановлено.

За наслідком перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що нараховані відсотки за кредитом, термін сплати яких визначений графіком з 08.09.2015 по 08.06.2016 в сумі 13 644 454,33 грн. (436800 Євро) є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягала віднесенню до інших доходів та не повинна приймати участь в нарахуванні курсових різниць. Отже курсові різниці в сумі 149039,67 грн. (нараховані на безповоротну фінансову допомогу (протерміновані відсотки по кредиту)) безпідставно віднесені до витрат.

Суд не погоджується з даними висновками контролюючого органу та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що в періоді, що підлягав перевірці, діяв кредитний договір № 20915 від 14.12.2005, укладений ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з «Ceska exportni banka, a.s.» (Чеська Республіка. Praha, 1. Vodickova, 34 с.р. 701, PSC 111 21, ідентифікаційний номер DIG: CZ63078333) на залучення кредиту в іноземній валюті на загальну суму 24 755 733 Євро (Реєстраційне свідоцтво НБУ №1 від 16.01.2006, встановлена процентна ставка в розмірі 4,68% річних із строком погашення 29 вересня 2015 року).

Згідно додатку №7 від 05.03.2007 розмір процентної ставки збільшено до 4.73% річних.

Згідно Додатку до реєстраційного свідоцтва від 13.11.2009 № 19 строк погашення кредиту - 28.08. 2015 року, процентна ставка до 29.11.2009 становить 3,88%, від 30.11.2009 до 30.05.2011 становить 7% річних, від 31.05.2011 до 28.08.2015 становить 5% річних.

Додатком до реєстраційного свідоцтва від 24.09.2010 № 17 встановлено розмір ставки пені 2% на рік на будь-яку прострочену суму за цим договором, на яку нараховуються відсотки, і 10% на рік на винагороди чи інші суми, на які не нараховуються відсотки до дати сплати.

Додатком до реєстраційного свідоцтва від 10.01.2011 № 1 встановлено розмір процентної ставки до 30.11.2009 становить 3.88%, від 30.11.2009 до 10.01.2011 становить 7% річних, від 10.01.2011 до 30.05.2011 становить 6% річних, від 30.05.2011 до 28.08.2015 становить 5% річних.

Договором про внесення змін № 8 від 14.08.2014 до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005р. внесено зміни щодо Кредитодавця, а саме: «Ceska exportni banka, a.s.» відступає право вимоги до позичальника за Кредитним договором, a «UniCredit Bank Czech Republic and Slovakia, a.s.» (Чеська Республіка. Praha, 4, Zeietavska, 1525/1, PSC 140 92, ідентифікаційний номер: 64948242) приймає таке право вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2014. Зміни до договору зареєстровані в Управлінні НБУ в Рівненській області 18.08.2014 № 7. Згідно договору уступки від 13.08.2014 «Ceska .exportni banka, a.s.» уступає право вимоги на загальну суму 20767461,82 євро, що складається з основної суми боргу, яка станом на 31.07.2014 складає 19120518,94 євро, відсотків у розмірі 1136608,64 євро, пені у розмірі 439367,02 євро, заборгованості відповідно до п. 11.4 Кредитного договору у розмірі 68010,67 євро, пені за прострочення погашення заборгованості за п. 11.4 Кредитного договору у розмірі 2956,55 євро «UniCredit Bank Czech Republic and Slovakia, a.s.» за винагороду в розмірі 4900000 євро, включаючи права за Договорами про забезпечення виконання зобов`язань, а також будь-які права передбачені даним Договором.

Договором про внесення змін № 9 від 14.08.2014 до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 внесено зміни щодо Кредитодавця, а саме: Кредитодавцем стає Компанія з обмеженою відповідальністю «Tsiripita Limited» (Кіпр, Chrysorogiatissis & Kolokotroni 3040, Limassol, Cypus), зареєстрована y реєстрі компаній («Кредитодавець»), з наступними реквізитами банківського рахунку: рахунок № НОМЕР_1 у «UniCredit Bank Czech Republic and Slovakia, a.s.». Зміни до договору зареєстровані в Управлінні НБУ в Рівненській області 19.08.2014 № 8. Згідно договору уступки від 14.08.2014 «UniCredit Bank Czech Republic and Slovakia, a.s.» уступає право вимоги на загальну суму 20767461,82 євро, що складається з основної суми боргу, яка станом на 31.07.2014 складає 19120518,94 євро, відсотків у розмірі 1136608,64 євро, пені у розмірі 439367,02 євро, заборгованості відповідно до п. 11.4 Кредитного договору у розмірі 68010,67 євро, пені за прострочення погашення заборгованості за п. 11.4 Кредитного договору у розмірі 2956,55 євро «Tsiripita Limited» за винагороду в розмірі 4900000 Євро.

Пунктом 2.6. Договору про внесення змін № 9 від 14.08.2014 визначено, що усі спори, які б могли б виникнути на підставі цього договору про внесення змін, або в зв`язку з ним будуть вирішуватися в Арбітражному суді при Економічній палаті Чеської республіки і Аграрній палаті Чеської Республіки у відповідності до його регламенту трьома арбітрами призначеними відповідно до цього регламенту. Місце арбітражу Прага, мова провадження англійська.

Договором про внесення змін № 10 від 22.08.2014 до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 внесено зміни щодо погашення кредиту та сплати відсотків, а саме: кредит повинний бути погашений відповідно до графіку погашення: 18.09.2014 - 4000000,00 євро та 28.08.2015 - 15120518,94 євро; відсотки за непогашену суму Кредиту повинні сплачуватися в остаточну дату погашення кредиту. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Договором про внесення змін № 11 від 15.06.2015 до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 (зареєстровано в Національному банку України 01.07.2015 за № 93-05/14-022/1546) внесено зміни до:

ст. 5.1 «з метою періодичного нарахування відсотків та їх сплати позичальником кожен відсотковий період складає 1 місяць;

ст. 5.2 «до моменту сплати позичальником усієї сплати заборгованості за Кредитним договором із 01.07.2015 року розмір відсоткової ставки становить за кожен відсотковий період становить 3% річних;

п. 9.1 «кредит, наданий позичальнику, повинен бути погашений відповідно до графіку погашення згідно з Додатком 1.

1.5 Сторонами домовлено, що відсотки сплачуються позичальником у восьмий день кожного відсоткового періоду за попередній відсотковий період. Відсотки за останній місяць користування сплачуються в остаточну дату погашення відповідно до графіка.

1.6 Сторонами домовлено, що відсотки на непогашену суму кредиту, що нараховані до 30.06.2015 включно, повинні сплачуватись Позичальником в Остаточну дату погашення відповідно до графіка погашання.

Сплата відсотків на непогашену суму Кредиту, що нараховані з 01.07.2015 по 31,07,2015 повинні сплачуватись позичальником 08.09.2015.

1.7 Визначення «Остаточна дата погашення» зазначена в п.1.1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: «Остаточна дата погашення» означає 31 грудня 2020 року.

1.8 Розмір виплат за користування кредитом з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями, не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, встановленою Національним банком України на момент реєстрації Кредитного договору.

1.9 Сторонами домовлено продовжити с трок дії договору до 31.12.2020 року.

2.1 Даний договір про внесення змін набирає чинності з моменту реєстрації Національним банком України.

Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, змінено пункт 20.2. Кредитного договору та викладено в новій редакції:

«20.2. Даний Кредитний договір та Договори про внесення змін (доповнень) до нього, регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Чеської Республіки.».

Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, змінено пункт 20.3. Кредитного договору та викладено в новій редакції:

«20.3. Усі спори, які могли б виникнути на підставі даного Кредитного договору та Договорів про внесення змін (доповнень) до нього, або у зв`язку з ними, будуть вирішуватись в Арбітражному суді при Економічній Палаті Чеської Республіки і Аграрній Палаті Чеської Республіки у відповідності до його Регламенту трьома арбітрами, призначеними відповідно до цього Регламенту. Місце арбітражу - Прага, мова провадження - англійська.».

Крім того, договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, доповнено Кредитний договір пунктом 20.11.:

«20.11. Сторонами домовлено збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років, який відраховується від дати коли право могло бути реалізовано вперше, та застосовуватиметься до взаємовідносин між Позичальником та Кредитодавцем за даним Кредитним договором та Договорами про внесення змін (доповнень) до нього, на весь період їх дії.».

Згідно п. 4 Договору про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року передбачено, що даний Договір про внесення змін набирає чинності з дати його підписання Сторонами (а.с. 104-105).

Крім того, судом встановлено, що станом на 15.06.2015 сума заборгованості по кредитному договору № 20915 від 14.12.2005р. становила 15600159,64 євро.

Станом на 01.01.2018 сума заборгованості по кредитному договору № 20915 від 14.12.2005, не змінилася та становила 15 600 159,64 євро.

Відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом, основна сума заборгованості погашається в період з 01.07.2020 по 31.12.2020.

За період з 15.06.2015 по 30.06.2019 нараховані відсотки за кредитом ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» не сплачувалися.

Станом на початок перевірки 01.01.2018 сальдо розрахунків по нарахованих відсотках по кредитному договору № 20915 від 14.12.2005 становить К-т рах. 68.4.2 в сумі 3 064 270,14 євро, що складає 102 639 027,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Позовна давність, згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародне приватне право», визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Так, як встановлено судом, відповідно до Договору про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року пункт 20.2. Кредитного договору викладено в новій редакції, відповідно до якої даний Кредитний договір та Договори про внесення змін (доповнень) до нього, регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Чеської Республіки.

Пунктом 1 параграфа 629 Цивільного кодексу Чеської Республіки передбачено, що строк позовної давності становить три роки.

При цьому, згідно пункту 1 параграфа 630 Цивільного кодексу Чеської Республіки, сторони можуть домовитися про більш короткий чи більш довгий строк позовної давності, який відраховується від дати, коли право могло бути реалізовано вперше, даний строк може відрізнятися від передбаченого законом, але його тривалість не може бути менше одного року та більше п`ятнадцяти років (а.с. 161).

Так, Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, доповнено Кредитний договір пунктом 20.11, у якому зазначено, що сторонами домовлено збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років, який відраховується від дати коли право могло бути реалізовано вперше, та застосовуватиметься до взаємовідносин між Позичальником та Кредитодавцем за даним Кредитним договором та Договорами про внесення змін (доповнень) до нього, на весь період їх дії.

Пунктом 9.1 Договору про внесення змін № 11 від 15.06.2015 до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 (зареєстровано в Національному банку України 01.07.2015 за № 93-05/14-022/1546) встановлено, що кредит, наданий позичальнику, повинен бути погашений відповідно до графіку погашення згідно з Додатком 1, а саме з 08.09.2015.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005, строк позовної давності відраховується із 08.09.2015 та складає 10 років, тобто на момент проведення перевірки не закінчився.

Твердження відповідача щодо не врахування умов Договору про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року, оскільки він не зареєстрований у Національному банку відхиляється судом, як безпідставне з огляду на наступне.

Так, відповідно до абзацу 4 п. 2.1. глави 2 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затвердженого Постановою правління Національного банку України № 270 від 17 червня 2004 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин), зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Оскільки Договором про внесення змін № 12 від 06.07.2015 року до Кредитного договору № 20915 від 14.12.2005 року не передбачено умов щодо сторін договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, то позивач правомірно не здійснив його реєстрацію у Національному банку України, а відповідно, зазначений договір згідно його п. 4 набирає чинності з дати підписання сторонами.

Відповідно до абзацу. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що безповоротна фінансова допомога – це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно п. 5 П(С)БО 15 «Доходи» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Списання безнадійної кредиторської заборгованості регулюється П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, пунктом 5 якого визначено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу іншого доходу звітного періоду.

Згідно з П(С)БО 15 «Дохід», що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Відповідно до п. 15 П(С)БО 15 «Дохід», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» затверджений наказом Міністерства фінансів України від. 10 серпня 2000 року № 193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736, встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Враховуючи вищевикладене, нараховані відсотки за кредитом, термін сплати яких визначений графіком з 08.09.2015 по 08.06.2016 в сумі 13 644 454,33 грн. (436800 євро) строк позовної давності по яких не закінчився не є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягала віднесенню до інших доходів та повинна приймати участь в нарахуванні курсових різниць. Отже курсові різниці в сумі 149039,67 грн. правомірно віднесені позивачем до витрат.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Оскільки судом встановлено протиправність висновків контролюючого органу щодо безповоротної фінансової допомоги позивача на суму 13644454,33 грн., то ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» правомірно здійснено зменшення фінансового результату до оподаткування, на вказану суму, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи не підтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп. «а» пп. 14.1.11, пп. 14.1.257, п. 14 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 15 П(С)БО 15 «Дохід», що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736, а відтак й покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2019 року у розмірі 13793494,00 грн., заявлений позивачем позов є правомірним, через що підлягає до задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000793305 від 12.12.2019, то суду слід зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що згідно висновків Акту перевірки № 352/17-00-05-01/00293462 від 19.11.2019 року контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 14.1.180, пп.14.1.156, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 31.1 ст. 31, п. 54.2 ст. 54, абзацу 2 п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2. пп. 168.1.4, пп.168.1.6 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 та п. ”а” п. 176.2 ст. 176 ПК України, за якими встановлено:

несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - ПРАТ «Рокитнівський скляний завод» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб (див. Реєстр №1);

неподання податковим агентом ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України за період з 01.01.2018 по 30.06.2019 на загальну суму 79735,95 грн. (Реєстр №1 до акту перевірки), а саме: 18.05.2018 в сумі 17791,93 грн., 18.05.2018 в сумі 6002,19 грн., 21.05.2018 в сумі 1444,02 грн., 22.05.2018 в сумі 3065,49 грн., 24.05.2018 в сумі 1739,64 грн., 25.05.2018 в сумі 8519,19 грн., 25.05.2018 в сумі 3087,29 грн., 30.05.2018 в сумі 13792,53 грн., 31.05.2018 в сумі 3204,69 грн., 01.06.2018 в сумі 4638,94 грн., 04.06.2018 в сумі 3311,61 грн., 05.06.2018 в сумі 1877,45 грн., 06.06.2018 в сумі 2413,61 грн., 14.06.2018 в сумі 6767,99 грн., 15.06.2018 в сумі 545,77 грн., 18.06.2018 в сумі 1533,61 грн.

12.12.2019 на підставі висновків Акту перевірки № 352/17-00-05-01/00293462 від 19.11.2019 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000793305.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені: сума грошового зобов`язання за штрафними санкціями 59801,96 грн., сума пені - 294,60 грн. на загальну суму 60906,56 грн.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2018 кредитове сальдо з податку на доходи фізичних осіб ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" становить 380316,15 грн., утриманий податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 9726274,74 грн., перераховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 9933750,98 грн.

Станом на 01.07.2019 кредитове сальдо з податку на доходи фізичних осіб ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" становить 172839,91 грн., термін сплати якого не настав.

Згідно, реєстру платіжних документів на виплату заробітної плати за період з 01.01.2018 по 30.06.2019, контролюючим органом встановлено неподання податковим агентом ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, за період з 01.01.2018 по 30.06.2019 на загальну суму 79735,95 грн.

Представник позивача не заперечував, що ПДФО не сплачувався вчасно, однак вказував, що при виплаті заробітної плати, утримані суми ПДФО вчасно перераховувалися до бюджету, однак зараховувалися відповідачем у погашення боргу по ПДФО, а тому, вказував на наявний склад правопорушення передбаченого ст. 126 ПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно розрахунку штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" за період з 18.05.2018 по 18.06.2018, за несвоєчасне перерахування до бюджету ПДФО підприємству нарахована штрафна санкція за ст. 127 ПК України у розмірі 75 % та нарахована пеня у сумі 294,60 грн.

Таким чином, позивача притягнуто до відповідальності в порядку статті 127 ПК України за порушення граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб із нарахованої та виплаченої заробітної плати.

Так, відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 38.2. ст. 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 176.2. статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп. 163.1.2. п. 163.1. ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пп. 164.1.2. п. 164.1. ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 ПК України).

Відповідно до пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 168.4.7. п. 168.4. ст. 168 ПК України).

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з п. 127.1. ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, є правові підстави для висновку, що стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов`язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Відтак положення статті 127 ПК України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Водночас, положення статті 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце факт сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, але несвоєчасно, тобто з порушенням строків. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Даний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а. та Верховним Судом в постанові від 12.09.2019 у справі № 806/1537/16, які суд використовує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 ПК України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень.

Між тим, у разі невиплати платником податку вже нарахованої заробітної плати, а також не перерахування з такої заробітної плати до бюджету податку у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, підлягає застосуванню санкція передбачена статтею 126 ПК України, розмір якої прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Крім того, відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4 ст. 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, бездіяльність позивача у формі несплати податковим агентом ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» до бюджету податку на доходи фізичних осіб одночасно при виплаті нарахованої заробітної плати 18.05.2018 в сумі 17791,93 грн., 18.05.2018 в сумі 6002,19 грн., 24.05.2018 в сумі 1739,64 грн., 25.05.2018 в сумі 5708,19 грн., 25.05.2018 в сумі 3087,29 грн., 30.05.2018 в сумі 230,57 грн., 01.06.2018 в сумі 1947,94 грн., 04.06.2018 в сумі 296,61 грн., 06.06.2018 в сумі 2413,61 грн., 14.06.2018 в сумі 6767,99 грн., 18.06.2018 в сумі 1533,61 грн. Доказів, що спростовують висновки акту перевірки позивачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, який не спростований доводами адміністративного позову, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в порядку пункту 127.1 статті 127 ПК України на суму 35639,69 грн. та пені 210,76 грн. є таким, що ґрунтується на нормах закону.

Разом з тим, у суду відсутні підстави погодитись з висновками позивача про неправомірність нарахування штрафу за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, починаючи з 75 %, оскільки в ході судового розгляду даної справи, податковий орган в підтвердження факту повторності вчинення правопорушення позивачем долучив до матеріалів справи попередній Акт перевірки № 1105/17-00-14-01/000293462 від 25.04.2018 та податкове повідомлення-рішення № 0001321306 від 18.05.2018 про притягнення на підставі цього акту позивача до відповідальності за ст. 127 ПК України уже у розмірі штрафної санкції 75% (а.с. 190, 191-194).

Разом з тим, в частині висновків контролюючого органу щодо несплати податковим агентом ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» до бюджету податку на доходи фізичних осіб одночасно при виплаті нарахованої заробітної плати 21.05.2018 в сумі 1444,02 грн., 22.05.2018 в сумі 3065,49 грн., 25.05.2018 в сумі 2811,00 грн., 30.05.2018 в сумі 13561,96 грн., 31.05.2018 в сумі 3204,69 грн., 01.06.2018 в сумі 2691,00 грн., 04.06.2018 в сумі 3015,00 грн., 05.06.2018 в сумі 1877,45 грн., 15.06.2018 в сумі 545,77 грн., то суду слід зазначити наступне.

На переконання суду, якщо на момент виявлення порушення контролюючим органом, незалежно від періоду, який охоплено перевіркою, самостійно визначена сума податку за вказаний період сплачена в повному обсязі, то такі обставини фактично свідчать не про несплату податку, а про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями статті 126 ПК України.

Суду слід зазначити, що у випадках, коли ПДФО були сплачені до бюджету, хоча і з запізненням, то до податкового агента потрібно застосовувати штрафну санкцію за ст.126 ПК України, а не за ст.127 ПК України.

А ні в акті перевірки, а ні у відзиві на позовну заяву немає відомостей, чи доказів того, що позивачем було виплачено дохід за вказані періоди, а ПДФО протягом граничних строків з нього не було нараховано, утримано чи перераховано до бюджету.

Суд також не може погодитися із зауваженнями відповідача щодо правомірності застосування штрафних санкцій, у зв`язку із зарахуванням сплачених поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2019 року у справі №806/2699/16 (№К/9901/39731/18), вбачається, що у випадку, коли податок було перераховано до бюджету із одночасною виплатою доходу, а податковий орган, в силу приписів ч. 87.9 ПК України розподілив такий податок у борг минулих періодів, то штрафна санкція за ст. 127 ПК України не застосовується, оскільки податковий агент фактично вчинив дію, що передбачена законодавством, а перерозподіл податку в рахунок боргу минулих періодів виник без його вини.

Додатково суд зазначає, що він не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень і самостійно розраховувати штрафну санкцію відповідно до ст. 126 ПК України. Такі дії суду суперечили б принципу розподілу гілок влади, що передбачений Конституцією України.

При цьому, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Статтею 1 Першого протоколу названої Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду, дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).

Аналіз практики ЄСПЛ показує, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. Передбачуваність законом в якості підстави недопущення перевищення державами меж свободи розсуду включає в себе певні умови правомірності втручання у здійснення прав і свобод, гарантованих Конвенцією. До критерію «передбачуваність законом» («відповідності закону») належать, перш за все, будь-які положення, які не суперечать конвенційним правам, які повинні мати достатній рівень контролю над відповідною особою, яка приймає рішення. Це робиться з метою уникнення здійснення одностороннього самоуправління.

Водночас, на практиці ЄСПЛ у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» були розроблені певні критерії для визначення того, чи було позбавлення права власності пов`язане з інтересами суспільства, а зокрема: 1) позбавлення права власності має обов`язково переслідувати громадський інтерес; 2) цей захід має бути пропорційний поставленим цілям; 3) позбавлення права власності має бути на підставі та в межах чинного законодавства відповідної держави.

Так, у Рішенні Європейського Суду по справі «АМАНН ПРОТИ ШВЕЙЦАРІЇ» від 16 лютого 2000 року якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики [ Рішення Європейського суду «Фельдекпроти Словаччини» від 12.07.2001року].

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування [рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007 року].

Отже, накладання підвищеної штрафної санкції на податкового агента, який перерахував повністю суми податку на доходи фізичних осіб, у тому самому розмірі, що й на особу яка взагалі не перерахувала податки до бюджету, і в той же час надання можливості платникам інших податків (податку на прибуток, податку на додану вартість) сплачувати податки із запізненням, лише зі сплатою штрафу на рівні 3%-5% є прямими ознаками дискримінації.

За таких обставин, суд не може погодитися, що відповідач у даній частині діяв у законний спосіб, коли застосовував до позивача штрафну санкцію за ст.127 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, встановлена судом невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення вимогам чинного податкового законодавства дає підстави для висновку про його протиправність у відповідній частині збільшення грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до ст. 127 ПК України та нарахування пені.

А саме податкове повідомлення-рішення № 0000793305 від 12.12.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 24246,11 грн., у т.ч.: застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 24162,27 грн. та нарахування пені у розмірі 83,84 грн. до позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд вважає частково доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим частково порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС У Рівненській області № 00001720501 від 12.12.2019 та № 0000793305 від 12.12.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 24246,11 грн., у т.ч.: застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24162,27 грн. та нарахування пені у розмірі 83,84 грн.

Що стосується обґрунтувань позивача про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень–рішень на підставі пункту 56.9 статті 56 ПК України яким встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, суд зазначає, що відповідно до пункту 56.13. статті 56 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Оскільки Рішенням ДПС України № 2459/6/99-00-08-05-01-06 від 21.01.2020 було продовжено розгляд скарги позивача до 01.3.2020 включно, що є вихідним днем, то прийняття вмотивованого рішення та надсилання його на наступний робочий день є правомірним, а тому таку скаргу не можна вважати задоволеною на користь позивача.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і частково довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача частково відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 20965,61 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 58 від 13.03.2020 що наявне в матеріалах справи (а.с. 11).

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У поданій суду заяві представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Так, матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги від 02.03.2020, Додаткову угоду від 05.03.2020 до Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Додаткової угоди від 05.03.2020 до Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 від 27.10.2020.

Пунктом 4 Додаткової угоди від 05.03.2020 до Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 встановлено, що розмір гонорару становить 1000,00 грн. за одну годину витраченого часу адвоката.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 27.10.2020, із описом фактично виконаної роботи, адвокатом здійснено:

1. Опрацювання матеріалів справи - 4 год.

2. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини - 3 год.

3. Підготовка процесуальних документів - 1 год.

4. Представництво інтересів позивача у судовому засіданні 09.09.2020 та 28.10.2020 – 2 год.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу склала 10 000,00 грн.

Кошти у сумі 10 000,00 грн. були отримані готівкою, відповідно до виписаної квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 27.10.2020.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, заявлених представником позивача, судом встановлено, що витрати позивача на правову допомогу пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача просив про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, однак його твердження щодо не співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг не обґрунтовані жодними доказами та жодним чином не спростовують заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оскільки при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9974,12 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «П» № 00001720501 від 12.12.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «Д» № 0000793305 від 12.12.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів,у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 24246,11 грн., у т.ч.: застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 24162,27 грн. та нарахування пені у розмірі 83,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» (код ЄДРПОУ 00293462, вул. Пролетарська, 18, смт. Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область, 34200) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) судові витрати на загальну суму 30939 (тридцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 грудня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля