Рішення № 93264881, 02.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11269/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась з позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача в проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена сину - ОСОБА_2 , зі збільшеного грошового забезпечення його батька - ОСОБА_3 , яке було визначене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі довідок територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року та на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року.

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат в разі втрати годувальника, яка призначена сину - ОСОБА_2 зі збільшеного грошового забезпечення його батька - ОСОБА_3 , яке було визначене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі довідок наданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року та на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, починаючи з 01.10.2020 року.

Позивач зазначила, що наказом Міністра оборони України за №234 від 19.12.2000 року її чоловіка - ОСОБА_3 з 31.12.2000 року звільнено з лав Збройних Сил України в запас з посади заступника голови військового суду Житомирського гарнізону. ОСОБА_3 перебував на обліку ГУПФУ, як військовий пенсіонер та отримував пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В червні 2014 року її чоловік - ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ГУПФУ про зобов`язання провести перерахунок призначеної пенсії на підставі ч.3 ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року адміністративний позов про зобов`язання вчинення певних дій та стягнення збитків було задоволено частково. Суд зобов`язав ГУ ПФУ зробити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_3 пенсії в зв`язку із змінами посадового окладу судді, згідно ч.3 ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 16.01.2014 року.

Згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року, її чоловік, ОСОБА_3 , перебуває на обліку в Державній судовій адміністрації України в Одеській області, та згідно довідки №5-3078/14 від 28 жовтня 2014 року, йому призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке на 01.01.2014 року складало 18445,50 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер.

Від шлюбу з чоловіком є син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 01.01.2015 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" син - ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію в зв`язку з втратою годувальника, як непрацездатна особа.

В січні 2015 року вона вперше звернулась до ГУПФУ з заявою про перерахунок пенсії сина в зв`язку з втратою годувальника виходячи з нового розміру грошового забезпечення чоловіка, який був визначений внаслідок винесення зазначеної постанови апеляційного суду.

22.01.2015 року листом відповідача за №11/Д-11 їй було відмовлено в перерахунку пенсії в зв`язку з тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року зобов`язано провести перерахунок пенсії саме ОСОБА_3 , а тому підстави для проведення перерахунку сину - ОСОБА_2 відсутні.

Вона звернулась до суду за захистом прав неповнолітнього сина.

02.07.2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд (справа № 523/3809/15-а), позов задовольнив частково, а саме, суд зобов`язав ГУ ПФУ зробити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії в зв`язку із змінами посадового окладу судді, тобто на підставі довідки «про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці» № 5-3078/14 від 28 жовтня 2014 року.

На виконання вказаної постанови апеляційного суду ГУ ПФУ здійснило розрахунок пенсії неповнолітнього сина, та починаючи з вересня 2015 року пенсія у разі втрати годувальника складає 5 533,65 грн.

У відповідності до постанови КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та інших осіб» від 21.02.2018 року, всім військовим пенсіонерам, починаючи з 1 квітня 2018 року, почали перераховувати пенсії. Пенсію неповнолітнього сина станом на 01.07.2019 року не перерахували. Листом 1577/Д-11 від 24.07.2019 року було відмовлено в перерахунку пенсії сина.

04.07.2019 року вона звернутись до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з усною заявою про отримання довідки «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» її чоловіка, ОСОБА_3 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Так, 04 липня 2019 року їй надано довідку №5-1885/19 від 04 липня 2019 року, про заробітну плату померлого чоловіка, ОСОБА_3 , в якій вказано, що станом на 02.01.2019 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 43 352,50 грн.

22.08.2019 року листом №19589/Д-2 їй було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки такого зобов`язання Рішенням суду на Управління покладено не було.

Позивач вважає таку відмову неправомірною та такою, що порушує право її сина на відповідний рівень пенсійного забезпечення.

З 19.12.2018 року на підставі довідки Медико-санітарної комісії (МСЕК) серія 12 ААБ № 499455 вона перебуває на обліку ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію у разі втрати годувальника, як непрацездатна особа, відповідно до Закону України « Про осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В березні 2019 року їй також ГУПФУ було відмовлено в перерахунку пенсії по втраті годувальника згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року.

Проте 17.06.2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд зобов`язав ГУПФУ зробити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії в зв`язку із змінами посадового окладу судді, тобто на підставі довідки «про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці» №5-1885/19 від 04.07.2019 року (справа № 420/7553/19).

17 липня 2020 року, отримавши відповідне рішення суду, та на підставі нових довідок, а саме: №5-695/20 від 11.03.2020 року, де вказано, що станом на 02.01.2020 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 47 425,00 грн, №5-694/20 від 11.03.2020 року, де вказано, що станом на 19.02.2020 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 94720,00 грн та керуючись постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 вона ОСОБА_1 , знов звернутлась до ГУПФУ з заявою про перерахунок пенсії сина в зв`язку з втратою годувальника виходячи з нового розміру грошового забезпечення її померлого чоловіка, який був визначений внаслідок винесення вказаної постанови апеляційного суду.

Однак, листом 6452-6279/Д-02/8-1500/20 від 29.07.2020 року вона знов отримала відмову у перерахунку пенсії неповнолітнього сина.

Позивач вважає відмову протиправною, оскільки відповідно до ст.29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. Згідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Розміри пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст.36 Закону.

Частиною 4 ст. 63 Закону встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які :ь право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 (далі – Порядок №45) Перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з п. 4 Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Посилаючись на вказані норми законодавства позивач вважає, що пенсія в разі втрати годувальника, яка призначена її сину - ОСОБА_2 , повинна бути розрахована у розмірі 30% виходячи зі збільшеного грошового забезпечення її чоловіка - ОСОБА_3 , яке було визначене ГУПФУ на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року, а тому, відповідно, відмова ГУПФУ в проведенні перерахунку є протиправною.

Позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності до ст. 263 КАС України.

19.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивачу, пенсія в разі втрати годувальника призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі — Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ст. 45 Закону №2262-ХІІ обчислення пенсій в разі втрати годувальника членам сімей пенсіонерів сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 Головним управлінням з 01.01.2015 проведено перерахунок пенсії по втраті годувальника, призначеної позивачу, зі збільшеного забезпечення ОСОБА_3 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 28.10.2014 № 5-3078/14.

Розмір пенсії позивача з 01.01.2015 склав 5533,65 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб “ (далі - Постанова №704), відповідно до якої затверджено нові схеми тарифних розрядів зазначених осіб.

З метою виконання Постанови №704 та положень ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” якою установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби.

На виконання вищезазначеної Постанови №103 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу в сумі 3440 грн, окладу за військовим (спеціальним) званням в сумі 1410 грн та надбавки за вислугу років в сумі 2425 грн.

Оскільки внаслідок перерахунку відповідно до Постанови №103 розмір пенсії є нижчим, ніж розмір пенсії, який Позивач отримував раніше, виплата пенсії проводиться в попередньому розмірі, як це передбачено ст. 63 Закону №2262-ХІІ.

Отже, Позивач отримує пенсійні виплати, сума яких не зменшувалась, право па перерахунок пенсії реалізовано. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог чийого законодавства.

Також представник відповідача вказав, що Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить.

До Головного управління 15.07.2020 від ОСОБА_1 , в інтересах позивача, надійшло звернення щодо проведення перерахунку пенсії.

У вищезазначеному зверненні надано копії довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №5-1885/19, №5- 695/20 та 5-694/20.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Зі змісту Порядку №3-1 вбачається, що ним визначено, які саме документи при призначенні (перерахунку) пенсій подаються особами у вигляді копій, а саме: паспорт громадянина України, свідоцтва про народження, шлюб та про смерть, рішення про опіку чи піклування, трудова книжка, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків,

В той же час зі змісту Порядку №3-1 вбачається, що документи, які дають право на підвищення пенсії подаються виключно у оригіналі.

Проте, оскільки Позивачем надано копії вказаних довідок, у Головного управління відсутні підстави для розгляду питання про перерахунок пенсії згідної цього документа, про, що Позивача було повідомлено листом №6452-6279/Д-02/8-1500/20 від 29.07.2020.

Додатково у відзиві представником звернуто увагу суду на те, що до Головного управління від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки №5-1885/19, №5-695/20 та 5-694/20 не надходили.

Представник відповідача вважає, що Головне управління не порушувало прав Позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу з чоловіком має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 був військовим та займав посаду заступника голови військового суду Житомирського гарнізону.

Наказом Міністра оборони України за №234 від 19.12.2000 року ОСОБА_3 з 31.12.2000 року звільнено з лав Збройних Сил України в запас з посади заступника голови військового суду Житомирського гарнізону.

ОСОБА_3 перебував на обліку ГУПФУ, як військовий пенсіонер та отримував пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ГУ ПФУ про зобов`язання провести перерахунок призначеної пенсії на підставі ч.3 ст.129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Рішенням суду І інстанції від 18.07.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року скасовано рішення від 18.07.2020 року, адміністративний позов про зобов`язання вчинення певних дій та стягнення збитків було задоволено частково. Суд зобов`язав ГУ ПФУ зробити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_3 пенсії в зв`язку із змінами посадового окладу судді, згідно ч.3 ст.129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 16.01. 2014 року (а.с.33-34).

Згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року та згідно довідки №5-3078/14 від 28.10.2014 року ОСОБА_3 , призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке на 01.01.2014 року складало 18445,50 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер.

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ з заявою про перерахунок пенсії сина в зв`язку з втратою годувальника виходячи з нового розміру грошового забезпечення чоловіка, який був визначений внаслідок винесення зазначеної постанови апеляційного суду.

22.01.2015 року листом відповідача за №11/Д-11 її повідомлено про відсутність підстав в перерахунку пенсії в зв`язку з втратою годувальника в зв`язку з тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року зобов`язано провести перерахунок пенсії саме померлому ОСОБА_3 , а тому підстави для проведення перерахунку сину - ОСОБА_2 відсутні (а.с.37).

ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом прав неповнолітнього сина. Рішенням Суворовського районного суду від 16.04.2015 року позов задоволений (справа № 523/3809/15-а).

02.07.2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд (справа № 523/3809/15-а), виклав абз.3 рішення в іншій редакції, а саме, суд зобов`язав ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, призначену ОСОБА_2 , зі збільшеного грошового забезпечення його батька ОСОБА_3 , визначеного Головним управлінням ПФУ в Одеській області на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-3-78/14 від 28.10.2014 року в розмірі 30 відсотків заробітку ОСОБА_3 , починаючі з 01.01.2015 року (а.с.40-42).

На виконання вказаної постанови апеляційного суду ГУ ПФУ здійснило розрахунок пенсії неповнолітнього сина, та йому нарахована пенсія у разі втрати годувальника у розмірі 5 533,65 грн.

У відповідності до постанови КМУ № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та інших осіб» від 21.02.2018 року, всім військовим пенсіонерам, починаючи з 1 квітня 2018 року, перераховували.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача про перерахунок пенсії неповнолітнього сина.

Листом №1577/Д-11 від 24.07.2019 року відмовлено в перерахунку пенсії сина.

ОСОБА_1 повідомлено, що пенсія її сину відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 була перерахована на підставі довідки наданої Одеським обласним військовим комісаріатом про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.03.2018 року. Оскільки внаслідок перерахунку розмір пенсії є нижчим, збережено розмір раніше призначений за рішенням суду – 5533,65грн (а.с.47).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду у своїх інтересах про призначення їй пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 19.12.2018 року їй встановлено другу групу інвалідності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного суду від 17.06.2020 року (справа 420/7553/19), визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області в проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена ОСОБА_1 , зі збільшеного грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_3 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року. Зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена ОСОБА_1 , зі збільшеного грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_3 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року, починаючи з 19.12.2018 року.

По даній справі ОСОБА_1 просить визнати протиправною відмову відповідача в проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена сину - ОСОБА_2 , зі збільшеного грошового забезпечення його батька - ОСОБА_3 , яке було визначене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі довідок територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року та на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року; зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат в разі втрати годувальника, яка призначена сину - ОСОБА_2 зі збільшеного грошового забезпечення його батька - ОСОБА_3 , яке було визначене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі довідок наданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року та на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, починаючи з 01.10.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на право отримання пенсії по втрати годувальника за Закон України №2262-ХІІ, у той же час просить застосувати довідки територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області про суддівську винагороду судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді.

Суд вважає, що позивач помилково трактує норми законодавства.

Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у тому числі встановлює право на пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до ст.29,30 Закону пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні .

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Статтею 36 встановлені розміри пенсій в разі втрати годувальника, зокрема, пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Статтею 40 Закону встановлено, що пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім`ї померлого вважається непрацездатним (ст.30), а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - довічно.

Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім`ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім`ї або сім`я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.

Саме на підставі вказаних норм ГУ ПФУ отримало довідку Одеського обласного військового комісаріату про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.03.2018 року. Оскільки внаслідок перерахунку розмір пенсії є нижчим, збережено розмір раніше призначений за рішенням суду – 5533,65грн.

В цієї частині висновок ГУ ПФУ, викладений в листі №1577/Д-11 від 24.07.2019 року є правомірним та відповідає вимогам Закону України №2262-ХІІ.

Також є правомірним висновок ГУ ПФУ про відсутність підстав для застосування перерахунку пенсії по втраті годувальника довідок наданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд по вказаним спірним правовідносинам сформував правову позицію у постанові від 28.04.2020 року справі №635/4299/17 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова від 24.03.2017 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника; зобов`язання Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова провести перерахунок та призначити позивачу виплату пенсії по втраті годувальника з 01.10.2016 року в розмірі 14 355,00 гривень, що дорівнює 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , яке на час смерті останнього складало 28 710,00 гривень.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 24.03.2017 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є обґрунтованим.

Правові висновки Верховного Суду полягають в наступному.

Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння», який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння», за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій ст.32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані ст.37 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння», якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння» є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як встановлено судами, чоловік позивачки не отримував.

В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25,27,28,40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 1 ст.4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння» визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає ст.9 Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне стразуванння», а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, розмір такої пенсії обчислюється, виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

При цьому, питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не врегульовано ні Законом України «Про статус суддів» ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони України «Про статус суддів» та «Про судоустрій і статус суддів», при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою ст.55 Основного Закону Україги; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013).

У рішеннні від 08.06.2016 у справі №4-рп/16 Конституційний суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 667/1568/16 та від 15 січня 2020 року у справі № 592/7939/16-а.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, відповідач прийняв спірне рішення з урахуванням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволеннні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена ОСОБА_2 , зі збільшеного грошового забезпечення його батька - ОСОБА_3 , яке було визначене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі довідок територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року та на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року; про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат в разі втрати годувальника, яка призначена ОСОБА_2 зі збільшеного грошового забезпечення його батька - ОСОБА_3 , яке було визначене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі довідок наданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-1885/19 від 04.07.2019 року; №5-695/20 від 11.03.2020 року; №5-694/20 від 11.03.2020 року та на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, починаючи з 01.10.2020 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.