Рішення № 93262989, 02.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3193/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" ( 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до Фізичної особи - підприємця Безродного Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за участю представників:

позивача -Левицька А. В., адвокат;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця Безродного Євгена Володимировича про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 273333,32грн., витрати по сплаті судового збору. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №б/н від 20.01.2020р. в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3193/20. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 03.11. 2020 р. о 10:30.

В судовому засіданні 03.11.2020 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст. 232 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 24.11. 2020 року о(б) 11:30 год.

В судовому засіданні 24.11.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи в судовому засіданні по суті 02.12.2020 року.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 24.11.2020.

В призначене судове засідання 02.12.2020 з`явився представник позивача.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.10.2020, була направлена на адресу відповідача -64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Паромна, буд.6,кв.15, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду про відкриття провадження у справі були надіслані відповідачу, але не отримані та були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки АТ «Укрпошта».

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд встановив наступне.

20.01.2020 Фізичною особою - підприємцем Безродним Євгеном Володимировичем через систему інтернет - клієнт - банкінгу було підписано із використанням електронно - цифрового підпису анкету-заяву (надалі - Заява) про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ”. Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті AT КБ “ПРИВАТБАНК” http://privatbank.ua .

Вищезазначена Заява та Умови разом складають кредитний договір (надалі - Договір) між банком та клієнтом.

Відповідно до пункту 1.1. Заяви, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.

Розмір кредиту: 410000,00 грн. (п.1.2.Заяви).

Відповідно до пункту 1.3. Заяви, строк кредиту становить 12 місяців з дати видачі коштів клієнту.

Відповідач, підписуючи вищезазначену Заяву, зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом:

- перші 6 місяців - 1,7% в місяць від початкового розміру кредиту;

- починаючи з 7-го місяця - 1,5% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п.1.4.Заяви).

При цьому, проценти за користування кредитом у разі виникнення простроченнях зобов`язань за кредитним договором становлять 4% від суми простроченої заборгованості (п.1.5.Заяви).

Також, відповідач погодився з порядком погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п.1.6.Заяви).

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно пункту 1.7. Заяви в разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку; настання обставин, передбачених п.3.2.8.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні банку; настання обставин, передбачених п.3.2.8.6.2., п.3.2.8.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту.

Підписуючи дану Заяву відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4 % в місяць від простроченої суми заборгованості (п.1.7.Заяви).

Відповідно до пункту 3.2.8.3.1 Умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Пунктом 3.2.8.3.1.3. Умов передбачено, що клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі.

Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.) (п.3.2.8.3.2.Умов).

У разі виникнення простроченнях зобов`язань за кредитним договором клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами (п.3.2.8.3.2.Умов).

Так, відповідач при підписанні Заяви погодився з тарифами встановленими позивачем, гідно з якими щомісячні проценти за користування кредитом «КУБ» становлять: перші 6 місяців 1,7% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,5% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Як вбачається із банківської виписки, 20.01.2020, на виконання умов Договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 410000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач та вбачається із банківських виписок , відповідач в порушення умов Договору не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів, які б спростували факти викладені позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовим рахункам підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами наданими позивачем за кредитним договором б/н від 20.01.2020.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що відповідач підписуючи заяву про приєднання, зобов`язався сплачувати основну заборгованість по кредиту та проценти передбачені кредитним договором, оскільки в самій заяві про приєднання від 20.01.2020року .

Тобто, відповідачу були зрозумілі та доведені до його відома умови відповідного кредитного договору.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом у розмірі 273333,32 грн. суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним .

Таким чином заборгованість відповідача за кредитом у розмірі 273333,32 грн., позивачем належним чином доведена, у зв`язку з чим вимога про стягнення відповідних сум заборгованості за кредитом підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував повернення кредиту, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї правової позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фізичної особи - підприємця Безродного Євгена Володимировича обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Безродного Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄРПОУ 14360570) - заборгованості за кредитом в розмірі 273 333.32грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4100,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄРПОУ 14360570).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Безродний Євген Володимирович ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "03" грудня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк