Рішення № 93264725, 03.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року справа №380/7520/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Приходько Наталії Миколаївни про зобов`язання зняття арешту з майна.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Я. Мудрого, 17Б, код ЄДРПОУ 34912221), в якому просить суд:

-зняти арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №4247148 (по виду обтяження) арешт на інше майно та квартира у АДРЕСА_2 ;

- зняти арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за №4247194 (по виду обтяження) арешт на невизначене майно (все майно).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що на підставі повідомлення відповідача, приватний нотаріус Приходько Н.М. зареєструвала обтяження на все його майно. Водночас, за інформацією відповідача на підставі перевірки бази даних ЄДРВП інформація щодо ОСОБА_1 як боржника відсутня. Тому вважає, що є всі підстави для зняття арешту з його майна.

Ухвалою судді від 21.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою судді від 05.10.2020 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2020 суд встановив строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.11.2020 суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновив строк звернення до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою бази даних ЄДРВП інформація за 2002 рік щодо боржника ОСОБА_1 відсутня, а також повідомив, що в базі ЄДРВП відсутні відомості щодо боржника ОСОБА_1 , оригінали виконавчих проваджень за 2002 рік знищені.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надала суду пояснення, у якому зазначила, що нею, як приватним нотаріусом, згідно з повідомленням ДВС Кам’ янка-Бузького РУЮ від 31.01.2002 за №366, 11.02.2002 в електронному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна було зареєстровано арешт на квартиру АДРЕСА_3 та на невизначене майно (все майно), власником яких зазначено ОСОБА_1 19.12.2006. Цю ж інформацію було перенесено до бази даних модернізованого реєстру за реєстраційними номерами 4247148 та 4247194. Проти задоволення позову не заперечує.

Інші заяви по суті справи від учасників справи не надходили.

Суд встановив таке.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 зареєстровано арешт (архіний запис) 4247148 від 19.12.2006 на квартиру АДРЕСА_3 та арешт (архівний запис) 4247194 на невизначене майно, все майно.

Арешт накладено приватним нотаріусом Приходько Н.М.

Підставою накладення арештів є повідомлення ДВС Кам’ янка-Бузького РУЮ від 31.01.2002 за №366.

Відповідно до листа Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 31.10.2019 перевіркою бази даних ЄДРВП інформація за 2002 рік щодо боржника ОСОБА_1 відсутня; надання інформації щодо накладення/зняття арешту на майно ОСОБА_1 є неможливим, оскільки в базі ЄДРВП відсутні відомості щодо вказаного боржника.

З огляду на те, що наявність безпідставного арешту майна, що належить ОСОБА_1 , призводить до неможливості вчинення правочинів щодо такого майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд застосовує Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 ( у редакції, яка діяла станом на час накладення арешту на майно позивача).

Відповідно до п.2.1.5 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є, зокрема, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з п.2.5 цього Положення відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об`єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Зі змісту зазначених норм видно, що дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника є забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Суд встановив, що на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача.

Відтак, наведені обставини свідчать, про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно позивача, в силу неможливості виконавчого органу надати документ, яким відповідний арешт було застосовано, більш того, через неможливість цього органу конкретизувати виконавче провадження в рамках якого він був накладений.

Таким чином, оскільки відповідач не вчиняє дій щодо зняття арешту з належного позивачу майна, таке є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що позбавляє позивача можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, чинного на час звернення позивача із заявою до відповідача, передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови за рішенням суду.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому майном, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Я. Мудрого, 17Б, код ЄДРПОУ 34912221), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Приходько Наталії Миколаївни задовольнити повністю.

Зобов`язати Кам`янка-Бузький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, що зареєстрований 19.12.2006 за №4247148 приватним нотаріусом Приходько Наталією Миколаївною на підставі повідомлення 366, 31.01.2002 ВДВС Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області.

Зобов`язати Кам`янка-Бузький відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області зняти арешт з невизначеного майна, всього майна, що належить ОСОБА_1 , що зареєстрований 19.12.2006 за №4247197 приватним нотаріусом Приходько Наталією Миколаївною на підставі повідомлення 366, 31.01.2002 ВДВС Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Я. Мудрого, 17Б, код ЄДРПОУ 34912221) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Лунь З.І.