Рішення № 93262777, 02.12.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2020 Справа № 917/1324/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянувши матеріали справи за позовом

Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПОЛТАВА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД - СЕРВІС ХАРКІВ»

про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати

без участі представників сторін.

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПОЛТАВА» про стягнення 240789,30 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

У позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що у період з 10.08.2017 по 10.08.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В письмових поясненнях від 02.09.2020 (вх. № 9411) на виконання вимог ухвали суду позивач зазначив, що земельна ділянка (кадастровий номер 5310436500:14:022:0268) по вул. Манагарова в районі будинку № 1 в м. Кременчуці Полтавської області була вже сформована як об`єкт цивільних прав на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 10.10.2006 та має свій кадастровий номер, оскільки відповідно до розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені, але не присвоєні до 01 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі.

20.11.220 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту обстеження земельної ділянки від 13.11.2020 разом з клопотанням про поновлення строків для його подання. Суд визнав причини пропуску строку поважними та долучив до матеріалів справи зазначений акт.

Відповідача у відзиві на позов проти позову заперечує з посиланням на те, що не користувався спірною земельною ділянкою у визначений позивачем період. Починаючи з 29.12.2014 постійним користувачем нежитлового приміщення і, відповідно, земельною ділянкою є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД - СЕРВІС ХАРКІВ» на підставі договору оренди земельної ділянки № 136 від 29.12.2014, укладеного з тодішнім власником фізичною особою - підприємцем Токарєвою М. П. З 2004 року та по теперішній час постійним землекористувачем земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД - СЕРВІС ХАРКІВ», яке і має бути відповідачем у даній справі. До відзиву на позов відповідач додав копію договору оренди приміщення № 136 від 29.12.2014, укладеного між фізичною особою - підприємцем Токарєвою та Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД - СЕРВІС ХАРКІВ».

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.08.2020 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 11:40 23.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.10.2020 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД - СЕРВІС ХАРКІВ», продовжив строк проведення підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 9: 00 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.11.2020 суд закрив підготовче провадження у справі 917/1324/20, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09:00 02.12.2020.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 216180446 від 14.07.2020, будівля торгового комплексу по вул. Генерала Манагарова, буд. 1-Б в м. Кременчуці, Полтавської області з 27.02.2016 на підставі договору купівлі - продажу № 8616 на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Полтава» (далі - відповідач).

Проте відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5310436500:14:002:0268 за адресою: вул. Генерала Манагарова, буд. 1-Б, м. Кременчук, Полтавська область, загальною площею 726 кв. м для будівництва торгівельного комплексу, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна.

Як зазначає позивач, у період з 10.08.2017 по 10.08.2020 включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для будівництва торгівельного комплексу, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 240789,30 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.|

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна на орендованій земельній ділянці безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 240789,30 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 726 кв. м по вул. Генерала Манагарова, буд. 1-Б, м. Кременчук, Полтавська область.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

В силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до приписів частини 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

Позивач стверджував (поясненнях від 02.09.2020 вх. № 9411), що земельна ділянка (кадастровий номер 5310436500:14:022:0268) по вул. Манагарова в районі будинку № 1 в м. Кременчуці Полтавської області була вже сформована як об`єкт цивільних прав на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 10.10.2006 та має свій кадастровий номер, оскільки відповідно до розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені, але не присвоєні до 01 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки – зареєстрованими у Державному земельному кадастрі.

При цьому, належних доказів на підтвердження зазначеного позивач суду не надав.

Також, позивач повідомив суд про відсутність у Кременчуцької міської ради копії договору оренди землі, укладеного між попереднім власником нерухомого майна фізичною особою - підприємцем Токарєвою М. П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД - СЕРВІС ХАРКІВ» (орендар).

Також, суд не приймає як належний доказ на підтвердження формування спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав акт обстеження земельної ділянки від 13.11.2020, оскільки належним доказом є саме витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку та технічна документація із землеустрою.

Крім того, слід зазначити, що статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Проте матеріали справи не містять доказів наявності у Кременчуцької міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку та доказів реєстрації цього права.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача безспірного обов`язку, щодо укладення договору оренди земельної ділянки саме з Кременчуцькою міською радою.

Наведені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.12.2020

Суддя Д. М. Сірош