Ухвала суду № 93265085, 03.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1186/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19, яке набрало законної сили, а саме про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати протягом двадцяти днів звіт про фактичне виконання рішення суду в частині виплати нарахованої заборгованості за період 01.01.2018 по 11.12.2019 в сумі 16065,30 грн.

В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 набрало законної сили 11 грудня 2019 року, проте, до цього часу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не виконано в повному обсязі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19 до розгляду у судовому засіданні на 12:30 01 грудня 2020 року.

27 листопада 2020 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надав до суду заперечення на заяву про встановлення судового контролю. Зазначає, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а, суд наділений правом встановлювати судовий контроль під час прийняття рішення у справі.

Учасники справи у судове засідання 01 грудня 2020 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Представник заявника надав до суду клопотання про відкладення розгляду заяви на іншу дату, оскільки братиме участь в судовому засіданні 01.12.2020 о 12:00 в Другому апеляційному адміністративному суді у справі №816/5049/14.

Доказів на підтвердження участі з розгляду справи №816/5049/14 в Другому апеляційному адміністративному суді представником заявника не надано.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з приписами частини 4 статті 382 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглядати заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19 за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Оскільки у наведеній нормі зазначено, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), то можна дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення по справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.

Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення 03 квітня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 діючого працівника в розмірі 70 % щомісячного грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року в розмірі 80% суми грошового забезпечення, визначеного довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року, без обмеження її граничного розміру, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вказане рішення набрало законної сили 11 грудня 2019 року.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, відповідач 19 грудня 2019 року здійснив розрахунок на доплату (а.с.161), відповідно до якого сума, що підлягає виплаті становить 16065,30 грн.

На заяву ОСОБА_1 від 04 серпня 2020 року щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, в частині виплати нарахованої суми в розмірі 16065,30 грн., Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 10.08.2020 №4500-4417/Є-03/8-1600/20 повідомило, що виплата нарахованих сум пенсій на виконання рішення суду буде здійснюватись за наявності відповідних додаткових бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 не виконане в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи твердження позивача про невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, що набрало законної сили, суд, у порядку здійснення судового контролю за виконанням суб`єктом владних повноважень рішення в адміністративній справі, вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 упродовж одного місяця з дати набрання законної сили цією ухвалою.

Щодо клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька стадій судового процесу, зокрема серед інших слід виокремити стадію судового розгляду, яка передбачає судовий розгляд справи по суті позовних вимог у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та стадію розгляду питань пов`язаних з виконанням судових рішень.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

З наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що судові витрати на правничу допомогу, можуть бути стягнуті судом на стадії розгляду судової справи під час прийняття рішення за результатами розгляду справи по суті або шляхом ухвалення додаткового судового рішення, у разі якщо питання щодо судових витрат не було вирішено судом під час судового розгляду справи.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

Отже, заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19, подана під час виконання судового рішення та відповідно пов`язана з процесуальними питаннями виконання судового рішення, а не судового розгляду справи, тому у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 1800,00 грн, пов`язаних із розглядом заяви, поданої у порядку встановлення судового контролю, оскільки такі витрати не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи у суді у розумінні статей 132, 241 КАС України, у зв`язку з тим, що судовий розгляд справи №440/1186/19, станом на час розгляду даної заяви, був закінчений прийняттям судових рішень судом першої та апеляційної інстанцій, а заява подана у порядку встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, тобто на стадії виконання судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 14, 132, 134, 139, 229, 243, 248, 252, 256, 294, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/1186/19 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом одного місяця з дати набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19.

В іншій частині відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Г.В. Костенко