
У Х В А Л А
про забезпечення адміністративного позову
м. Вінниця
02 грудня 2020 р. Справа № 120/7427/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи заяву Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес і Компанія") (місцезнаходження: вул. Писарєва, 4, кв. 26, м. Вінниця, 21036) про забезпечення позову до подання позовної заяви, інша особа, яка може отримати статус відповідача - Одеська митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078)
ВСТАНОВИВ:
02.12.2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява Командитного товариства «Бізнес Гарант» (надалі – КТ «Бізнес Гарант», заявник) про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Подана заява мотивована тим, що відповідно до Угоди №7 про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27 січня 2014 року, КТ «Бізнес Гарант» (надалі - Гарант) надає фінансові гарантії сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митними органами зобов`язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України, та внесене до Реєстру гарантів.
Заявник зазначає, що на виконання Договору №U 16-85 від 01.07.2016р. про надання послуг з видачі фінансових гарантій, укладеного з ТОВ «Вел`ю Пек», КТ «Бізнес Гарант» на підставі заявок ТОВ «Вел`ю Пек» видавало протягом жовтня-листопада 2020 року фінансові гарантії, за якими забезпечило виконання зобов`язань Декларанта перед митними органами щодо сплати митних платежів у випадку не доставки вантажу «насіння соняшника врожаю 2020 року» у митницю призначення.
Однак, у зв`язку з відмовою митного органу в митному оформленні товару 27.11.2020р. від Одеської митниці Держмитслужби на адресу КТ «Бізнес Гарант» надійшли:
- Вимога №1 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №825718-U16-854826 від 29.10.2020р.) від 18.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №1 від 18.11.2020р.;
- Вимога №2 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №825719-U16-854827 від 29.10.2020р.) від 18.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №2 від 18.11.2020р.
Крім того, 01.12.2020р. від Одеської митниці Держмитслужби на адресу КТ «Бізнес Гарант» надійшли:
- Вимога №3 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826194-U16-854933 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №3 від 19.11.2020р.;
- Вимога №4 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826195-U16-854934 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №3 від 19.11.2020р.;
- Вимога №5 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826189-U16-854928 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №5 від 19.11.2020р.;
- Вимога №6 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826193-U16-854932 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №6 від 19.11.2020р.;
- Вимога №7 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826192-U16-854931 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №7 від 19.11.2020р.;
- Вимога №8 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826191-U16-854930 від 02.11.2020р.) від 20.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №8 від 20.11.2020р.;
- Вимога №9 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826190-U16-854929 від 02.11.2020р.) від 20.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №9 від 20.11.2020р.
Заявник вказує, що має намір звернутися до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування зазначених вище вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями. Втім зазначає, що наразі згідно частин 5 та 6 статті 311 Митного кодексу України у нього існує обов`язок перерахувати зазначену у вимогах належну суму митних платежів до державного бюджету. А у випадку невиконання цього обов`язку, КТ «Бізнес Гарант» буде нести відповідальність, в тому числі передбачену Податковим кодексом України, а відповідна сума коштів вважатиметься податковим боргом та буде стягнута у порядку, встановленому законодавством.
При цьому КТ «Бізнес Гарант» стверджує, що загальна суми виставлених вимог, які будуть оскаржуватися в судовому провадженні та яка підлягає сплаті складає 927257,52 грн., що є досить значною, і у випадку звернення стягнення на таку суму, діяльність товариства може бути призупинена. Також заявник зазначає, що у випадку несплати відповідних сум, митним органом буде внесено до відповідного програмно - інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи відмітки, що унеможливить подальше прийняття від Гаранта гарантій по іншим операціям, що повністю паралізує роботу підприємства.
Вищевикладені обставини, на переконання заявника, вказують на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на це, КТ «Бізнес Гарант» просить суд на підставі статтей 150, 151 КАС України вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії вимог Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів за гарантіями № 1, № 2 від 18.11.2020 року, а також № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 від 19.11.2020 року, та № 8, № 9 від 20.11.2020 року.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
При оцінці підстав для забезпечення позову у визначений заявником спосіб судом встановлено, що між КТ «Бізнес Гарант» та ТОВ «Вел`ю Пек» 01.07.2016 року був укладений Договір №U 16-85 про надання послуг з видачі фінансових гарантій, за умовами якого КТ «Бізнес Гарант», як Незалежний фінансовий посередник, зобов`язується надати фінансову гарантію з метою забезпечення виконання зобов`язання ТОВ «Вел`ю Пек», як Принципала, перед митними органами України, що випливають з митних процедур відповідно до умов цього Договору.
Долученими до заяви матеріалами підтверджено, що на виконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним вище Договором, КТ «Бізнес Гарант» на підставі заявок ТОВ «Вел`ю Пек» протягом жовтня – листопада 2020 року видало наступні фінансові гарантії: №825718-U16-854826 від 29.10.2020р. (строк транзиту до 03.11.2020р.); №825719-U16-854827 від 29.10.2020р. (строк транзиту до 03.11.2020р.); №826189-U16-854928 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 07.11.2020р.); №826190-U16-854929 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 08.11.2020р.); №826191-U16-854930 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 08.11.2020р.); №826192-U16-854931 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 07.11.2020р.); №826193- U16-854932 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 07.11.2020р.); №826194- U16-854933 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 07.11.2020р.); №826195- U16-854934 від 02.11.2020р. (строк транзиту до 07.11.2020р.).
Даними фінансовими гарантіями КТ «Бізнес Гарант» забезпечило виконання зобов`язань перед митними органами щодо сплати митних платежів, що виникло б у випадку не доставки вантажу «насіння соняшника, врожаю 2020 року» у митницю призначення, що прямував за маршрутом п/п «Кучурган» -п/п «Чорноморський рибний порт» у митному режимі «транзит».
Втім, заявник зазначає, що митна служба в день прибуття товару відмовила у його митному оформленні. У зв`язку з цим 27.11.2020р. та 01.12.2020р. від Одеської митниці Держмитслужби на адресу КТ «Бізнес Гарант» надійшли: Вимога №1 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №825718-U16-854826 від 29.10.2020р.) від 18.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №1 від 18.11.2020р.; Вимога №2 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №825719-U16-854827 від 29.10.2020р.) від 18.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №2 від 18.11.2020р.; Вимога №3 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826194-U16-854933 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №3 від 19.11.2020р.; Вимога №4 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826195-U16-854934 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №3 від 19.11.2020р.; Вимога №5 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826189-U16-854928 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №5 від 19.11.2020р.; Вимога №6 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826193-U16-854932 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №6 від 19.11.2020р.; Вимога №7 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826192-U16-854931 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №7 від 19.11.2020р.; Вимога №8 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826191-U16-854930 від 02.11.2020р.) від 20.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №8 від 20.11.2020р.; Вимога №9 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826190-U16-854929 від 02.11.2020р.) від 20.11.2020р. та Акт про настання гарантійного випадку №9 від 20.11.2020р.
На думку заявника, зазначені вимоги є неправомірними, оскільки зобов`язання Декларанта, що були забезпечені гарантіями КТ «Бізнес Гарант», є виконаними фактом своєчасного доставлення вантажу в митницю призначення.
Однак, в цьому випадку суд враховує, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, суд не володіє повноваженнями надавати оцінку змісту підстав прийняття відповідних вимог митного органу, оскільки в іншому випадку це є фактичним вирішенням спору по суті.
Натомість, при вирішенні процесуального питання щодо забезпечення позову, суд повинен надати оцінку підставам та умовам забезпечення позову, а також перевірити на відповідність процесуальному закону ініційований позивачем спосіб забезпечення позову у справі.
Дійсно, як уже наголошувалося судом вище, однією з підстав для забезпечення позову згідно п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України є існування обставин, які вказують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За обставин, що викладені у заяві КТ «Бізнес Гарант», суд доходить висновку про наявність наведеної підстави для забезпечення позову, керуючись при цьому такими мотивами.
У відповідності до ч. 3 ст. 102 Митного кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки.
За змістом частин 1 та 2 ст. 311 Митного кодексу України митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов`язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов`язань із сплати митних платежів.
Як зазначено в п. 3 ч. 11 ст. 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму.
В силу ч. 5 ст. 311 Митного кодексу України, гарант зобов`язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
А відповідно до ч. 6 ст. 311 Митного кодексу України, у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.
Частиною 2 ст. 307 Митного кодексу України передбачено, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Як свідчать матеріали справи, заявник – КТ «Бізнес Гарант» (Гарант) уклав з Міністерством доходів і зборів України Угоду N 7 від 27 січня 2014 року про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником (далі - Угода). За умовами цієї Угоди, Гарант зобов`язується за зверненням декларантів вирішувати питання про надання органами доходів і зборів у встановлених Митним кодексом України випадках фінансових гарантів.
В той же час пунктом 4.6 зазначеної Угоди визначено, що у випадку, якщо протягом трьох банківських днів наступних за днем отримання Вимоги та Акта, Гарант не перерахує суму митного боргу, орган доходів і зборів має право не тільки стягувати платежі у визначеному законодавством порядку, а й вносити до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від Гаранта гарантій до сплати ним заборгованості.
Отже, суд звертає увагу, що наслідком реалізації вимог митного органу, у випадку несплати визначених у них сум, є можливість застосування процедури їх примусового стягнення, в порядку, встановленому податковим законодавством, а також безумовне подальше обмеження наступної діяльності Гаранта щодо прийняття ним гарантій визначених такою Угодою.
Так, з матеріалів справи слідує, що загальна сума виставлених КТ «Бізнес Гарант» вимог, що підлягає сплаті заявником складає 927257,52 грн., що безумовно є досить значною сумою, яка вочевидь буде впливати на подальшу діяльність підприємства. Крім того, враховуючи положення п. 4.6 Угоди, у митниці буде право на внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від заявника гарантій по іншим операціям, що може паралізувати роботу підприємства.
Тобто, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника в разі звернення стягнення в примусовому порядку та внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідної відмітки.
При цьому суд вважає, що навіть у разі скасування в судовому порядку вищезазначених вимог митного органу, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки в цьому випадку не виключено, що йому доведеться ініціювати і ряд судових процедур з метою відновлення свого попереднього становища. А ймовірне скасування таких вимог митного органу у судовому порядку, без вжиття відповідних забезпечувальних заходів, не стане підставою для автоматичного поновлення його попереднього становища.
Більше того, суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно буде здійснюватися судовий розгляд справи про оскарження вимог митного органу та ініціюватиметься питання щодо стягнення коштів, визначених такими вимогами з відповідними наступними негативними наслідками для заявника, які можуть мати місце.
В іншому ж випадку, намір заявника захистити свої права та інтереси в суді залишиться неповноцінним, оскільки створить передумови для виникнення нових спорів, що зумовить необхідність докладення значних зусиль та витрат. Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 КАС України полягає, зокрема, у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В доповнення зазначеного висновку суд враховує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Засіб судового захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Відсутність “бажаного результату” виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки такий результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Водночас, в цьому випадку наслідком забезпечення позову стане тимчасове унеможливлення настання несприятливих для заявника наслідків, забезпечення ефективного захисту або поновлення його прав чи інтересів у разі задоволення наступних позовних вимог та виключатиме необхідність подальшого ініціювання нових судових процедур щодо захисту порушених прав.
Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, підстави для забезпечення позову.
Визначаючись із способом забезпечення позову, суд враховує те, за змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
В той же час за змістом п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено у спосіб зупиненням дії індивідуального акта.
На переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Одеської митниці Держмитслужби відповідатиме наступним позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається, адже у своїй заяві заявник наголошує на намірах звернутися до суду з позовом про визнання протиправними та скасування згаданих вище вимог.
Відносно співмірності обраного способу забезпечення позову, то суд враховує, що наслідком забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимог митного органу, є лише відтермінування їх виконання. Такі наслідки носять тимчасовий характер та відповідають правам та законним інтересам, за захистом яких заявник звернувся до суду.
Судом також враховується, що заходи забезпечення позову, обрати які просить заявник, не відносяться до тих, застосування яких не допускається в силу ч. 3 ст. 151 КАС України. Існування обмежень для їх застосування передбачених нормами ч. 4-6 ст. 151 КАС України не встановлено.
Отже забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимог Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів за гарантією є співмірними із тими вимогами, які можуть бути заявлені заявником, та вважатимуться необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України,
УХВАЛИВ:
Заяву Командитного товариства «Бізнес Гарант» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
В порядку забезпечення адміністративного позову зупинити дію наступних вимог Одеської митниці Держмитслужби:
- Вимоги №1 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №825718- U16-854826 від 29.10.2020р.) від 18.11.2020р. у розмірі 97 692,22 грн.;
- Вимоги №2 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №825719- U16-854827 від 29.10.2020р.) від 18.11.2020р. у розмірі 96 832,52 грн.;
- Вимоги №3 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826194- U16-854933 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. у розмірі 106 206,24 грн.;
- Вимоги №4 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826195- U16-854934 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. у розмірі 103 902,87 грн.;
- Вимоги №5 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826189- U16-854928 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. у розмірі 100 761,91 грн.;
- Вимоги №6 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826193- U16-854932 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. у розмірі 105 117,37 грн.;
- Вимоги №7 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826192- U16-854931 від 02.11.2020р.) від 19.11.2020р. у розмірі 105 954,97 грн.;
- Вимоги №8 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826191- U16-854930 від 02.11.2020р.) від 20.11.2020р. у розмірі 105 184,34 грн.;
- Вимоги №9 про сплату належної суми митних платежів за гарантією (фінансова гарантія №826190- U16-854929 від 02.11.2020р.) від 20.11.2020р. у розмірі 105 605,08 грн.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику та Одеській митниці Держмитслужби.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович
Судове рішення № 93263391, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 02.12.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 120/7427/20-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: