Рішення № 93262941, 18.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1783/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області (61075, м. Харків, пр-т. Індустріальний, 40)

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6; ідент. код 37999518)

до Акціонерного товариства "Турбоатом" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199; ідент. код 05762269)

про стягнення 380 562,64 грн.

за участю представників:

прокурора – Бойко В.В.

позивача – Сосіна І.О.

відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області 09.06.2020 р. звернувся з позовом до господарського суду Харківської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, позивач до Акціонерного товариства "Турбоатом", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 380562,64 грн. Судові витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2020 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1783/20, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У підготовчому засіданні 06.10.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12:00 "21" жовтня 2020 р. в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

Судове засідання, призначене на "21" жовтня 2020 р. о 12:00, не було проведено у зв`язку з відсутністю судді Шатернікова М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року призначено проведення судового засідання з розгляду справи № 922/1783/20 по суті на "10" листопада 2020 р. об 11:00.

У судовому засіданні 10.11.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 18.11.2020 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

08.09.2020р. від відповідача надійшов відзив на позов, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України відносно того, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини та наголошує, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів задля своєчасного отримання Спеціального дозволу на користування надрами, а саме завчасно, до закінчення дії Дозволу, було подано заяву з повним пакетом необхідних документів до Державної служби геології і надр України з метою отримання нового Спеціального дозволу на користування надрами, що підтверджується листом № 37-417 від 19.07.2017 р., а у подальшому, 02 жовтня 2017 року листом № 37-547 Товариство вдруге звернулось до Держгеонадра з заявою про надання Спеціального дозволу на користування надрами, до якої було додано повний пакет документів, а оскільки через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу не було отримано не позитивної не негативної відповіді щодо погодження за результатами сесії, відповідач, керуючись п. 9 Порядку про надання дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання дозволів на користування надрами" № 615 від 30 травня 2011 року вирішив, що надання дозволу уповноваженим органом погоджено.

Представник прокуратури у судовому засіданні 18.11.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд задовольнити вимоги прокуратури в повному обсязі

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 18.11.2020 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників прокуратури та позивача, враховуючи заперечення відповідача, господарським судом встановлено наступне.

В період з 10.09.2018 по 21.09.2018 Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивач) на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу Інспекції від 30.11.2017 року № 710 здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" (відповідач).

За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №733/01-04/03-09, який було направлено генеральному директору АТ "ТУРБОАТОМ" 21.09.2018 р. за № 3708/01-22/03-09 та отримано для передачі 21.09.2018.

Відповідно до вказаного акту АТ "ТУРБОАТОМ" у період з 10.11.2017 по 21.09.2018 року здійснювався забір води з підземних джерел (свердловин) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування - до 10.11.2017.

Таким чином, вказує прокурор, в період з 10.11.2017 по 21.09.2018 АТ "ТУРБОАТОМ" здійснювало самовільне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44,48,49 Водного кодексу України.

Так, перевіркою журналу за формою ПОД — 11 об`єм забору води забраної з підземного джерела (свердловини) в період з 10.11.2017 по 21.09.2018 становить 87275 куб.м. Тариф на підземну воду для підприємств становить 87,21 грн./100 куб.м.

Відповідно до п. 1.7 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 367 від 13.10.2015, надалі - Методика) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Так, у зв`язку з виявленими порушеннями у сфері спеціального використання підземних вод, Інспекцією з урахуванням норм передбачених Методикою розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування в розмірі 380562,64 грн., яку було направлено на адресу АТ "ТУРБОАТОМ" разом із претензією № 53 від 05.04.2019 року щодо добровільного відшкодування шкоди.

Як зазначає прокурор, після вручення вказаної претензії відповідачем не сплачено шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування.

Крім того, Інспекцією 25.10.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення №001737 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.10.2019 №03-22-267, якими визнано винним ОСОБА_1 - начальника відділу охорони і безпеки праці АТ "ТУРБОАТОМ" у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5, 82-4, 47, ч. 2 79 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Вказаний штраф сплачено у добровільному порядку згідно квитанції від 01.11.2018 року.

На підставі викладеного, прокурор вказує, що внаслідок дій відповідача, в частині самовільного водокористування без спеціального дозволу, державі заподіяно шкоду в загальному розмірі 380562,64 грн., яка підтверджується матеріалами інспекційної перевірки Інспекції, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 914/2436/18.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Згідно зі статтями 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.09.2018 по 21.09.2018 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ", за результатами якої складено акт перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №733/01-04/03-09.

За результатами вказаної перевірки було встановлено, що АТ "ТУРБОАТОМ" у період з 10.11.2017 по 21.09.2018 року здійснювався забір води з підземних джерел (свердловин) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

В той же час, судом встановлено, що 09 листопада 2012 року АТ "ТУРБОАТОМ" було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4253, а саме свердловиною за адресою пр. Московський, 199 м. Харків. Строк дії спеціального дозволу на користування надрами встановлено на 5 років до 09 листопада 2017 року.

02.11.2017 року Державним агентством водних ресурсів України АТ "ТУРБОАТОМ" було видано дозвіл на спеціальне водокористування № 81/хр/49д-17, строком дії до 02.11.2022 року.

Разом з тим, 19 липня 2017 року АТ "ТУРБОАТОМ", з метою отримання нового Спеціального дозволу на користування надрами, завчасно, до закінчення дії попереднього Дозволу, звернулось до Державної служби геології і надр України, що підтверджується листом № 37-417, із заявою з метою видобування прісної підземної води.

08 вересня 2017 року листом № 20388/03/12/17 Держгеонадра повернули Товариству вищевказану заяву з документами, із зазначенням причини повернення документів - неспівпадіння назви родовища Турбінне (свердловина № 7464/41), вказаного в заяві, з доданими документами.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що розбіжності в документах виникли через помилку в Протоколі засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин № 3685 від 26 жовтня 2016 року, який був раніше розглянутий Державною службою геології та надр України (протокол засідання Робочої групи з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14 грудня 2016 року № 52), тобто з обставин, які повною мірою виключають вину АТ "Турбоатом".

02 жовтня 2017 року листом № 37-547 Товариство вдруге звернулось до Держгеонадра з заявою про надання Спеціального дозволу на користування надрами, до якої було додано повний пакет документів.

Відповідно до п. 8 Порядку про надання дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання дозволів на користування надрами" № 615 від 30 травня 2011 року, рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінекоенерго, передбачених пунктом 24 цього Порядку. Зазначене рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Згідно п. 9 Порядку, для здійснення погодження орган з питань надання дозволу не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дати реєстрації заяви надсилає її копію у паперовому або електронному вигляді органам, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому та третьому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому та третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

13 листопада 2017 року Міністерством екології та природних ресурсів України було видано наказ № 415 про надання погодження на користування ПАТ "Турбоатом" надрами з мстою видобування корисних копалин у межах родовища "Турбінне".

Крім того, 07 грудня 2017 року Харківською міською радою було прийнято рішення № 613-VII про погодження надання відповідачу надр у користування з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення (питних підземних вод) у межах Турбінного родовища.

Проте, не зважаючи на зазначені факти отримання відповідних погоджень у строки розгляду заяв унормовані в п.8 - п.9 Порядку про надання дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання дозволів на користування надрами" № 615 від 30 травня 2011 року, позивачем рішення про надання чи відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами прийнято не було.

В свою чергу, 15 травня 2018 року листом № 37-225 відповідачем було повідомлено Держгеонадр про зміну назви у зв`язку із зміною найменування акціонерного товариства з Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Турбоатом".

Та лише 30 липня 2018 року листом № 14638/03/12-18 друга заява AT "Турбоатом" № 37-547 від 02.10.2017 р. була також повернута Держгеонадром із зазначенням причини повернення: назва і тип Товариства після зміни назви не узгоджується із назвою і типом Товариства, від імені якого було подано заяву на отримання дозволу, а також необхідність проведення процедури оцінки впливу на навколишнє середовище запланованої діяльності з видобутку прісної підземної води, оскільки 18.12.2017 року вступив в силу Закон України "Про оцінку впливу на довкілля".

Самовільне використання водних ресурсів без видачі дозволу на спеціальне водокористування відповідачеві є самостійною підставою для відшкодування збитків (Постанова КГС у складі Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №910/8682/16).

Тобто, правова природа збитків у екологічних правовідносин має свої особливості.

Факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причиновий зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Дійсно, сам факт використання води без відповідного дозволу є підставою для визначення розміру збитків. які розраховуються за відповідною методикою.

Згідно статті 49 Водного Кодексу, порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Даний Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321, яка на момент виникнення спірних правовідносин діяла у редакції від 18.05.2013 року.

