Рішення № 93263880, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/8471/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату, відповідно до якого просила суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за 42 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2018-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день смерті;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за 42 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2018-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на день смерті.

Позивач в обґрунтування позову зазначила, що вона була дружиною старшого солдата ОСОБА_2 , стрільця 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області військ оперативного командування «Схід», з яким 16 лютого 2020 року стався нещасний випадок, внаслідок чого чоловік помер. Позивачу, як дружині померлого ОСОБА_2 , при здійсненні належних виплат, протиправно не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2018-2020 роки у кількості 42 календарних дні, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування позовних вимог посилається на правову позицію, висловлену у рішенні Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, щодо здійснення вказаних виплат як дружині загиблого.

Ухвалою від 21 вересня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про що свідчить поштове повідомлення про отримання ухвали суду про відкриття провадження по справі 30 вересня 2020 року. Відзив не надав.

У відповідності до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог частини 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 (а.с.18-20).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 27 січня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 січня 1996 року укладено шлюб, актовий запис № 18 (а.с.5).

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок нещасного випадку під час несення служби, що підтверджується актами розслідування випадку смерті Форми НВ-2 та нещасного випадку Форми НВ-3, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17 лютого 2020 року, актовий запис № 154 (а.с.4, 6-7, 8-9).

Наказом військового комісару Донецького обласного військового комісаріату від 03.06.2020 року ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних сил України в зв`язку зі смертю пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби (а.с.12).

Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 10.07.2020 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.17).

Наказом військового комісара Покровсько - Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 04.06.2020 року № 126 (а.с.13) позивачу призначені:

щомісячна премія за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових (посадових) обов`язків в розмірі 130% від посадового окладу за період з 01 по 29 лютого 2020 року;

надбавка за особливі проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 по 29 лютого 2020 року;

винагорода за безпосередню участь в Операції Об`єднаних сил в розмірі 6500 гривень на місяць пропорційно дням фактичної участі за період з 01 по 29 лютого 2020 року;

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

грошова компенсація вартості за неотримане речове майно у сумі 15896,34 гривень.

Згідно з відповіддю від 17.08.2020 року на запит позивача, відповідач зазначив що виплата компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у разі смерті військовослужбовця його членам сім`ї чинним законодавством не передбачена (а.с.15).

Дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку, що незважаючи на інший суб`єктний склад учасників справи, пов`язаний з заявленими вимогами дружиною померлого військовослужбовця, зміст спірних відносин частково тотожний відносинам у зразковій справі № 620/4218/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому при розгляді цієї справи суд, в тому числі, застосовує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 21 серпня 2019 року за результатами розгляду справи № 620/4218/18.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Нормами статті 4 Закону України від 5 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» встановлені такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до положень статті 16-2 зазначеного Закону додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Норми статті 5 зазначеного Закону визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

Учасникам бойових дій відповідно до положень цього Закону (статті 5, 6) надаються, зокрема, такі пільги: 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Нормами частини 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (частина 14 статті 101 Закону 2011-ХІІ).

При цьому, нормами частини 17 зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ установлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд зауважує, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Враховуючи заявлені вимоги дружиною померлого військовослужбовця, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (надалі Порядок), у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 Порядку грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності права на отримання грошової компенсації за фактично невикористані дні додаткової відпустки, як дружині загиблого військовослужбовця.

За таких обставин заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного військового комісаріату (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 67, код ЄДРПОУ 08301764) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за 42 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2018-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день смерті.

Зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оброни України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової компенсації за 42 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2018-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на день смерті.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов