Рішення № 93263978, 03.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/18289/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3771, військової частини А3204 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини А3204, військової частини А3771, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А3771, щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019.

- зобов`язати військову частину А3771 нарахувати та виплатити через військову частину А3204 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки.

- визнати протиправними дії військової часіини А3771 щодо невиплати індексації грошового забезпечення.

- Зобов`язати військову частину А3771 нарахувати та виплатити через військову частину А3204 індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 та надати довідку з помісячним розрахунком індексації та місяця підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.

- зобов`язати військову частину А3771 нарахувати та виплатити через військову частину А3204 компенсацію втрати частини доходів в зв"язку з невиплатою індексації грошового забезпечення в період з 05.10.2017 по 28.02.2018 на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та надати довідку з розрахунком компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

- зобов`язати військову частину А3771 нарахувати та виплатити через військову частину А3204 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 16.08.2019 року по день фактичної виплати індексації шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

В обґрунтування позову зазначає, що являється учасником бойових дій. Відповідно до Закону України «Про відпустки», Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, яку не використала за весь період служби та виплати сум індексації грошових доходів громадян. Під час звільнення зі служби та виключення із списків особового складу, із військовослужбовцем має бути повністю проведений розрахунок, в тому числі нараховано грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та компенсації сум індексація грошового забезпечення. Позивач вказує, що зазначені компенсація при звільненні йому не виплачувалась, у зв"язку із чим звернувся з письмовою заявою до відповідача. Однак, відповіді від відповідача не отримав.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.11.2020 о 12:00.

24.11.2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на адміністративний позов від військової частини А3771 відповідно до змісту якого зазначено, що відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зауважив, що у спірний період за фондом грошового забезпечення військової частини видатки на виплату індексації не було передбачено. Відповідач зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється.

Протокольною ухвалою від 24.11.2020 суд закрив підготовче засідання у справі та призначив розгляд справи по суті на 01.12.2020 о 15:00.

01.12.2020, суд протокольною ухвалою, заслухавши думку сторін, без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходила службу у військовій частині А0281 з 2001 по 05.10.2017 рік на посаді санітарного інструктора та фельдшера пп В1740 (А0281). З 05.10.2017 ОСОБА_1 була переміщена для проходження служби у військову частину А3771 (а.с.16).

Відповідно до наказу командира військової частини А3771 №199 від 16.08.2019 позивач виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.14).

Відповідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30.06.2015 №248/2/3/489 відповідно вимог наказу МОУ від 12.11.2010 №590 "Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини ЗСУ" знято з фінансового забезпечення військові частини (установи): військову частину А3771 - з фінансового забезпечення військової частини А0281 та зарахувати на фінансове забезпечення військової частини А3204 з 01.07.2015.

Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2015-2019 роки позивачу виплачена не була, що слідує зі змісту наказу № 199 від 16.08.2019.

На звернення позивача, військова частина А3771 листом від 117/11 від 22.09.2020 відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення та грошової компенсації додаткової відпустки (а.с.18-19).

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив їй індексацію грошового забезпечення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпуски, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо нарахувати та виплатити позивач грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із п. 12 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР Про відпустки (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України Про відпустки або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543-XII) та від 06.12.1991 № 1932-XII Про оборону України ( далі - Закон № 1932-XII).

Згідно з ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1)безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2)грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені п.п. 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ст. 16-2 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР Про відпустки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (№ Пз/9901/4/19).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18, зокрема, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 залишене без змін.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 10.07.2015 позивач набув статусу учасника бойових дій. Таким чином, на думку суду, у позивача виникло право на отримання ним пільг, перелік який передбачений нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За змістом приписів норм пункту 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 року № 504/96-ВР учасникам бойових дій передбачена така пільга, зокрема, як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Водночас, як встановлено судом з відомостей війського квитка, з 05.10.2017 ОСОБА_1 була переміщена для проходження служби у військову частину А3771, та виключена із списків грошового забезпечення 16.08.2019 (а.с.14,16).

За таких обставин, зважаючи на вищенаведене, при звільненні з військової служби як учасник бойових дій, ОСОБА_1 має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ за період з 2017 року по 2019 рік.

В свою чергу, суд вважає безпідставні позовні вимоги в частині нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2016 роки, оскільки в період з 2001 по 05.10.2017 позивач проходила військову сліжбу у військовій частині А0281, яка не є відповідачем по справі.

З врахуванням наведеного та те, що військова частина А3771 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини А3204, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини А3771, щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки та зобов`язати військову частину А3204 нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як вказує позивач за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 року їй не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

З приводу права позивача на проведення індексації його грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії") визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

За таких підстав, з урахуванням наявних у справі доказів та те, що військова частина А3771 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини А3204, суд дійшов до висновку про протиправними дії військової частини А3771 щодо відмови у виплаті та нарахуванні індексації грошового забезпечення та зобов`язати військову частину А3204 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018, в тому числі надати довідку з помісячним розрахунком індексації за вказаний період.

Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати та середнього заробітку (відповідно до ст.117 КЗпП України), суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення, а особистий розрахунок позивача, не є належним, достатнім та допустимим доказом визначення розміру ненарахованої суми індексації грошового забезпечення.

Нарахування індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частиної А3771 (майдан Привокзальний, 6/126, Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26605350) військової частини А3204 (вул. Велика Бердичівська, 17 а, м. Житомир,10004, код ЄДРПОУ 26613255) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А3771 щодо відмови у виплаті та нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.10.2017 по 28.02.2018.

Зобов`язати військову частину А3204 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 та надати довідку з помісячним розрахунком індексації за вказаний період.

Визнати протиправними дії військової частини А3771 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019.

Зобов`язати військову частину А3204 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.08.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 грудня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова