Рішення № 93262938, 03.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2999/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25; код ЄДРПОУ: 38385217) до Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання орендованого нерухомого майна без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 1 449,90 грн., витрати від інфляції у розмірі 28,97 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 61,00 грн., пеню у розмірі 511,99 грн., а також сплачений судовий збір.

В обґрунтування позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №3 від 04.09.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2020 року позовну заяву (вх.№2999/20 від 17.09.2020) Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

29 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 21 вересня 2020 року позивачем надано заяву (вх.№22561 від 29.09.2020) про усунення недоліків з додатками, а саме: копію довіреності від 27.12.2019 №01-07/907 та витяг із статуту Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2020 прийнято позовну заяву (вх.№2999/20 від 17.09.2020) Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2999/20. Визначено, що розгляд справи №922/2999/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

27.11.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№27701 від 27.11.2020), а саме копію договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №3 від 04.09.2017 з додатками до нього. Судом досліджено відповідне клопотання та долучено до матеріалів справи.

Фізична особа-підприємець Приліпська Тетяна Юріївна своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалась, відзив на позов не надала.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.10.2020 була направлена на адресу відповідача – АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження Фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з поштового повідомлення? повернутого на адресу суду 11.11.2020, вищезазначену кореспонденцію було вручено відповідачу 22.10.2020 особисто.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Проте, станом на 01.12.2020 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

04.09.2017 між Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Приліпською Тетяною Юріївною (орендар) було укладено договір оренди №202 (надалі - Договір оренди) (а.с.17-20 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частини приміщення вестибюлю великої зали на рівні 4 поверху, (зона«А») інв.№103/001, літ.«А-7», реєстровий помер 38385217.1.ЮЖВЦСД1677, далі-майно, загальною площею 20,2 кв.м.. розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25, літ.«А-7», що знаходиться на балансі Державного підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку манна, складеного станом на 31.03.2017, вартість якого становить 205 500,00 грн. без урахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення буфетів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи (п.1.2.Договору).

Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання (п.1.3.Договору).

Відповідно до пункту 5.11. Договору оренди, орендар зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю та надання комунальних послуг орендарю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю, з наданням орендодавцю копій цих договорів.

Цей договір діє 2 роки 11 місяців з 04 вересня 201 7 року по 04 серпня 2020 року включно (п.10.1.Договору оренди).

Як вбачається з акту приймання-передавання від 04.09.2017, Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" передало, а Фізична особа-підприємець Приліпська Тетяна Юріївна прийняла в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення вестибюлю великої зали рівні 4 поверху, (зона«А») інв.№103/001, літ.«А-7», реєстровий номер 38385217.1.ЮЖВЦСД1677, загальною площею 20,2 кв.м., розташоване адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25, літ.«А-7», що знаходиться на балансі Держави, підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету ім М.В. Лисенка», яке потребує поточного ремонту.

Разом з тим, 04.09.2017 між Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Приліпською Тетяною Юріївною (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №3 (надалі - Договір) (а.с.88-89 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, а саме орендованих приміщень, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25 (надалі будівля), а орендар бере участь у витратах Орендодавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором.

Орендар користується майном - частиною приміщення вестибюлю великої зали на рівні 4 поверху, (зона«А») інв.№103/001, літ.«А-7», загальною площею 20,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25, літ.«А-7», що знаходиться на балансі Державного підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка»

Майно передано в оренду з метою розміщення буфетів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи (п.1.2.Договору).

Згідно з пунктом 2.1.4 Договору, орендодавець має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п.3.2.4. договору разом з штрафними санкціями .

Орендодавець також зобов`язаний здійснювати розрахунок відшкодування орендарем експлуатаційних витрат на утримання нежитлового приміщення пропорційно до орендованої площі в будівлі (п.3.1.2.Договору).

Відповідно до пунктів 3.2.4. та 3.2.5. Договору, орендар зобов`язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок орендодавця за відшкодування експлуатаційних витрат та при несвоєчасному внесенні платежів, зазначених в п. 3.2.4. договору, сплачувати на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки платежу.

За цим договором орендар сплачує орендодавцю експлуатаційні витрати щодо утримання орендованого майна на підставі розрахунку (додаток №1) та виставлених рахунків (п.4.1.Договору).

У разі зміни в установленому порядку тарифів, ставок, діючих на момент укладання цього договору, оплата орендарем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами та ставками, з моменту їх введення, після письмового попередження орендаря, без будь яких додаткових узгоджень їх розмірів (п.4.3.Договору).

Цей договір діє з 04 вересня 2017 року по 04 серпня 2020 року (включно) і продовжує діяти до закінчення строку фактичного користування орендованим приміщенням театру. У випадку пролонгації договору оренди майна, дія цього договору продовжується на той же строк до закінчення терміну фактичного користування орендованим приміщенням театру без підписання додаткової угоди (п.6.1.Договору).

Разом з тим, чинність цього договору припиняється також в разі припинення чинності договору оренди, на підставі якого орендар користується приміщенням (п.6.3.Договору).

Листом від 30.01.2019 №01-07/107 позивач повідомив відповідача про зміну плати щодо відшкодування витрат на утримання орендованого майна з 01.01.2019 та надав відповідний розрахунок (а.с.42 т.1).

Листом від 05.02.2020 №01-07/95 позивач повідомив відповідача про зміну плати з 01.01.2020 та надав відповідний розрахунок (а.с.43 т.1).

27.05.2020 між Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Приліпською Тетяною Юріївною (орендар) було укладено угоду про розірвання договору оренди №202 від 04.09.2017 (надалі - Угода) (а.с.22 т.1), відповідно до якої договір оренди № 202 від 04.09.2017 року вважається розірваним з 27.05.2020 (включно).

Орендар зобов`язався в місячний термін з дати підписання угоди про розірвання договору оренди №202 від 04.09.2017 внести на розрахунковий рахунок орендодавця та до Державного бюджету України грошові кошти у встановленому договором оренди №202 від 04.09.2017 у відсотковому співвідношенні 70 % та 30 % відповідно у сумі заборгованості з орендної плати разом зі штрафними санкціями на день підписання акту приймання-передавання майна (п.2.Угоди).

Відповідно до акту приймання-передавання, 27.05.2020 Фізична особа-підприємець Приліпська Тетяна Юріївна передала, а Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" прийняло окреме індивідуально визначене майно - частини приміщення вестибюлю великої зали на рівні 4 поверху, (зона«А») інв.№103/001, літ.«А-7». реєстровий номер 38385217.1.ЮЖВЦСД1677, загальною площею 20,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 25, літ.«А-7», що знаходиться на балансі Державного підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка» (а.с.22 т.1).

Позивач, керуючись умовами укладеного договору протягом всього періоду оренди відповідачем державного майна виставив та надав останньому відповідні рахунки компенсації витрат земельного податку для оплати, а саме:

- рахунок фактура №СФ0002051 від 11.03.2019 на суму 89,69 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002215 від 10.05.2019 на суму 118,78 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002295 від 10.06.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002387 від 10.07.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002451 від 12.08.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002540 від 10.09.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002619 від 10.10.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002716 від 08.11.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002803 від 09.12.2019 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002893 від 10.01.2020 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0002978 від 10.02.2020 на суму 96,96 грн.;

- рахунок фактура №СФ0003101 від 11.03.2020 на суму 95,27 грн.;

- рахунок фактура №СФ0003157 від 10.04.2020 на суму 95,27 грн.;

- рахунок фактура №СФ0003227 від 13.05.2020 на суму 95,27 грн.;

- рахунок фактура №СФ0003302 від 11.06.2020 на суму 82,98 грн. (а.с.23-25,51-62 т.1).

Як вбачається з витягів із реєстраційного журналу позивача, відповідачем вищезазначені рахунки були отримані особисто (а.с.26-38 т.1).

Натомість, як зазначає позивач, починаючи з березня 2019 року відповідач не сплачує платежі на користь Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" відповідно до умов договору №3 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 04.09.2017, внаслідок чого в Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни виникла заборгованість за період з березня 2019 по 27 травня 2020 року у розмірі 1449,90 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 30.09.2020, наданий позивачем (а.с.39 т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1. ст. 530 ЦК України).

Крім того, відносини сторін, що виникли на підставі укладених договорів, на момент їх виникнення регулювались нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який втратив чинність з 01.02.2020 згідно із Законом України від 03.10.2019 N 157-IX.

Так, відповідно до ст.1 Закону, його нормами врегульовані організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно ч.1 ст.2 вказаного Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу приписів ч.3 ст.18 вказаного Закону, визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як встановлено ч.ч.1,3 ст.19 вказаного Закону, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

При цьому, згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 статті 903 Цивільного кодексу України зазначено що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання зобов`язань із внесення коштів на відшкодування обслуговування та експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення за спірний період.

Відповідно до вимог статей 13 та 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, оскільки був своєчасно обізнаний про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано умов договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №3 від 04.09.2017 у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 1449,90 грн..

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 28,97 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 61,00 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочену заборгованість відповідача у відповідності до Договору.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторони у договорі про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №3 від 04.09.2017 погодили, що при несвоєчасному внесенні платежів, зазначених в п. 3.2.4. договору, сплачувати на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки платежу.

Суд, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" – задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Приліпської Тетяни Юріївни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25; код ЄДРПОУ: 38385217) заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 1449 (одна тисяча чотириста сорок дев`ять) грн. 90 коп., витрати від інфляції у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 97 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 61 (шістдесят одна) грн. 00 коп., пеню у розмірі 511 (п`ятсот одинадцять) грн. 99 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "03" грудня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко