Рішення № 93264496, 30.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року № 320/4642/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" з позовом до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування прийнятих в рамках виконавчого провадження №61647027:

- постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2020;

- постанови про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020;

- постанови про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020;

- постанови про арешт коштів боржника від 26.03.2020;

- постанови про арешт коштів боржника від 01.04.2020, які винесені головним державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгою Іванівною.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що виконавче провадження №61647027 було відкрито за відсутністю заяви стягувача (Головного управління ДПС у Київській області) про примусове виконання виконавчого документа.

Крім того, позивач стверджує, що виконавчий документ – вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У, оскаржується ним у Київському окружному адміністративному суді у рамках справи №320/3557/20, провадження у якій було відкрито ухвалою від 04.05.2020, а тому зазначена у вимозі сума боргу є неузгодженою.

При цьому позивач посилається на те, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У сума боргу визначена станом на 19.03.2020, тобто на майбутнє; вимога, яка наявна у матеріалах виконавчого провадження, та яка була направлена позивачеві, підписана різними посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області, що свідчить про те, що вимога, за якою відкрито виконавче провадження, не була направлена позивачеві.

Також позивач зауважує, що після отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У вона була оскаржена ним в адміністративному порядку, а рішення за результатом розгляду скарги було отримано 08.04.2020, що, на переконання позивача, свідчить про неузгодженість цієї вимоги на момент відкриття виконавчого провадження, а тому державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачеві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що після відкриття виконавчого провадження №61647027 на адресу Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від Головного управління ДПС у Київській області надійшов лист про повернення виконавчого документа – вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У,за результатом розгляду якого була винесена постанова від 01.07.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, а 13.07.2020 – постанова про зняття арешту з коштів боржника.

Головне управління ДПС у Київській області надало суду письмові пояснення, у яких заперечувало проти позову та пояснило, що вимога від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У була сформована на підставі даних інформаційної системи фіскального органу та направлена на адресу позивача. Враховуючи, що у судовому порядку ця вимога у встановлені строки оскаржена не була, вона була направлена на примусове виконання до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що повністю узгоджується з положеннями чинного законодавства України.

10.11.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" надійшли письмові пояснення, які за своїм змістом є заявою про зміну підстав поданого позову, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а перше засідання у цій справі було призначено на 18.08.2020 об 11:35, заява позивача про зміну підстав позову (під назвою «пояснення на пояснення сторін»), подана до суду 10.11.2020, тобто з пропуском строку, до розгляду не приймається.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв`язку із запровадженим Кабінетом Міністрів України карантином.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки позивачем не зазначено, яким чином запроваджений КМУ карантин перешкоджає прибуттю до суду або наданню витребуваних судом документів та відзиву на позов, наприклад, поштовим зв`язком.

При цьому, суд зауважує, що запровадження на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не є перешкодою для участі у справі представників учасників процесу та не є обов`язковою та безумовною підставою для відкладення розгляду справи лише за наявності відповідного клопотання учасника процесу.

Так, суд звертає увагу на те, що Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту:

"4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Відповідний Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.

Суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС УКраїни).

При цьому, одними з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до положень статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи зобов`язані, серед іншого, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з положеннями статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Суд вважає, що подання представником позивача необґрунтованої та непідтвердженої відповідними доказами заяви про відкладення розгляду справи з посиланням на запроваджений Кабінетом Міністрів України карантин, за умови наявності можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також за відсутності належного обґрунтування неможливості прибуття до суду, свідчить про недобросовісне використання позивачем наданих йому процесуальних прав, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи та є ознакою зловживання процесуальними правами.

Крім того, суд зауважує, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною четвертою цієї статті обумовлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, згідно з положеннями статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених, серед іншого, статтею 287 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення клопотання позивача відсутні.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття у судове засідання сторін та третьої особи, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У, якою Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" визначено суму заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 247 831,79 грн.

26.03.2020 Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61647027 з примусового виконання вищевказаної вимоги.

Також у межах виконавчого провадження №61647027 Рокитнянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) були винесені такі постанови:

- про стягнення виконавчого збору від 26.03.2020;

- про визнання розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 26.03.2020;

- про арешт коштів боржника від 26.03.2020;

- про арешт коштів боржника від 01.04.2020.

Не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем вказаних постанов, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Продукт" звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, посилаючись при цьому на такі обставини:

- відсутність заяви стягувача (Головного управління ДПС у Київській області) про примусове виконання виконавчого документа;

- оскарження ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У у Київському окружному адміністративному суді у рамках справи №320/3557/20, провадження у якій було відкрито ухвалою від 04.05.2020;

- зазначення у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У суми боргу станом на 19.03.2020, тобто на майбутнє;

- ненаправлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У, поданої на виконання, стягувачем позивачу;

- оскарження позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У в адміністративному порядку, після чого рішення за результатом розгляду скарги було отримано 08.04.2020, що свідчить про неузгодженість цієї вимоги на момент відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 вказаного Закону закріплено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (п.7).

Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положенням статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява стягувача – Головного управління ДПС у Київській області, від 23.03.2020 №8303/9/10-36-50-07 про примусове виконання виконавчого документа – вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У, що спростовує твердження позивача про відсутність такої заяви.

З матеріалів справи вбачається, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У дійсно була оскаржена позивачем у судовому порядку та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 було відкрито провадження у справі №320/3557/20.

Проте, вказаний факт жодним чином не впливає на правомірність оскаржуваних позивачем у цій справі постанов, які були прийняті 26.03.2020 та 01.04.2020, тобто до відкриття провадження у справі.

З приводу тверджень позивача про невідповідність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У вимогам до виконавчого документа, зокрема, ненабрання нею законної сили, суд зазначає таке.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404.

Так, частиною першою цієї статті закріплено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

При цьому, частиною четвертою цієї статті обумовлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Судом встановлено, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У була вказана дата набрання нею чинності – 20.03.2020.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ця вимога після її прийняття була направлена на адресу позивача та отримана ним, згідно викладених у позовній заяві тверджень, 04.01.2020.

У подальшому ця вимога була оскаржена позивачем у порядку адміністративного оскарження, проте рішення Державної податкової служби України від 12.02.2020 №5406/6199-00-08-06-01-06 скарга була залишена без розгляду.

Так, положеннями частини шостої статті 25 Закону №2464 визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що скарга на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ю-3693-10-У була належним чином розглянута контролюючим органом, що свідчить про безпідставність тверджень позивача про протилежне.

Посилання позивача на отримання рішення про результати розгляду скарги лише з супровідним листом ДПС України від 26.03.2020 №10954/6/99-00-08-06-02-06 суд оцінює критично, оскільки цей факт не ненабрання вимогою законної сили, адже результат оскарження був завершений шляхом прийняття рішення від 12.02.2020 №5406/6199-00-08-06-01-06.

Таким чином, обставини, які позивач покладає в якості підстави свого позову, не підтверджуються матеріалами справи, а факти, встановлені судом під час розгляду даної справи свідчать про правомірне винесення відповідачем оскаржуваних постанов, внаслідок чого підстави для їх скасування відсутні.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.