Рішення № 93264209, 02.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2020 року Справа № 280/6377/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 17.06.2020 №0048963-5605-0832.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що нерухоме майно, на яке контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання, використовується позивачем для здійснення сільськогосподарської діяльності, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України таке майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, звертає увагу, що контролюючим органом не направлено позивачу розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення. Також посилається на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №280/4742/19, яким задоволено її позовні вимоги до Головного управління ДФС у Запорізькій області та скасовано аналогічне податкове повідомлення-рішення, прийняте за інший період. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6377/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 06.10.2020 №47092), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що згідно даних ДПС України та відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності ОСОБА_1 як у фізичної особи перебуває комплекс загальною площею 2018,8м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі наведених даних та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України сформовано спірне податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з розрахунком до нього, які надіслані ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. Вказує, що розрахунок податкового зобов`язання здійснено на підставі рішень Семенівської сільської ради. Вважає, що надані позивачем документи не підтверджують використання нерухомого майна у сільськогосподарській діяльності, оскільки не можна виключати можливість використання земельної ділянки не за призначенням та забудови або перебудови приміщень. За таких обставин наполягає, що документом, який може встановити характеристики об`єкта нерухомого майна, є технічна документація на цей об`єкт нерухомості, у якій має бути зазначено клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Вказує також, що позивач не зверталась до Головного управління ДПС у Запорізькій області з заявою про проведення звірки та не надавала контролюючому органу будь-які документи на підтвердження того, що об`єкт нерухомості, що належить позивачу, не є об`єктом оподаткування. Вважає податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству, та просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи – підприємця; основним видом економічної діяльності позивача є розведення свиней (код КВЕД 01.46).

20.08.2017 між Мелітопольською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації № 174 від 16 березня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки ОСОБА_1 », № 549 від 25.07.2007 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 » надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - господарчий двір) Семенівської сільської ради, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (обслуговування будівель птахівницької ферми)».

17.06.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0048963-5605-0832, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в розмірі 126 366,79 грн.

Податкове зобов`язання визначено щодо нерухомого майна – комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.05.2005 №7211413.

Позивач вважає, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України таке майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується позивачем у межах господарської діяльності, яка пов`язана з сільгоспвиробництвом.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням з вищенаведених підстав, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості покладається обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Між тим, відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що нерухоме майно – комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , використовується нею як сільськогосподарським товаровиробником в межах власної господарської діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Так, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 31.05.2012 серії НОМЕР_2 , видами господарської діяльності позивача є розведення птиці, розведення інших тварин, виробництво м`яса свійської птиці та кролів, тобто в розумінні наведених правових приписів, ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником.

Як вбачається з технічного паспорту на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , належні позивачу будівлі та споруди, відповідно до літер плану А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1, Ж-1, З-1, К-1 є свинарниками, стайнями, інкубаторами, пташниками, а будівлі за літерами плану Л-1, Ю є будівлею складу та убиральнею відповідно.

Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т.ін.

Отже, з наведеного вбачається, що належний позивачу комплекс включає будівлі та споруди, віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Доказів того, що дані будівлі (споруди) здаються позивачем в оренду, лізинг, позичку, або використовуються у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано.

За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №280/4742/19, яке набрало законної сили 19.03.2020, встановлено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, який займається сільськогосподарською діяльністю; наведені нежитлові приміщення, які належать на праві власності позивачу, призначені та використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Звідси, нерухоме майно – комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не є об`єктом оподаткування.

При цьому, доводи відповідача щодо не подання позивачем заяви про проведення звірки та не надавання будь-яких документів на підтвердження того, що об`єкт нерухомості останньої не є об`єктом оподаткування, як на підставу правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, оскільки звільнення від оподаткування нерухомого майна, передбаченого пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не обумовлено поданням власником такого майна відповідної заяви до податкового органу.

Водночас, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення направлено їй без розрахунку, оскільки доказів таким твердженням не надано; крім того, позивачем самостійно надано до матеріалів справи такий розрахунок, тобто ОСОБА_1 від податкового органу його отримала.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 17.06.2020 №0048963-5605-0832 прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» від 17.06.2020 №0048963-5605-0832.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 263 (одна тисяча двісті шістдесят три) гривні 67 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 02.12.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко