Рішення № 93265047, 27.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4928/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.

та представника відповідача – Бондаренко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" (надалі - ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС", позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.08.2020 №186975 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". За твердженням позивача, результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 свідчать про відсутність перевищення нормативних вагових параметрів. Звертав увагу на те, що у спірних відносинах мало місце перевезення ячменю, що є сипучим вантажем, який може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 33-38/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірною та обґрунтованою. Зазначила, що 04.07.2020 при проведенні рейдової перевірки інспекторами управління Укртрансбезпеки в Одеській області перевірено транспортний засіб, що належить ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС". У ході проведення перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого установлено перевищення навантаження на одиничну вісь (при нормі 11 т вага становила 11,93 т), про що складено довідку №0001523 та акт №030863. На цій підставі, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 8500,00 грн.

3. Інші заяви учасників по суті справи.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій повторно посилався на відсутність у спірних відносинах порушень вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та просив позовні вимоги задовольнити /а.с. 83-85/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 провадження у справі за цим позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

У судовому засіданні 27.10.2020 суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника позивача, який про розгляд справи повідомлений належним чином. При цьому суд врахував, що позивачем надані усі наявні у нього докази, а пояснення з приводу спірних відносинах викладені у поданих до суду заявах по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2020 проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

04.07.2020, на підставі направлення на рейдову перевірку від 26.06.2020 №026429 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок /а.с. 42-43/, посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС", на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

У ході перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно допустимого навантаження на одиничну вісь, про що складено акт від 04.07.2020 №030863 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку від 04.07.2020 №0001523 про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с. 52, 53/.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2020 №239073, у якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень /а.с. 40/.

У акт перевірки внесено запис про те, що водій з актом перевірки ознайомився, однак від підпису та надання письмових пояснень відмовився /а.с. 40/.

Листом від 12.08.2020 вих.№60330/33/24-20 управління Укртрансбезпеки у Полтавській області повідомило позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначена до розгляду на 18.08.2020 /а.с. 77/.

18.08.2020, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Полтавській області прийнято постанову №186975 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 8500,00 грн /а.с. 39/.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

У силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

А підпунктом 4 цього пункту визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Оцінка судом обставин справи

За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% без відповідного дозволу.

Як слідує зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а.с. 53/ та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю /а.с. 52/, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ - 11,93 т, при допустимих 11 т.

Отже, в цьому випадку перевищення на одиничну вісь становить 0,93 т, що більше нормативно допустимого на 8,5 %.

При цьому на момент виникнення спірних відносин відповідна методика, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджена.

Разом з тим, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд визнає безпідставними доводи позивача щодо незаконності та необґрунтованості спірної постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 18.08.2020 №186975 про застосування адміністративно-господарського штрафу з підстав відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

Щодо доводів позивача стосовно того, що предметом перевезення являвся сипучий вантаж (ячмінь), який є рухомим подільним вантажем, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Так, відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Поряд з цим, слід зауважити, що відповідно до підпункту 9 пункту 2 Порядку №879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку №879).

Згідно з пунктом 11 Порядку №879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

За змістом пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів в ході рейдової перевірки здійснено за допомогою ваг автомобільних електронних AR-WIM, зав.№0011094.

При цьому, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М04404920, виданим ДП "Київоблстандартметрологія" Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 17.04.2020 та чинним до 17.04.2021, підтверджено відповідність ваг автомобільних електронних AR-WIM, зав.№0011094 вимогам ДСТУ /а.с. 55/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача здійснено працівниками Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку №879 належним зважувальним обладнанням, що пройшло періодичну повірку.

Твердження представника позивача про необхідність витребування у відповідача якісних фото пристрою чорного кольору, в якому вводяться необхідні дані для зважування та друкується чек із заводською технічною документацією, а також фото мобільного вагового комплексу (вагових плит) із заводськими серійними номерами суд визнає неприйнятними, адже залучення таких документів до матеріалів рейдової перевірки не передбачено чинним законодавством, а фотокартки без їх прив`язки до місця та обставин знімання не можуть бути використані як належні докази під час розгляду справи у суді. При цьому суд виходить з того, що у будь якому випадку фотографування відповідачем засобів вимірювальної техніки після проведення перевірки не стосується предмета доказування у цій справі.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У цій справі, суд звертає увагу на те, що товариство фактично не спростувало допущення ним порушень, документально встановлених інспекторами Укртрансбезпеки, а лише послалося на відсутність перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу. Суд вважає таке посилання позивача безпідставним, оскільки матеріали проведеного габаритно-вагового контролю не дають підстав для сумнів, що транспортний засіб Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 мав перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Суд зауважує, що наведеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обмеження гранично допустимих нормативних вагових параметрів транспортного засобу як в частині визначення повної маси транспортного засобу (40т), так і щодо навантаження на окремі осі (зокрема, в частині визначення навантаження на одиничну вісь - 11т).

У цій справі фактичне перевищення вагових параметрів на одиничну вісь на 8,5 % підтверджено талоном зважування та зафіксовано в акті №030863 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.07.2020, довідці №0001523 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.07.2020 /а.с. 52-54/.

А тому, посилання представника позивача на загальну масу транспортного засобу, що становила 39,8т (при нормативно допустимій вазі 40т), не спростовують висновків рейдової перевірки про перевищення навантаження на одиничну вісь.

Отже, беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 04.07.2020 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки виявлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ - 11,93 т при допустимих 11т, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Суд зауважує, що під час розгляду питання про застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій за перевищення вагових параметрів вантажу має враховуватись мета цього виду відповідальності, а саме - підтримання доріг загального користування та дорожнього покриття у належному стані. Запровадження законодавцем вагово-габаритних нормативів покликане спонукати перевізників до здійснення контролю за їх дотриманням, а встановлення відповідальності за перевищення таких нормативів у вигляді застосування штрафних санкцій та стягнення плати за проїзд є компенсаційним засобом за шкоду, завдану дорожньому покриттю.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без отримання спеціального дозволу та правомірність застосування до ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС" адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Натомість позивачем не спростовані доводи контролюючого органу про вчинення ним правопорушення та не надано суду доказів на підтвердження протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС".

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 03.09.2020 №1398 /а.с. 5/.

Відповідач доказів понесення судових витрат під час розгляду цієї справи суду не надав.

З урахуванням наведеного, зважаючи на ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба