Рішення № 93264924, 03.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4874/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №553/19 від 02.09.2019р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК ОМР), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №553/19 від 02.09.2019р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 р., оскаржуваний припис не містить посилання на акт перевірки та детального опису виявлених порушень вимог законодавства; позивачу не вручено акт перевірки, що позбавило її можливості надати заперечення та пояснення; не вручено оскаржуваного припису; зазначено недостовірну інформацію щодо відправлення припису позивачу. Позивач заперечує щодо висновків відповідача про проведення реконструкції об`єкта будівництва, зазначаючи, що його збудовано до 1992р. Крім того, зазначено, що не потребує введення в експлуатацію приватних будинків, збудованих до 05.08.1992р. Посилаючись на обставини, встановлені судами у цивільній справі № 520/116/15-ц, позивач зазначила, що одноповерхове приміщення (сарай), розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_2 , не є самочинною будівлею. Позивачем акцентовано увагу на безпідставності тверджень відповідача про належність спірної ділянки ОСОБА_2 , оскільки остання належить позивачу на праві власності.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/9840 від 01.07.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що в ході проведення позапланової перевірки встановлено та підтверджено фотофіксацією, що позивачем виконані будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення сараю шляхом заміни частини його несучих та огороджувальних конструкцій, а саме влаштування нових стін із пінобетонних блоків та підняття висотної відмітки даної споруди. Посилаючись на відсутність зареєстрованих документів, що дають право позивачу виконувати будівельні роботи, відповідач дійшов висновку, що позивачем виконуються будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення сараю за адресою: АДРЕСА_3 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч.1 ст. 34, абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011р. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного припису діяв правомірно, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши усі обставини справи та дотримуючись вимог чинного законодавства.

06.07.2020р. (вх. № 25797/20) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 12.06.2020р. клопотання ОСОБА_1 задоволено; поновлено строк звернення до адміністративного суду; прийнято до розгляду позовну заяву; відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); призначено судове засідання на 09.07.2020 р.

Ухвалою суду від 09.07.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 11.08.2020р.

Ухвалою суду від 11.08.2020 р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 10.09.2020р.

Ухвалою суду від 10.09.2020р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 01.10.2020р., яке було перенесене на 07.10.2020р.

Ухвалою суду від 07.10.2020р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.10.2020 р.

Ухвалою суду від 29.10.2020 р. зупинено провадження по справі до 30.11.2020 р.; призначено судове засідання на 30.11.2020 р.

До судового засідання 30.11.2020 р. усі учасники справи не з`явивись, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

Позивач у телефонному режимі повідомила про неможливість прибуття до судового засідання та просила розглянути справу за її відсутності, про що складено телефонограму. 30.11.2020р. (вх. № ЕП/22831/20) від позивача надійшло клопотання про отримання рішення суду на електронну пошту.

Ухвалою суду від 03.12.2020р. поновлено провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Управлінням ДАБК ОМР на підставі наказу Управління ДАБК ОМР №01-13/333ДАБК від 01.08.2019р., звернення про порушення вимог містобудівного законодавства (вх. № 01-10-281-ЗГ від 14.08.2019р.), згідно направлення №001566 від 19.03.2019р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва: «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_3 », за результатами якої складено акт №001566 (т.1, а.с. 79-97).

Із змісту акту вбачається, що за наслідками перевірки встановлено виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення сараю за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Юхима Геллера, 50, без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 та абз. 2 п.5 та 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011р.

Управлінням ДАБК ОМР складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.09.2019 р. за порушення ч. 1 ст. 34, абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011р., та призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення о 12 год. 00 хв. 16.09.2019р. у приміщенні Управлінням ДАБК ОМР (т.1, а.с. 103-107).

02.09.2019 р. Управлінням ДАБК ОМР винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким зобов`язано позивача: набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Юхима Геллера, 50» або привести земельну ділянку у попередній стан в термін до 02.11.2019р.; зупинити виконання будівельних робіт за вказаною адресою до 02.11.2019р. (т.1, а.с. 98-102).

02.09.2019 р. Управлінням ДАБК ОМР прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якої позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 4250,00 грн. (т.1, а.с. 109-114).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Управлінням ДАБК ОМР проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва: «Виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Юхима Геллера, 50» на підставі звернення про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно приписів ч. 2 ст. 41 Закону № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону (п. 2 ч. 3 ст. 41 Закону № 3038-VI).

Управлінням ДАБК ОМР складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.09.2019 р. за порушення ч. 1 ст. 34, абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011р.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 3038-VI виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011р., повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 до цього Порядку подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих або будівельних робіт.

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта (абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011р.).

Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 р. затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно положень абз. 2 п. 1 Порядку № 553 під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб`єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об`єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 “Прикінцеві положення” Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (п. 5 Порядку № 553).

Відповідно до п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

При цьому вказаний пункт Порядку № 553 також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, серед яких, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у п.7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені у п.11 Порядку № 553 та кореспондуються з положеннями ст. 41 Закону № 3038-VI.

Так, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо - та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (ч.3 ст. 41 Закону № 3038-VI).

За правилами ч. 7 ст. 41 Закону № 3038-VI постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.п. 16, 17 Порядку № 553).

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно п. 18 Порядку № 553 керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Судом встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів надання позивачу копії акта перевірки, чим порушено процедуру здійснення державного контролю та порушення визначених цією процедурою прав позивача при здійсненні перевірки.

Так, згідно п. 21 Порядку № 553, у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на приписи Порядку № 553, зазначив про направлення на адресу позивача копії акта перевірки та припису у зв`язку з відмовою останньої від їх отримання. За твердженнями відповідача, матеріали перевірки надіслані позивачу поштою з трек-номером поштового відправлення №6506503521710, на підтвердження чого надано копію списку згрупованих поштових відправлень № 2878 від 05.09.2020р. (т.1, а.с. 175).

Проте, із зазначеного списку згрупованих поштових відправлень № 2878 від 05.09.2020р. суд позбавлений можливості встановити яке саме поштове відправлення направлялось відповідачем на адресу ОСОБА_1 . При цьому, поштове відправлення з трек-номером №6506503521710 не було вручене адресату (т.1, а.с. 182).

Права та обов`язки суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль зазначені п.п. 13, 14 Порядку № 553.

Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Проаналізувавши положення ст. 41 Закону № 3038-VI та Порядку № 553, суд дійшов висновку, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Аналогічну прававу позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 р. у справі №465/1461/16-а.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно п.2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 р., будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту; підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.

Під самочинним будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об`єктів нерухомості (ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Наведене з урахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.10.2018 р. у справі №465/1461/16-а, свідчить про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості виключається можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що складається з таких складових: садовий будинок, «А»; сарай «Б», що підтверджується копією довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №216988772 від 20.07.2020р. (т.1, а.с. 227).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача, зазначені в акті перевірки, про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 51110136900:19:014:0091, загальною площею 0,04002 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_2 , оскільки, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вказана земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності 37930588, виданого 22.05.2015р. реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, що підтверджується, зокрема, відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1, а.с. 228).

Під час судового розгляду позивач заперечувала щодо висновків відповідача про проведення реконструкції об`єкта будівництва, зазначаючи, що його збудовано до 1992р., надаючи на підтвердження вказаних обставин копії акта садового товариства «Станкобудівник» ВАТ «Одеський верстатобудівний завод» від 10.03.1994 р., довідки ВАТ «Одеський верстатобудівний завод» № 221 від 16.12.1997 р. (т.1, а.с. 211-212).

Згідно наявної у матеріалах справи копії технічного паспорта на садовий (дачний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , останній збудований до 1992р. (т.1, а.с. 17-18).

За змістом п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001р. (у редакції, чинній на час державної реєстрації вказаного об`єкта нерухомого майна), не належать до самочинного будівництва, зокрема, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

У листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-12-2409 від 01.09.2011р. «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року» зазначено, що 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 ( 449-92-п ) "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Суд зазначає, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 05.07.2016р. у справі № 520/116/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 05.07.2016р. у справі № 520/116/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що у виїзному засіданні, яке відбулось 16.02.2016 р. суддя оглянув земельні ділянки позивача та відповідача, а також огорожу, яка розділяє земельні ділянки між позивачем та відповідачем та встановив, що одноповерхове приміщення, яке належить ОСОБА_1 примикає до огорожі та не виходить за межі земельної ділянки. Судом було встановлено, що межу між земельними ділянками не порушено, одноповерхове приміщення не є самочинною будівлею та права позивача, як власника суміжної ділянки, ніяким чином не порушено.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, заперечуючи факт проведення реконструкції об`єкта будівництва, зазначаючи, що приміщення сараю було побудоване до 1992р. і з того часу перебудові (реконструкції) не підлягало, позивач також надала копію акту обстеження від 18.09.2020р., складеного органом самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Чубаївка» в м. Одесі» щодо приміщення сараю за адресою: АДРЕСА_3 , в якому зафіксовано, що за наслідками проведення відповідних обмірів встановлено відповідність сараю технічному паспорту МБТІ (ширина 3,25 м, довжина 6,56 м, товщина 0,14 м з урахуванням утеплення з двох сторін; висота сараю з однієї сторони 2,50 м, з другою 2,20 м) та зазначено, що сарай побудовано до 1992р. та з того часу не пебудовувався (т.2, а.с. 31).

Разом з тим, твердження відповідача про виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення сараю за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі в частині зміни габаритних розмірів даного приміщення, підняття висотної відмітки даної споруди не підтверджені належними та допустимими доказами. Акт перевірки не містить детального опису із визначенням первісних розмірів (габаритів) та змінених. Факт виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення сараю за адресою: АДРЕСА_3 , не доведено відповідачем.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що позивачем виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення сараю за адресою: АДРЕСА_3 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч.1 ст. 34, абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п. 5, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011р., є необґрунтованими та безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

За таких обставин, припис Управління ДАБК ОМР про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №553/19 від 02.09.2019р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №553/19 від 02.09.2019р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №553/19 від 02.09.2019р., винесений щодо ОСОБА_1 .

Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.