Рішення № 93263325, 02.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 грудня 2020 р. Справа № 120/3897/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2010 року у справі №2-676/2010 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України № 796 в редакції станом до внесення змін Законом України № 107 від 28.12.2007 року встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згодом до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в тому числі і до статті 54 Закону, були внесені зміни, які, на думку позивача, суттєво зменшують розмір отримуваних пенсій та звужують права громадян, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

14.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати йому пенсії відповідно до рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2010 у справі №2-676/2010 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідач листом № 2862-3946/Ш-02/8-0200/20 від 17.07.2020 повідомив, що законні підстави для перерахунку пенсії відсутні. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою суду від 10.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто, у зв"язку з чим ухвалою суду відкрито провадження в адміністративний справі розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконання рішення Калинівського районного суду у Вінницькій області від 30.06.2010 у справі №2-676/2010, яке залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010, пенсійним фондом проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю громадян, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідач вказує, що на даний час відсутні підстави для відновлення позивачу виплати призначеної пенсії за рішенням суду, адже Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”” доповнено пунктом 4 Прикінцевих положень та встановлено, що норми положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, де встановлено розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 01.01.2012 року нарахування та виплата пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

З"ясувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та особою з інвалідністю 3 групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобльській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по 3 групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

З 01.01.2012 року пенсія ОСОБА_1 була перерахована та виплачувалась у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В такому порядку пенсія позивачу обчислюється і по даний час.

14.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати йому пенсії відповідно до рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2010 у справі №2-676/2010, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Листом №2862-3946/Ш-02/8-0200/20 від 17.07.2020 відповідач повідомив позивача про те, що рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2010 було виконане та роз`яснено, що з 01.01.2012 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеною Постановою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796. З урахуванням вимог вказаної Постанови органами Пенсійного фонду України з 01.01.2012 проведено перерахунки пенсій призначених на підставі Закону №796.

Незгода позивача із відмовою у проведенні перерахунку пенсії зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, був визначений приписами статті 50 Закону № 796 та для інвалідів IIІ групи становив 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, був передбачений у статті 54 Закону № 796 та для інвалідів IIІ групи становив не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 3 статті 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України.

Як встановлено судом зі змісту наданих відповідачем пояснень у заяві по суті справи, виплата перерахованої згідно рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2010 року року в справі №2-676/2010 р. пенсії проводилась позивачу по листопад 2011 року.

Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI “Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік” (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення п. 4 розділу VІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інший, ніж передбачений ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " розмір пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п.п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. А тому саме із цієї дати органами пенсійного фонду були переглянути усі судові рішення на предмет можливого закінчення їх виконання у зв`язку зі зміною правового регулювання та розмірів здійснених виплат.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, якою встановлено розмір пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України №2857-VI від 28 грудня 2010 року та постанови №745.

Таким чином, починаючи з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-317а15, у постанові Верховного Суду від 30.04.2018 року у справі №522/5744/17, а також у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №815/6985/15 та від 16.07.2020 у справі № 815/6486/15.

У вказаних постановах суди, здійснивши аналіз положень Закону №796-XII, Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", постанови №745, зазначили, що з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України №796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

З 01.01.2012 року постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 припинила свою дію у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Постанова № 1210). Пунктом 2 вказаної Постанови № 1210 зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Також, пунктом четвертим Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012, 2013 та 2014 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Суд наголошує, що постановою КМ України № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто з 01.11.2011 року позивачу пенсія підлягала виплаті відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 745, а з 01.01.2012 року - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 1210.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 № 76-ІІІ, що набрав чинність з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ від “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно із новою редакцією статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

З огляду на викладені положення законодавства, з 01.01.2015 року визначення розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, пунктом 10 Порядку №1210 визначено мінімальний розмір пенсій, а пунктом 13 Порядку №1210 визначено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, згідно з п. 12 Порядку №1210, у разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 285 відсотків, II групи - 255 відсотків, III групи - 225 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), оскільки вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові № 1210 від 23.11.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи викладене, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач діяв правомірно.

Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постановах від 06.06.2018 у справі №816/4614/15; від 19.06.2018 у справі № 344/14522/17; від 25.10.2018 у справі №629/4376/16; від 22.11. 2018 у справі № 640/19008/16, від 11.12.2018 року у справі № 709/1605/17, від 19.09.2019 у справі № 328/3607/15-а, від 29.11. 2019 у справі № 428/3382/17 та від 09.04.2020 у справі № 539/845/17, і суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд наголошує, що положення Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пункті 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Відтак, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі “Великода проти України” (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Суд у цій справі констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни, відповідно, судове рішення не може бути гарантією проти законодавчих змін у майбутньому.

У іншому рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Таким чином за висновками суду розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII, були змінені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 745, а з 01.01.2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1210.

Суд наголошує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745, а з 01.01.2012 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 встановлено інший порядок визначення та виплат розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. А тому твердження позивача про те, що виплата йому пенсії має здійснюватися в тих розмірах, які першочергово встановлені рішенням суду є безпідставним, позаяк судове рішення не може бути гарантією щодо законодавчих змін регулювання пенсійних виплат у майбутньому.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30.06.2010 року року в справі №2-676/2010 р., у зв`язку зі зміною правового регулювання пенсійних виплат, фактично припинило свою дію на спірні правовідносини, у зв`язку з чим в органів пенсійного фонду відсутній обов`язок в його подальшому виконанні.

Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постановах від 06.06.2018 по справі № 816/4614/15, від 19.06.2018 по справі № 344/14522/17, від 25.10.2018 по справі № 629/4376/16.

Враховуючи усі вищевикладені обставини суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого сторонами, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що більшість аргументів (доводів) сторін, які є основними у цій справі і мають значення для правильного вирішення спору, отримали достатню оцінку в тій мірі, щоб зробити обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна