Рішення № 93262794, 24.11.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/671/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненька атомна електрична станція"

до відповідача Вараської міської ради

про стягнення завданої шкоди

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Шолом С.В.

від відповідача: Гоштук Н.О.

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2020 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненька атомна електрична станція" (далі - позивач, ВП "Рівненська АЕС") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Вараської міської ради (далі- відповідач) про стягнення завданої шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, яка полягає у не встановленні державному підприємству відповідного економічно обгрунтованого тарифу на централізоване водовідведення, який би забезпечив можливість підприємству повного відшкодування витрат, понесених у зв`язку із наданням споживачам послуг з централізованого водовідведення. Така бездіяльність, на переконання позивача, завдала йому шкоди на суму 777 991,30 грн.

Позивач вказує, що 20 жовтня 2017 року ВП "Рівненська АЕС" звернувся до Заболоттівської сільської ради листом №174/8867 від 19.10.2017, як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водовідведення з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам села Заболоття. Однак, через бездіяльність органу місцевого самоврядування тариф на централізоване водовідведення для ВП "Рівненська АЕС" не було встановлено. У зв`язку із цим, підприємство було вимушене звертатись до суду за захистом порушених прав. В подальшому, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018, у справі № 1740/2183/18, яке набрало законної сили 20 грудня 2018 року, зазначена бездіяльність Заболоттівської сільської ради визнана протиправною.

У подальшому, 26 жовтня 2018 року Вараська міська рада, згідно норм Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", прийняла рішення № 1201, яким територіальну громаду с. Заболоття Заболоттівської сільської ради було добровільно приєднано до територіальної громади міста обласного значення Вараша Вараської міської ради. Того ж дня аналогічне рішення було прийнято і Заболоттівською сільською радою. Рішення набрали чинності з 01 листопада 2018 року.

З вищенаведеного вбачається, що з 01 листопада 2018 року повноваження Заболоттівської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, є таким, що припинені, в той час як Вараська міська рада є правонаступниками прав і обов`язків даної сільської ради, а тому Вараська міська рада є відповідачем даного спору.

На переконання позивача, наслідком описаної вище протиправної бездіяльності органів місцевого самоврядування, яка виразилась у не встановленні для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водовідведення, згідно заяви від 19 жовтня 2017 року, стало те, що державне підприємство у період з листопада 2017 року по грудень 2018 року включно було вимушене надавати споживачам села Заболоття послугу з централізованого водовідведення по тарифу, встановленому постановою НКРЕКП від 12.11.2015 № 2766, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Цим самим, ВП "Рівненська АЕС" зазнала майнової шкоди, розмір якої становить 771 991,30 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що Вараська міська рада зобов`язана відшкодувати ВП "Рівненська АЕС" завдану державному підприємству шкоду, а тому в даному випадку є всі необхідні підстави для задоволення цього позову та стягнення з відповідача грошового виразу такої шкоди в розмірі 777 991,30 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2020.

29.07.2020 до суду від Вараської міської ради надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати позивача належним чином завірені копії документів, що на думку відповідача, встановлять чи дійсно існує шкода та чи в такому розмірі, який розрахований позивачем, а також для розуміння, що входить в кожну із заявлених складових фактичних витрат на виробництво послуг централізованого водовідведення, які заявлені позивачем як елементи витрат на виробництво послуг.

29.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вимоги позивача не визнає з огляду на те, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року у справі № 1740/2183/18, яке набрало законної сили 20 грудня 2018 р., було визнано бездіяльність протиправною саме Заболотівської сільської ради щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тарифу на послуги централізоване водовідведення, тим завдало державному підприємству майнової шкоди.

Також, відповідач заперечує щодо розміру майнової шкоди, заявленої у позовній заяві, з тих підстав, що позивач має намір стягнути суму, яка включає в себе частину місячного строку, який наданий уповноваженому органу для розгляду тарифів з надання послуг на централізоване водовідведення, протягом якого у Позивача виникають витрати, відшкодування яких здійснюється за правилами п.п. 34 - 42 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин). Для відшкодування витрат, що виникли у Позивача протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, тобто у період з 20.10.2017 по 20.11.2017, встановлений спеціальний порядок їх відшкодування, доказів дотримання якого Позивачем не надано. Відтак, сума витрат за період від 20.10.2017 по 20.11.2017, яка розрахована та включена Позивачем до загального розміру збитків, не є обґрунтованою.

Засідання, призначене на 30.07.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Горплюка А.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.08.2020 справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 08.09.2020, задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

04.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №918/387/19 встановлено обставину стосовно того, що відповідальність за шкоду, завдану ВП "Рівненська АЕС" Заболотівською сільською радою, повинна нести Вараська міська рада, як її правонаступник, а тому не повинна доказуватись при розгляді цієї справи. Також, позивачем долучено копію листів ВП "Рівненська АЕС" №147/8867 від 19.10.2017 та №971/001 від 21.01.2019.

У судовому засіданні 08.09.2020 оголошено перерву на 29.09.2020.

24.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів, на виконання ухвали суду від 08.09.2020.

Ухвалою суду від 29.09.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.10.2020.

Ухвалою суду від 22.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 10.11.2020.

22.10.2020 до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, у якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

У судовому засіданні 10.11.2020 оголошено перерву на 24.11.2020.

У судовому засіданні 24.11.2020 представник позивача надав пояснення, які співпадають із позицією, що викладена у позовній заяві та просив позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.11.2020 підтримала доводи, висвітлені у відзиві та доповненні до відзиву, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" має ліцензію на централізоване водовідведення серія АЕ №287995 від 22.04.2015 (том 1, а.с. 8). Рівненська атомна електрична станція, будучи відокремленим підрозділом даного підприємства, на договірній основі надає зазначену послугу споживачам села Заболоття Володимирецького району Рівненської області. Вартість наданої послуги оплачується споживачами відповідно до діючого тарифу, встановленого для ВП "Рівненська АЕС" уповноваженим органом.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2766 від 12.11.2015 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" установлено з 01 січня 2016 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" тарифи на централізоване водовідведення споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 4 грн. 53 коп. за 1 куб. м. (без ПДВ) (том. 1, а. с. 9).

Зважаючи на те, що зазначені тарифи згодом уже не забезпечували для ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх тих витрат, які підприємство несло надаючи дану послугу, то у зв`язку з цим у вересні 2018 року проведено новий розрахунок економічно обґрунтованих витрат на надання послуги з централізованого водовідведення споживачам села Заболоття. Розрахунок було зроблено у повній відповідності до положень Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі по тексту - Порядок).

Постановою НКРЕКП від 22.03.2017 за № 307 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно умов яких ліцензування даного виду діяльності для ДП "НАЕК "Енергоатом" в подальшому здійснюватимуть обласні державні адміністрації, що згодом було підтверджено листом НКРЕКП від 26.07.2017 (том. 1, а. с. 10). У зв`язку з цим, обов`язок по встановленню відповідних тарифів надалі покладено на органи місцевого самоврядування.

20 жовтня 2017 ВП "Рівненська АЕС" звернувся із заявою (лист від 19.10.2017 № 174/8867) (том. 1, а. с. 134) до Заболоттівської сільської ради як органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам села Заболоття.

Проте, тариф на централізоване водовідведення для ВП "Рівненська АЕС" упродовж тривалого часу встановлено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі № 1740/2183/18, яке набрало законної сили 20.12.2018, адміністративний позов ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Заболоттівської сільради щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017. Зобов`язано Заболоттівську сільраду встановити ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення за результатами розгляду заяви від 19.10.2017 (том. 1, а.с. а. с. 11-14).

26.10.2018 Вараська міськрада прийняла рішення № 1201, згідно з яким територіальну громаду с. Заболоття Заболоттівської сільради було добровільно приєднано до територіальної громади міста обласного значення Вараша Вараської міськради. Рішення набрало чинності з 01.11.2018 (том. 1, а. с. 92).

Рішенням Вараської міськради від 16.11.2018 № 1284 розпочато реорганізацію Заболоттівської сільради шляхом приєднання до Вараської міської ради (том. 1, а. с. 94).

Листом від 21.01.2019 № 971/001 ВП "Рівненська АЕС" поінформувало Вараську міську раду про наявність судового рішення у справі № 1740/2183/18 та вказало на необхідність встановлення тарифу на централізоване водопостачання для споживачів села Заболоття (том. 1, а. с. 135).

11.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Заболоттівської сільради як юридичної особи.

Позивач звернувся до господарського суду оскільки вважає, що наслідком описаної вище протиправної бездіяльності органів місцевого самоврядування, яка виразилась у не встановленні для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водовідведення, згідно заяви від 19 жовтня 2017 р., стало те, що державне підприємство у період з листопада 2017 року по грудень 2018 року включно було вимушене надавати споживачам села Заболоття послугу з централізованого водовідведення по тарифу, встановленому згаданою вище постановою НКРЕКП від 12.11.2015 р. № 2766, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. На переконання позивача, ВП "Рівненська АЕС" зазнала майнової шкоди, розмір якої становить 777 991,30 грн.

Розмір шкоди розрахований наступним чином:

РШ=ФВ- ФН, де:

РШ - розмір завданої шкоди;

ФВ - фактичні витрати на послугу водопостачання

ФН- фактичні нарахування, згідно із затвердженим тарифом

Із доданого до позовної заяви розрахунку результату господарської діяльності з надання послуг з централізовано водопостачання ВП "Рівненська АЕС", які надавались територіальній громаді с. Заболоття за період листопад 2017 р. - грудень 2018 р., вбачається, що:

ФВ становлять - 963 888,91 грн.,

ФН становлять - 185 897,61 грн.,

а тому РШ становить: 777 991,30 грн. (963 888,91 грн. - 185 897,61 грн.)

Таким чином, розмір завданої шкоди і ціна даного позову за обрахунками позивача складає - 777 991,30 грн.

На підтвердження своїх розрахунків ФВ та ФН позивач додав до позовної заяви: розрахунок помісячного розміру шкоди, завданої ВП РАЕС внаслідок невстановленого тарифу на централізоване водовідведення для споживачів с. Заболоття; фактичні нарахування на виробництво послуги з централізованого водовідведення на території Заболоттівської сільської ради (листопад 2017- грудень 2018); розрахунок витрат послуги з централізованого водовідведення по ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за листопад 2017 - грудень 2018; фактичний обсяг з надання послуги з централізованого водовідведення споживачам за листопад - грудень 2017 року; фактичний обсяг з надання послуги з централізованого водовідведення споживачам за січень - грудень 2018 року (том. 1, а.с. 17-47).

Розрахунок ФВ вирахуваний наступним чином: 1) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в листопаді 2017 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 185 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 8 708 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 21,24 грн/куб. м (185 000 грн / 8 708 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 123 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 66 332.52 грн (3 123 куб. м х 21,24 грн/куб.м). 2) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в грудні 2017 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 165 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 8 909 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 18,52 грн/куб. м (165 000 грн / 8 909 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 066 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 56 782.32 грн (3 066 куб. м х 18,52 грн/куб. м). 3) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в січні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 108 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 6 942 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 15,56 грн/куб. м (108 000 грн /6 942 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 767 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 43 054.52 грн (2 767 куб. м х 15,56 грн/куб. м). 4) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в лютому 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 171 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 7 337 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м -23,31 грн/куб. м (171 000 грн / 7 337 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 548 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 59 393, 88 грн (2 548 куб. м х 23,31 грн/куб. м). 5) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в березні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 182 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 8 990 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 20,24 грн/куб. м (182 000 грн / 8 990 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 585 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 52 320.40 грн (2 585 куб. м х 20,24 грн/куб. м). 6) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в квітні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 190 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 12 221 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 15,55 грн/куб. м (190 000 грн / 12 221 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 413 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 53 072.15 грн (3 413 куб. м х 15,55 грн/куб, м). 7) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в травні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 215 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 8 441 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 25,47 грн/куб. м (215 000 грн / 8 441 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 403 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 61 204.41 грн (2 403 куб. м х 25,47 грн/куб. м). 8) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в червні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 184 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 8 640 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 21,30 грн/куб. м (184 000 грн / 8 640 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 446 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 52 099, 80 грн (2 446 куб. м х 21,30 грн/куб. м). 9) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в липні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 141 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 9 343 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 15,09 грн/куб. м (141 000 грн / 9 343 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 068 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 46 296,12 грн (3 068 куб. м х 15,09 грн/куб. м). 10) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в серпні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 160 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 11 188 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 14,30 грн/куб. м (160 000 грн /11 188 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 880 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 41 184 грн (2 880 куб. м х 14,30 грн/куб. м). 11) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в вересні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 295 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 11 292 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 26,12 грн/куб. м (295 000 грн / 11 292 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 072 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 80 240.64 грн (3 072 куб. м х 26,12 грн/куб. м). 12) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в жовтні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 285 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 10 666 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 26,72 грн/куб. м (285 000 грн / 10 666 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 790 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 101 268.80 грн (3 790 куб. м х 26,72 грн/куб. м). 13) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в листопаді 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 284 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 5 709 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 49,75 грн/куб. м (284 000 грн / 5 709 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 2 691 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 133 877.25 грн (2 691 куб. м х 49,75 грн/куб. м). 14) фактичні витрати з централізованого водовідведення по с. Заболоття в грудні 2018 р.; загальні витрати з централізованого водовідведення - 331 000,00 грн; загальний обсяг наданої послуги - 9 028 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 36,66 грн/куб. м (331 000 грн / 9 028 куб. м); обсяг наданої послуги для с. Заболоття - 3 185 куб. м; фактичні витрати по с. Заболоття - 116 762.10 грн (3 185 куб. м х 36,66 грн/куб. м).

ФВ дорівнюють сумі вищевказаних помісячних витрат і становлять - 963 888, 91 грн.

Розрахунок ФН вирахуваний наступним чином: обсяг наданої послуги територіальній громаді с. Заболоття за період листопад 2017 р. - грудень 2018 р. становить - 41 037 куб. м., тариф на централізоване водовідведення, який діяв у період листопад 2017 р. - грудень 2018 р. - 4,53 грн за 1 куб. м. ФН становлять: 41 037 куб. м х 4,53 грн/куб. м = 185 897,61 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з Вараської міської ради на користь ВП "Рівненська АЕС" завдану шкоду в розмірі 777 991,30 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка виразилась у невстановлені тарифу на централізоване водовідведення, регулювання яких здійснюється Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Цивільного кодексу України тощо.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає, що ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому в ст. 1173 ЦК України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено цивільно-правову вимогу про відшкодування шкоди в межах якої слід встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення наведених вище, а саме: шкоду; протиправність поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Отже, протиправна поведінка (бездіяльність) має бути встановлена господарським судом та входить в коло доказування у даній справі і не потребує додаткового доказування, зокрема рішенням адміністративного суду.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18.

Досліджуючи питання неправомірність поведінки відповідача у спірних правовідносинах, суд бере до уваги наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся із заявою до відповідача (лист від 19.0.2017 № 174/8867), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869). Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов`язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011, з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Порядок №869).

Пунктом першим Порядку №869 визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 Порядку №869 встановлено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку таких тарифів.

Відповідно до п. 9 Порядку №869 (в редакції чинній на момент звернення із листом від 19.10.2017) для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Як встановлено судом, позивач звернувся із листом від 19.10.2017 № 174/8867 до відповідача для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтовані витрати з централізованого водопостачання та водовідведення.

Враховуючи приписи ч. 10 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач був зобов`язаний в 10 - ти денний термін прийняти рішення про коригування тарифу.

Також зазначено, що позивач і в подальшому звертався до відповідача з проханням вирішення питання встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифів на централізоване водовідведення (лист № 971/001 від 21.01.2019) (том. 1, а.с. 135).

Відповідно до п. 34 Порядку №869 (в редакції на момент звернення із листом № 971/001 від 21.01.2019) розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем в 10 - ти денний термін (оскільки мало відбутися саме коригування тарифу) розглянув звернення позивача та прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мала місце протиправна поведінка відповідача, котра полягає в його бездіяльності щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", у визначені законодавством строки, економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Вказані обставини підтверджуються рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі № 1740/2183/18, яке набрало законної сили, та яким встановлено протиправну поведінку (бездіяльність) Заболоттівської сільради щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" у строки, визначені Порядком № 869, економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім того, згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 1740/2183/18, яке 20.12.2018 набрало законної сили та є остаточним, не може бути поставлено під сумнів.

Наслідком описаної вище протиправної бездіяльності щодо не встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водопостачання стало те, що позивач в період з листопада 2017 року по грудень 2018 року було вимушене надавати споживачам м. Вараш послугу з централізованого водопостачання та водовідведення по тарифу, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Наведені обставини призвели до того, що позивачу завдана шкода.

Щодо розміру завданої позивачу шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві та окремими додатками до неї надано розрахунки розміру шкоди, заподіяної йому, яка в загальному за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року складає 777 991 грн. 30 коп.

Відповідач заперечуючи проти розміру шкоди вказує на те, що позивач первинно звернувся до нього із листом – 20.10.2017, а тому згідно п. 32 Порядку № 869, яким зазначено, що розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном, а відтак сума витрат з 20.10.2017 по 20.11.2017 є необгрунтованою та такою, що стягненню не підлягає.

Суд зазначає, що станом на момент звернення позивача до відповідача із листом від 20.10.2017, вказана норма, а саме п. 32 була відсутня в Порядку № 869, оскільки була внесена до нього Постановою КМУ від 03.04.2019 № 291.

За таких обставин, твердження відповідачем щодо неправильності розрахунку позивачем розміру заподіяної шкоди відхиляються судом.

Перевіривши надані позивачем обрахунки розміру завданої шкоди, фактичні витрати на послугу водовідведення, фактичні нарахування, згідно із затвердженим тарифом, також формули, які покладені в основу розрахунків, суд вважає що вони є обґрунтованими та арифметично правильними. Також, відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами необгрунтованість розрахунків розміру завданої шкоди, які подані позивачем, не наданий контррозрахунок.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем доведено наявність в спірних правовідносинах трьох елементів складу цивільного правопорушення, котрі підлягають доказуванню в порядку ст. 1173 ЦК України та розмір заподіяної шкоди в сумі 777 991, 30 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що норми ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, доводи позивача, що висвітлені у позові знайшли своє підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи. При цьому, заперечення відповідача спростовані матеріалами справи та наведеними вище по тексту правовими нормами. А відтак, суд прийшов до висновку що даний позов підлягає задоволенню повністю в розмірі 777 991, 30 грн.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 11 669, 87 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Вараської міської ради (майдан Незалежності, 1, м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 35056612) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661), від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) - 777 991 (сімсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто один) грн. 30 коп. завданої шкоди та 11 669 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 87 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2020.

Суддя А.М. Горплюк