Рішення № 93264343, 03.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Справа № 280/2610/20 Провадження №ПР/280/24/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визначити протиправними дії відповідача щодо його відмови у перерахунку пенсії за віком, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати – 3,13487, який був визначений відповідачем при попередньому перерахунку пенсії наукового працівника та страховим стажем 58 років;

- зобов`язати відповідача правильно, із застосуванням вимог ст.45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” перерахувати, починаючи з 01.10.2017 пенсію позивача за віком з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати – 3,13487, який був визначений відповідачем при попередньому перерахунку пенсії наукового працівника та страховим стажем 58 років.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.05.2020 адміністративний позов повернуто позивачу з усіма доданими до нього матеріалами.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 в адміністративній справі №280/2610/20 скасовано. Справу №280/2610/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

05.10.2020 адміністративна справа №280/2610/20 повернулась до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 09.10.2020 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 03.11.2020. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.10.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про відвід судді (вх.№51052).

Згідно довідки Запорізького окружного адміністративного суду вих.№02-35/20/89 від 09.11.2020 в період з 26.10.2020 по 06.11.2020 суддя ОСОБА_2 перебував на лікарняному.

Ухвалою суду від 09.11.2020 заяву про відвід судді ОСОБА_2 у справі №280/2610/20 (Провадження №ПР/280/24/20) передано для подальшого розгляду та вирішення іншим суддею Запорізького окружного адміністративного суду у порядку, встановленому ст. 31 КАС України.

Ухвалою судді Сіпаки А.В. від 10.11.2020 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Садовому І.В. у справі №280/2610/20 (Провадження №ПР/280/24/20) залишено без задоволення.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 05.05.2020 (вх.№20695 від 05.05.2020). Зазначено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Запоріжжі з 08.05.1997. Первинно позивачу була призначена пенсія за віком, обчислена відповідно до ст.65-67 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон України №1788-ХІІ). У 2002 році позивача було переведено на пенсію наукового працівника, обчислену відповідно до норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977-ХІІ (далі – Закон України №1977-ХІІ) з урахуванням стажу наукового працівника, заробітної плати та індивідуального коефіцієнту заробітної плати (далі – ІКЗП) 3,05575. У 2009 році за особистою заявою позивача було переведено на пенсію за віком, а в 2012 поновлено пенсію наукового працівника з визначенням ІКЗП 3,13487. В жовтні 2017 року відповідач автоматично перевів позивача з пенсії наукового працівника на пенсію за віком, посилаючись на п.п.4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV) та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі – Закон України №2148-VIII). Вказано, що під час такого перерахунку відповідачем неправомірно зменшено страховий стаж позивача та ІКЗП – 3,05575, замість правильного - 3,13487. Зменшення страхового стажу та зменшення ІКЗП потягли за собою зменшення розміру пенсії. Позивачем зазначено про неодноразові скарги щодо порушень відповідачем діючого законодавства та щодо його неправомірних дій, а тому відповідачем з березня 2018 по червень 2018 року сплачено пенсію за віком із застосуванням фактичного страхового стажу – 58 років та ІКЗП - 3,05575, визначений від 01.07.2002. При зверненні до відповідача із заявою про повернення недоплаченої пенсії за період з 01.10.2017 по 31.03.2018, пенсійним органом був проведений новий перерахунок із зменшеним ІКЗП - 2,59458 на підставі ст.40 Закону України №1058-IV. Позивач зауважує про неправомірність вказаних дій, оскільки положення ст.40 Закону України №1058-IV застосовуються при первинному призначенні пенсії та вказує про доцільність у вказаному випадку застосовувати норми ст.45 Закону України №1058-IV, якою регламентовано, що під час перерахунку з одного виду пенсії на інший, тільки за бажанням особи, може бути враховано заробітну плату, а ІКЗП застосовується той, який був врахований під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи, що під час переведення на пенсію наукового працівника в 2012 році був застосований ІКЗП – 3,13487, то під час перерахунку в 2017 році, при переході пенсії з одного виду на інший, застосуванню підлягає ІКЗП попереднього виду пенсії, тобто – 3,13487. Звертаючись за захистом своїх прав до відповідача, позивачем так і не було отримано вмотивованого рішення про розгляд її заяв, що є порушенням її прав. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 30.10.2020 (вх.№53357 від 06.11.2020). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку відповідача з 1997 року. Протягом 2002-2017 років на підставі особистих заяв позивача проводились перерахунки її пенсії у зв`язку із переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України №1977-ХІІ. Щодо визначення ІКЗП при проведені перерахунків пенсії вказано, що за діючим законодавством на момент переведення з одного виду пенсії на інший перерахунок здійснювався за документами, наявними в матеріалах пенсійної справи (заробітна плата для обчислення пенсії визначалась з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховувався при призначенні (перерахунку) пенсії або з урахуванням додатково наданих документів про страховий стаж та заробітну плату (заробітна плата для обчислення пенсії визначалась з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який передує року переведення з одного виду пенсії на інший згідно зі ст.40 Закону України №1058-IV). При поновленні позивачу з 01.10.2017 пенсії за віком за нормами Закону України №1058-IV на підставі Закону України №2148-VIII, страховий стаж позивача враховано по 31.12.2010, період заробітної плати враховано по 31.12.2008, тобто стаж та заробітну плату враховано за документами пенсійної справи, тому ІКЗП для обчислення пенсії становить 2,59458. Зауважено, що стаж та заробітна плата з урахуванням коефіцієнту заробітної плати, визначеної за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 30.06.2002, який склав 3,05575 були обчислені відповідачем помилково. На даний час матеріали пенсійної справи позивача приведено у відповідність до вимог чинного законодавства. Також роз`яснено, що на теперішній час позивач отримує пенсію за віком згідно із Законом України №1058-IV, обчислену із заробітної плати 11427,44 (середня заробітна плата (дохід) в України, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2014,2015,2016 роки – 4404,35 грн *2,59458 ІКЗП), визначеної за період роботи з 01.01.1995 по 31.12.1999 на підставі довідки про заробітну плату, а з 01.07.2000 по 31.12.2008 – за даними персоніфікованого обліку, з урахуванням страхового стажу 60 років 04 місяці 02 дні. Згідно рішення про перерахунок пенсії від 23.04.2020, розмір пенсійної виплати позивача на теперішній час складає 8148,95 грн. Враховуючи викладене, відповідач стверджує про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії за віком з 01.10.2017 з урахуванням ІКЗП 3,13487. Оскільки пенсія позивачу розрахована згідно з наданими документами та у відповідності до норм діючого законодавства, а пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, права та законні інтереси позивача не порушено. У зв`язку з викладеним, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, з 08.05.1997 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України №1788-ХІІ, чинного на момент призначення, про що свідчить протокол 805423 від 10.07.1997 та розрахунок стажу (а.с.163-165).

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що протягом 2002-2017 років на підставі особистих заяв позивача проводились перерахунки її пенсії у зв`язку із переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України №1977-ХІІ (а.с.166-195).

01.07.2002 позивача було переведено з пенсії за віком згідно Закону України №1788-ХІІ на пенсію за віком, розмір якої було обчислено згідно Закону України №1977-ХІІ. Розмір пенсії позивача визначався з урахуванням стажу та заробітної плати наукового працівника по 30.06.2002, ІКЗП для розрахунку наукової пенсії становив 3,133487.

13.01.2009 позивача переведено з пенсії за віком згідно Закону України №1977-ХІІ на пенсію за віком, розмір якої було обчислено відповідно до Закону України №1058-IV. Розмір пенсії позивача обчислювався із заробітної плати, визначеної згідно ст. 40 Закону України №1058-IV за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.12.2008, ІКЗП становив 2,59458 при страховому стажі 49 років 02 місяці 01 день (по 31.12.2008).

12.01.2011 було проведено перерахунок пенсії за віком за нормами ст. 42 Закону України №1058-IV з урахуванням стажу, набутого після попереднього перерахунку, стаж враховано по 31.12.2010, який склав 51 рік 02 місяці, період заробітної плати враховано по 31.12.2008, коефіцієнт заробітної плати залишився незмінним - 2,59458.

24.07.2012 за матеріалами пенсійної справи, позивачу було поновлено наукову пенсію з урахуванням періоду стажу та заробітку, які були враховані при обчисленні пенсії за нормами Закону України №1977-ХІІ, тобто з урахуванням наукового стажу та заробітної плати по 30.06.2002, де коефіцієнт заробітної плати для розрахунку наукової пенсії складав - 3,13487.

З 01.10.2017 позивачу поновлено пенсію за віком за нормами Закону України №1058-IV на підставі Закону України №2148-VIII, страховий стаж позивача враховано по 31.12.2010, період заробітної плати враховано по 31.12.2008, тобто стаж та заробітну плату враховано за документами пенсійної справи (ІКЗП - 3,05575).

При вказаному перерахунку позивачем було виявлено помилки, що виявились у неповному застосуванні відповідачем загального страхового стажу, а також заниженому ІКЗП.

У відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджено, що стаж та заробітна плата з урахуванням коефіцієнту заробітної плати, визначеної за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 30.06.2002, який склав 3,05575 були обчислені відповідачем помилково. Матеріали пенсійної справи позивача приведено у відповідність до вимог чинного законодавства (врахування повного стажу та застосування ІКЗП - 2,59458).

За численними заявами позивача, з якими вона зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (в тому числі від 01.08.2018, 08.11.2018, 02.09.2019, 09.10.2019, 26.02.2020) про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 відповідно до чинного законодавства з урахуванням правильного страхового стажу, ІКЗП 3,134877 та сплатити заборгованість, відповідачем надавалась відповідь про відсутність законних підстав для застосування ІКЗП 3,134877, оскільки з часу призначення пенсії було проведено її перерахунки, що призвело до зміни коефіцієнту страхового стажу та заробітної плати (а.с.31-38).

Не погоджуючись із визначенням індивідуального коефіцієнту заробітної плати після проведення перерахунку у 2017 році позивач звернулась до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу була призначена 08.05.1997 на умовах Закону України №1788-XII, який регулював питання пенсійного забезпечення та гарантував всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України № 1058-IV, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон України № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Предметом спору у справі, що розглядається, є фактично правомірність застосування відповідачем ІКЗП 2,59458 при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії визначено розділом VI Закону України №1058-IV.

Згідно ст. 40 Закону України №1058-IV (в редакцій чинній станом на 01.10.2017) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

За правилами ч.2 ст.40 Закону України №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де:

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати;

Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:

Д

Зд = --- х 100%, де:

Т

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці (ч.2 ст.40 Закону №1058, в редакції чинній на 01.10.2017).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що коефіцієнт заробітної плати враховується при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії, при цьому, при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії враховується вся заробітна плата, у тому числі і та, яку пенсіонер отримував після призначення пенсії, а відповідно, заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.

Отже, індивідуальний коефіцієнт є змінним показником при кожному перерахунку пенсії, оскільки залежить від заробітної плати, зокрема, отриманою після виходу на пенсію.

Суд зазначає, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України №2148-VIII, яким внесені зміни до Закону України № 1058-IV.

Законом України №2148-VIII встановлено, що особам, пенсії яких призначені відповідно до спеціальних законів, розмір яких розрахований за нормами Закону України №1058-IV буде більший, проводиться автоматично, без їхнього звернення, переведення на пенсію за нормами цього Закону, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до ст. 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України №2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно вказаних вимог, відповідачем автоматично переведено позивача на пенсію за віком за нормами Закону України № 1058-IV.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неправомірність застосування відповідачем ст.40 Закону України № 1058-IV при перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з виду на вид, зазначаючи про доцільність дотримання норм ст.45 Закону України № 1058-IV.

Цитуючи норми ст.45 Закону України № 1058-IV, позивачем зазначається, що під час перерахунку з одного виду пенсії на інший, тільки за бажанням особи, може бути враховано заробітну плату, а ІКЗП залишається той, який був врахований під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд зауважує, що згідно ст.45 Закону України № 1058-IV, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналогічні норми містить ст.42 Закону України № 1058-IV, якою передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Отже, вказаною нормою права передбачено за бажанням пенсіонера застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

В той же час, середня заробітна плата (дохід) та коефіцієнт заробітної плати не є тотожними поняттями, а є різними, з огляду на положення ст.40 Закону України № 1058-IV, показниками, які застосовуються при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії.

Таким чином, аргументи позивача про те, що його право на збереження вперше визначеного коефіцієнту заробітної плати при наступних перерахунках пенсії, прямо передбачено ст.45 Закону України № 1058-IV, є помилковими.

За правилами ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача за віком із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,13487 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,13487, виходячи з того, що відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, провівши позивачеві перерахунок пенсії за віком з 01.10.2017 відповідно до Закону України №2148-VIII із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 2,59458, діяв відповідно до ст.19 Конституції України, оскільки, коефіцієнт заробітної плати розраховується за формулою, визначеною ст. 40 Закону України №1058 з урахуванням вимог Закону України №2148-VIII та вказаний коефіцієнт є змінним показником при кожному перерахунку пенсії, оскільки залежить від страхового стажу та заробітної плати, зокрема, набутих особою після виходу на пенсію.

Враховуючи змінність зазначеного показника, позивачем також не наведено доказів його неправильного розрахунку при перерахунку пенсії за спірний період.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За таких обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що, відповідно, не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання розподілу судових витрат судом не розглядаються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.12.2020.

Суддя І.В.Садовий