Відповідно до п. 8 Порядку про надання дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання дозволів на користування надрами" № 615 від 30 травня 2011 року, рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінекоенерго, передбачених пунктом 24 цього Порядку. Зазначене рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Згідно п. 9 Порядку, для здійснення погодження орган з питань надання дозволу не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дати реєстрації заяви надсилає її копію у паперовому або електронному вигляді органам, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому та третьому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому та третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Матеріали справи не містять доказів своєчасного розгляду позивачем заяви AT "Турбоатом" № 37-547 від 02.10.2017 р. про надання Спеціального дозволу на користування надрами на надання вмотивованого рішення, що є порушенням п. 8-9 вищезазначеного Порядку

При цьому судом враховано, що відповідачем завчасно та належним чином було реалізованого обов`язок щодо звернення до уповноваженого органу з метою отримання відповідного дозволу, а відтак дотримано покладені на нього обов`язки.

При цьому суд наголошує, що встановлення чітких та однозначних дозвільних процедур покладено саме на державу, обмежена урегульованість, невизначеність чи не чіткість окремих норм не може мати негативних наслідків для осіб приватного права.

Натомість, в порушення норм діючого законодавства України строк розгляду заяви відповідача склав більше ніж 280 календарних днів, тобто, заява та документи АТ "Турбоатом" були розглянуті поза межами встановлених законом строків і відповідь відповідачем отримано несвоєчасно

Одночасно суд враховує, що Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" було введено в дію 18 грудня 2017 року, тобто майже через два місяці з моменту подання АТ "Турбоатом" другої заяви (№ 37-547 від 02.10.2017 р.), а відтак сторони повинні були керуватися чинними на момент звернення з заявою документами та нормами права, оскільки ст. 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення корпоративного управління в акціонерних товариствах», зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для переоформлення документів дозвільного характеру. У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданого раніше такому товариству документа дозвільного характеру. Інформація про зміну найменування Товариства була внесена до реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 23 квітня 2018 року, тобто до цього часу Держгеонадра, порушуючи законодавчо встановлені строки, не видало АТ "Турбоатом" спеціальний дозвіл на користування надрами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано прокурором та позивачем, натомість відповідачем доведено відсутність вини АТ "Турбоатом" у правовідносинах, що склались відносно отримання спеціального дозволу на спеціальне водокористування, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правовими позиціями Верховного Суду, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причиновий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (Постанова КГС у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі №925/119/18).

Також, Верховний Суд наголошує, що коли підприємство вчинило всі можливі правомірні дії для своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування, то поведінка боржника не є протиправною, що виключає відповідальність за заподіяну шкоду (Постанова КГС у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №923/771/16 ).

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Саме таке визначення наводиться в одній із постанов ВС (постанова КЦС від 16.05.2018 у справі №449/1154/14).

Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень і, як наслідок дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 згаданого коментаря).

Таким чином, дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

Намагання виправити допущену органом влади в минулому помилку не може перекладати на громадянина всі її негативні наслідки (Постанова КЦС ВС від 16.10.2019 року у справі №460/762/16-ц).

Саме ж верховенство права, відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 року, це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Доктрина «правова процедура» міститься у статті 6 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, її розвинуто у рішеннях Європейського суду з прав людини, які враховуються судом як джерело права (ч. 4 ст. 11 ГПК України).

Згідно з принципом «належного урядування» ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (Рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», Рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, п. 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, п. 128).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд вважає, що відповідач діяв добросовісно та вжив усіх належних заходів для своєчасного отримання нового Спеціального дозволу на користування надрами, та враховуючи не отримання негативного результату, мав правомірні очікування на розгляд питання щодо надання дозволу у строк визначений нормативними актами, зокрема п. 8-9 Порядку про надання дозволів.

Отже, відсутня така обов`язкова ознака як вина, котра є неодмінною складовою суб`єктивної сторони складу цивільного правопорушення, а також протиправна поведінка АТ "Тубоатом", як невід`ємна частина об`єктивної сторони правопорушення.

Встановлені судом обставини та наявні у справі докази виключають можливість покладення на Акціонерне товариство "Тубоатом" цивільної відповідальності у вигляді стягнення шкоди, завданих у зв`язку з самовільним здійсненням забору води з підземних джерел (свердловин) за відсутності спеціального дозволу.

Надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується приписами ст. 129 ГПК України, на підставі якої судові витрати у даній справі покладаються на прокуратуру в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ “Перехідних положень” ГПК України та п. 4 розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України.

Повне рішення складено "30" листопада 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков