Рішення № 93264891, 02.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8621/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про:

визнання протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення;

зобов`язання Житомирського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з січня 2014 року по грудень 2014 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) – травень 2013 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що з 02.01.2014 року по 31.12.2014 року, проходив військову службу у Військовій частині А1494 (польова пошта В0226).

На думку позивача, у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення Військовою частиною А1494 здійснювалося не у повному обсязі, зокрема, у період січня 2014 року по грудень 2014 року, не у повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

ОСОБА_1 наголошує, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення його прав.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№ЕП/19113/20 від 29.10.2020р.) на позовну заяву (а.с.63-64).

Відзив обґрунтований наступним.

Житомирський обласний військовий комісаріат зазначив, що згідно роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04 січня 2016 року, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», було визначено індексацію грошового забезпечення не нарахувати до окремого роз`яснення, що також має своє підтвердження у листах Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди.

Житомирським обласним військовим комісаріатом зазначалося, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було.

Станом на 02 грудня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Полковника ОСОБА_1 , заступника командира по роботі з особовим складом – начальника відділу по роботі з особовим складом управління 8 армійського корпусу, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №829 від 20 грудня 2014 року з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.12).

Наказом командира Військової частини польова пошта В0226 (по стройовій частині) №203 від 31.12.2014 року – ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу (а.с.13).

Спільною Директивою Міністерства оборони України та генерального штабу збройних Сил України №Д-322/1/4 дск від 01.02.2015 року «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України» правонаступником Військової частини А1494 (польова пошта В0226) визначений Житомирський обласний військовий комісаріат.

ОСОБА_1 звернувся з заявою до командування Житомирського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2014 року.

Листом 9/181 від 04 березня 2019 року, Житомирський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 , що індексація не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки не була передбачена у бюджеті Міністерства оброни України на відповідні роки. Крім того, не передбачений механізм виплати індексації у поточному році за минулі роки (а.с.18).

Вважаючи дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2014 року – протиправними та вважаючи, що відповідачем протиправно застосовано лютий 2014 року, як базовий місяць, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі – Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі – Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України №491-IV від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).

Згідно з п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, з аналізу наведених положень законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, полковник ОСОБА_1 займав посаду заступника командира по роботі з особовим складом – начальника відділу по роботі з особовим складом управління 8 армійського корпусу Військової частини польова пошта В0226.

Як наголошує позивач у тексті позовної заяви, у період з січня 2014 року по травень 2014 року включно, індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що було, поміж іншим, пов`язано з відсутністю відповідного фінансування, а з червня 2014 року по грудень 2014 року, виплачувалась з урахуванням базового місяця – лютий 2014 року, замість травня 2013 року.

Суд звертає увагу, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Верховного Суду по справі №825/874/17 від 12.12.2018 року.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення були відсутні.

Більш того, відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування позивачу індексації з огляду на відсутність коштів на виплату індексації, суд наголошує, що у даній справі не є спірним питання щодо права позивача на індексацію грошового забезпечення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваний період позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Таким чином, доводи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, взагалі не стосуються предмету спору та суперечать інформації щодо нарахування позивачу індексації у спірний період, що надана самим відповідачем.

Разом з цим, звертаючись з позовною заявою ОСОБА_1 посилається на протиправність дій відповідача щодо нарахування йому індексації з січня 2014 року по грудень 2014 року, враховуючи базовий місяць лютий 2014 року.

Так, згідно довідки №9/849 від 13 грудня 2019 року, виданої Житомирським обласним військовим комісаріатом щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з січня 2014 року по грудень 2014 року (а.с.17) та грошового атестату позивача (а.с.19), позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення, при цьому, базовим місяцем у вказаний період було визначено - лютий 2014 року (а.с.19 зворотній бік).

Під час судового розгляду справи відповідачем жодним чином не необґрунтовано правомірність дій щодо нарахування позивачу індексації з січня 2014 року по грудень 2014 року, враховуючи базовий місяць - лютий 2014 року.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву Житомирський обласний військовий комісаріат посилається на норми законодавства, зокрема, Порядку №1078, які, як зазначає сам відповідач, набрали чинності 15.12.2015 року. Проте, предметом спору є правомірність визначення розміру індексації з січня 2014 року по грудень 2014 року.

Тобто, наведені доводи відповідача не стосуються заявленого у даній справі позову.

У свою чергу, вирішуючи справу з урахуванням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, щодо нарахованого і виплаченого позивачу в оскаржуваний період грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Так, згідно п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (редакція від 21.06.2012 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці 1 цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 29.01.2014 року, пункт 5 Порядку №1078 доповнено наступним абзацом: «…місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв`язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу)…».

Таким чином, базовим місяцем при розрахунку індексу споживчих цін вважається місяць, у якому відбувається підвищення заробітної плати працівника за рахунок збільшення її постійних складових.

Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, у яких Верховним Судом вказано, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Що стосується правомірності застосування для обчислення індексації грошового забезпечення позивача базового місяця - травень 2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно архівної довідки від 07.02.2020 року Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у травні 2013 року відбулось підвищення розміру грошового забезпечення позивача за рахунок виплати винагороди у сумі 7325,16 гривень (а.с.15).

Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №956 від 08.10.2012 року до постанови КМУ №889 від 22.09.2010 року, запроваджено щомісячну грошову винагороду у розмірі не більше місячного грошового забезпечення окремим категоріям військовослужбовців за родами Збройних Сил (льотний склад, ВМС), а також за територіальною ознакою (військові частини на території АР Крим).

Згідно з п.2 Порядку №1078 об`єктами індексації є виплати, що передбачені законодавством та мають постійний характер.

Для військовослужбовця це: оклад за військовим званням, посадовий оклад, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо), на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою, тобто всі виплати, що нараховуються щомісяця (на постійній основі).

Постановою Кабінету Міністрів України №956 від 08.10.2012 року (набрала чинності 24.10.2012 року) внесено зміни до постанови КМУ «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільної оборони Міністерства надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010 року.

Змінами передбачено встановити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які обіймають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних фахівців, які забезпечують безпечність польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил і Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах та підрозділах високомобільних десантних військ і спеціального призначення Збройних Сил, та військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби; особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів та підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій.

Таким чином, оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода має постійний характер, то й місяць установлення такої винагороди, а отже, і підвищення грошового доходу відповідних категорій осіб буде базовим місяцем для цілей проведення індексації їх грошового доходу.

Висновки суду стосовно того, що щомісячна додаткова грошова винагорода згідно Постанови №889 має постійний характер узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/3211/17, від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3398/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 826/14564/17, від 22 жовтня 2019 року у справах № 826/2447/18 та № 520/3505/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 826/3397/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 295/5200/18, від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19.

Враховуючи вищевикладене, оскільки грошове забезпечення позивача збільшилось у травні 2013 року, суд дійшов висновку, що для визначення базового місяця індексації грошового забезпечення у оскаржуваний позивачем період січня 2014 року по грудень 2014 року, наявні підстави для застосування травня 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, за встановлених у справі обставин щодо протиправності дій відповідача щодо застосування для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2014 року по грудень 2014 року базового місяця лютий 2014 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у наведеній частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, враховуючи базовим місяцем при розрахунку індексу споживчих цін місяць, у якому відбулось підвищення грошового забезпечення позивача за рахунок збільшення його постійних складових, та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум індексації.

Суд наголошує, що з положень Порядку №1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» вбачається, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) належить до компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень. Суд не має повноважень визначати базовий місяць та суму індексації грошового забезпечення.

Поміж іншим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу, як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (10001, м. Житомир, вул. С. Параджанова 4, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення; зобов`язання Житомирського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з січня 2014 року по грудень 2014 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) – травень 2013 року, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення – задовольнити частково.

Дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо застосування для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2014 року по грудень 2014 року базового місяця лютий 2014 року – визнати протиправними.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07873079) здійснити нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період січня 2014 року по грудень 2014 року включно, враховуючи базовим місяцем при розрахунку індексу споживчих цін місяць, у якому відбулось підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 за рахунок збільшення його постійних складових, та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум індексації.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.