Рішення № 93262552, 03.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2292/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ,

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Бориспіль Київської області,

про стягнення 19 976,06 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ (далі по тексту - АТ КБ «Приватбанк») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.07.2020 до відповідача – фізичної особи – підприємця Журбенко Катерини Вікторівни, м. Бориспіль Київської області (далі по тексту - ФОП Журбенко К.В.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 17.07.2019 у сумі 19 976,06 грн., яка складається з: 19 176,06 грн. заборгованості за кредитом та 800,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Також, позивачем подано до господарського суду Київської області клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.07.2019 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідача заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», і на підставі укладеного договору позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти. Позивач твердить, що відповідач в порушення умов договору не повертав кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 19 176,06 грн. заборгованості за кредитом та 800,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.09.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача від 21.08.2020 № 20200820/3435 про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за індивідуальним податковим номером 358809769 зареєстровано фізичну особу-підприємця Світовенко Катерину Вікторівну. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру 28.07.2020 внесено запис № 23540060004012547 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 45 Господарського ппроцесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та зміст спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка під час розгляду справи втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таку ж правову позицію стосовно юрисдикції спору, що виник при виконанні умов укладеного між сторонами господарського договору, за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18 та від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.

Спір у даній справі виник з господарського договору, укладеного у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, яка раніше велася відповідачем як фізичною особою-підприємцем, а відповідач при укладенні договору зазначав свій статус саме як фізичної особи-підприємця, (преамбула заяви про приєднання, реквізити сторін договору).

Зобов`язання відповідача з втратою ним після укладення договору такого статусу не припинились, тому суд, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, встановив, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2292/20. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Ухвалено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання без виклику (повідомлення сторін). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцять днів з дати вручення ухвали.

У відповідь на судовий запит 25.09.2020 до господарського суду Київської області надійшов лист Реєстраційної служби Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 16.09.2020 № 20-36-5386, в якому останнім повідомлено інформацію про реєстрацію місця проживання громадянки ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали господарського суду від 15.09.2020 направлено рекомендованим листом № 0103275110268 з повідомленням про вручення на адресу відповідача – Світовенко Катерини Вікторівни, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також адресі, яка відповідає інформації Реєстраційної служби Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 16.09.2020 № 20-36-5386, а саме: 08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 7, кв. 69. Однак, зазначене відправлення не було вручено адресатові та повернуто на адресу суду із довідкою підприємства зв`язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17).

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши позов акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За умовами частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

17.07.2019 клієнт фізична особа-підприємець Журбенко К.В., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ) із використанням електронного цифрового підпису підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», в преамбулі якої зазначено, що підписанням цієї заяви, на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України вона приєднується до розділу 1.1. «Загальні положення» та підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ» умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору; ця заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

У розділі 1 заяви наведено істотні умови кредитного договору, зокрема такі:

- банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1.);

- розмір кредиту: 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн (п. 1.2.);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (п. 1.3.);

- проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4.);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі «Приват24 для бізнесу» (п. 1.5.);

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних у пункті 1.4, сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі та згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (пункт 1.6);

- Кредитний договір вважається укладеним, якщо Клієнт підписав заяву протягом 10 днів з дати направлення заяви клієнту в системі «Приват24 для бізнесу» або у сервісі «Paperless» (п. 1.10.).

У додатку № 1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» № б/н від 17.07.2019 викладено графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом. Так, сума кредиту, яка повинна погашатись щомісяця протягом 12 місяців, становить 4 166,67 грн. кожного місяця, а сума процентів – 900,00 грн. щомісяця з першого по шостий місяць включно і 800,00 грн. щомісяця з сьомого по дванадцятий місяць включно.

Заяву підписано 17.07.2019 технічним ключем MSBGO АТ КБ «Приватбанк» (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ «Приватбанк», реєстраційний номер сертифіката: 2В6С7DF9А3891DА104000000ВС223200FD82C500, дата видачі: 04.01.2019 та дата закінчення дії: 04.01.2020), а також 17.07.2019 електронним цифровим підписом ОСОБА_3 (сертифікат виданий: АЦСК АТ КБ «Приватбанк», реєстраційний номер сертифіката: 2B6C7DF9A3891DA104000000B7D13B0064C50D01, дата видачі: 12.07.2019 та дата закінчення дії: 11.07.2020).

Позивачем до позовної заяви додано також копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» Розділ 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ» (затверджений на засіданні Правління АТ КБ «Приватбанк» від 09.02.2017, протокол № 10).

Так, за приписами пункту 3.2.8.1 Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг «Куб» (далі – заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Відповідно до Умов надання кредитів у рамках послуги здійснюється, зокрема, на наступних умовах:

- повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п. 3.2.8.3.1.);

- клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу (п. 3.2.8.3.1.3.);

- за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.). (п. 3.2.8.3.2.);

- клієнт зобов`язується: оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2. (п. 3.2.8.5.2.);

- клієнт зобов`язується повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п. 3.2.8.5.3.);

- клієнт зобов`язується сплатити банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. (п. 3.2.8.5.5.);

- за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2. (п. 3.2.8.9.1.);

- розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п. 3.2.8.9.7.)

За твердженням позивача, надана ним редакція Умов та правил станом на 17.07.2019 була чинною та містилась на сайті ПАТ КБ «Приватбанк».

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач, підписуючи заяву про приєднання, ознайомився і погодився саме з умовами та правилами, які містяться в наданому позивачем витязі.

Суд вважає, що наданий позивачем витяг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила, що розміщені на офіційному сайті банку, а позивач міг додати до позовної заяви витяг у будь-якій редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання послуги «КУБ», наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.

Надані позивачем Умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору у зв`язку з тим, що вони не підписані позичальником, тому суд, вирішуючи спір в даній справі виходить з того, що умовами кредитного договору є лише умови, прийняті позичальником та зафіксовані у підписаній сторонами заяві про приєднання.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Про те, що умови та правила могли бути змінені банком і можуть використовуватись позивачем у власних інтересах свідчить також той факт, що в тексті позовної заяви позивач цитує пункти умов, які за змістом відрізняються від змісту пунктів умов, що долучені самим позивачем до позовної заяви.

Наприклад, позивач зазначає: «Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього Договору», в той час як пункт 3.2.8.9.1. доданого до позову витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» Розділ 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ» (затверджений на засіданні Правління АТКБ «Приватбанк» від 09.02.2017, протокол № 10) насправді виглядає так: « 3.2.8.9.1. За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.».

Разом із тим, істотні умови кредитного договору (за правилами надання послуги «КУБ») сторонами узгоджені у заяві від 17.07.2019 та додатку 1 до неї, які підписані позичальником ФОП Журбенко К.В. шляхом накладення електронного цифрового підпису, з огляду на що суд керується саме умовами, які погоджені сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

17.07.2019 банк перерахував грошові кошти в сумі 50 000,00 грн на рахунок клієнта, що підтверджується наданою випискою по рахунку.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.5. Заяви про приєднання до Умов встановлено порядок погашення заборгованості за кредитом а саме: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі колштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Сторони також узгодили, що графік погашення надається у Додатку 1 до цієї Заяви та доступний клієнту у системі «Приват24 для бізнесу».

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

З виписок за період з 17.07.2019 по 20.05.2020 вбачається, що ФОП Журбенко К.В. (після зміни прізвища ОСОБА_1 ) забезпечувала позитивне сальдо на своєму рахунку, за кошти якого банк здійснював договірне списання коштів на погашення зобов`язань за кредитним договором наступним чином: щомісячно по 4166,67 грн. 19.08.2019, 20.11.2019, 27.12.2019, а також 17.09.2019 – 22,70 грн., 21.09.2019 – 4 143,97 грн., 22.10.2019 – 153,03 грн., 29.10.2019 – 2 734,34 грн., 31.10.2019 – 1 279,30 грн., 09.04.2020 – 3 290,59 грн., 15.05.2020 – 6 700,00 грн.; станом на 20.05.2020 залишок заборгованості за кредитом становив всього 19 176,06 грн.; відбувалось нарахування банком комісії (по 900,00 грн. 17.09.2019, 17.10.2019, 17.11.2019, 17.12.2019,17.01.2020 та по 800,00 грн. 17.02.2020, 17.03.2020, 17.04.2020, 17.05.2020) та її часткове погашення клієнтом шляхом сплати по 900,00 грн. 19.08.2019 та 17.09.2019, а 17.10.2019 – 827,01 грн., 22.10.2019 – 72,99 грн., 17.11.2019 – 214,72 грн., 20.11.2019 – 685,28 грн., 17.12.2019 – 127,23 грн., 27.12.2019 – 772,77 грн., 17.01.2020 – 65,90 грн., 09.04.2020 – 2 434,10 грн.,15.05.2020 – 800,00 грн.; кінцева сума заборгованості за комісією – 800,00 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктами 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 44 Положення).

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України (п. 45 Положення). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46 Положення). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 47 Положення). У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48 Положення). Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення).

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 57 Положення).

Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 Положення).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку (п. 60 Положення).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахунку ФОП Журбенко К.В. є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним договором у встановлених договором розмірі та строки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 19 176,06 грн. Отже, вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

За умовами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як передбачено частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до умов кредитного договору, сторони погодили розмір, строк кредиту, порядок погашення заборгованості за кредитом, а також розмір процентів за користування кредитом і розмір процентів за прострочення сплати заборгованості.

Суд зазначає, що умовами укладеного кредитного договору не передбачено сплату щомісячної комісії 800,00 грн., які просить стягнути позивач. Водночас, беручи до уваги зміст п. 1.4. заяви та Додатку № 1, а також банківських виписок, можна зробити висновок, що комісія, яку просить стягнути банк, за своїм розміром та порядком нарахування відповідає розміру і строку сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, погодженим сторонами у пункті 1.4 Заяви про приєднання та вказаниим у Додатку 1 (графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом).

У зв`язку з цим, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, суд вказує, що формулювання позовної вимоги як вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, в даному випадку не впливає на можливість її задоволення, оскільки правова природа даної заборгованості як заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, погоджених сторонами, залишається незмінною.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості вважає його вірним та обґрунтованим.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Графіку погашення боргу та процентів, виписок по банківському рахунку, розрахунку боргу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином та у визначений в Графіку строк не виконав.

За приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов АТ КБ «Приватбанк» повністю та приймає рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість в загальному розмірі 19 976,06 грн., яка складається з: 19 176,06 грн. заборгованості за кредитом та 800,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

на користь акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1, код ЄДРПОУ 14360570)

19 176,06 грн. (дев`ятнадцять тисяч сто сімдесят шість гривень шість копійок) заборгованості за кредитом,

800,00 грн. (вісімсот гривень нуль копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом,

2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.12.2020.

Суддя О.В. Конюх