Рішення № 93262449, 02.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2006/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Ревуцькій А., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон», м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп», м. Ірпінь Київської області,

про стягнення 346 610,89 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кравець І.В., адвокат, довіреність від 07.07.2020;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон», м. Київ (далі по тексту – ТОВ «Стромат «Спецбетон»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.07.2020 № 74/П до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп», м. Ірпінь Київської області (далі по тексту – ТОВ «Орлан-Інвест Груп»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 01.08.2016 № 220/ПБ-16 у розмірі 346 610,89 грн., з яких: 316 716,59 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 3 556,57 грн., інфляційні втрати в сумі 5 084,84 грн. та пеня в сумі 21 252,89 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 199,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач – ТОВ «Стромат «Спецбетон» (продавець) на виконання умов Договору поставки від 01.08.2016 № 220/ПБ-16 поставляв відповідачу – ТОВ «Орлан-Інвест Груп» (покупець) товар, який мав бути оплачений не пізніше 14 днів з моменту поставки. Проте, в порушення умов Договору відповідач отриманий товар оплатив лише частково, у зв`язку з чим рахується прострочена заборгованість в сумі 316 716,59 грн., за наявності якої позивачем нарахована передбачена договором пеня у сумі 21 252,89 грн., а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних у сумі 3 556,57 грн. та інфляційні втрати у сумі 5 084,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2020 позовну заяву ТОВ «Стромат «Спецбетон» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків цієї позовної заяви.

05.08.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача від 03.08.2020 № 74/П-01 про усунення недоліків позовної заяви, до якої було подано платіжне доручення про сплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2020 позовну ТОВ «Стромат «Спецбетон» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2006/20, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання на 31.08.2020. Цією ж ухвало відповідача в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України зобов`язано подати документи, що підтверджують сплату останнім заборгованості за договором, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 31.08.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 06.08.2020 отримав 20.08.2020.

26.08.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача від 25.08.2020 № 74/П-02 про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

У судове засідання 31.08.2020 уповноважені представники позивача та відповідача не з`явились. Відповідач відзив на позов не подав та про причини нез`явлення свого представника у судове засідання суд належним чином не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2020 підготовче судове засідання у справі відкладено на 14.09.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 31.08.2020 отримав 01.09.2020.

04.08.2020 до господарського суду Київської області надійшло клопотання представника позивача від 03.09.2020 № 74/П-03 про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

У судове засідання 04.09.2020 уповноважені представники сторін повторно не з`явились. Відповідач відзив на позов не подав та про причини нез`явлення свого представника у дане судове засідання суд належним чином не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 14.09.2020 отримав 25.09.2020.

У судове засідання 05.10.2020 з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача не з`явився та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомив.

У порядку частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у даному судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 05.10.2020 отримав 13.10.2020.

13.10.2020 до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення представника позивача від 12.10.2020 № 74/П-04 щодо визначення суми основного боргу, нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

У судове засідання 19.10.2020 з`явився уповноважений представник позивача, відповідач свого представника у зазначене судове засідання не направив та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомив.

У порядку частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у даному судовому засіданні до 02.11.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 19.10.2020 отримав 26.10.2020.

У судове засідання 02.11.2020 з`явився уповноважений представник позивача, відповідач свого представника у дане судове засідання повторно не направив.

Суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи також те, що повторна неявка належно повідомлених учасників справи у судове засідання, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу № 911/2006/20 за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 02.11.2020 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТОВ «Стромат «Спецбетон» до ТОВ «Орлан-Інвест Груп» про стягнення 346 610,89 грн., вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

01.08.2020 між ТОВ «Стромат «Спецбетон» (постачальник) та ТОВ «Орлан-Інвест Груп» (покупець) укладено договір поставки № 220/ПБ-16 (далі по тексту – Договір), згідно з яким постачальник зобов`язується за заявками покупця передавати у встановлений строк (строки) товарний бетон, будівельні розчини та залізобетонні вироби (далі по тексту – товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до умов цього Договору:

- товар постачається покупцю силами постачальника на умовах: DDU – поставка здійснюється постачальником на об`єкт покупця: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Чехова. Умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в заявках (п. 4.1. Договору);

- передача товару оформлюється товарно-транспортними накладними/видатковими накладними. Моментом передачі товару покупцеві є момент підписання покупцем відповідної товарно-транспортної накладної/видаткової накладної (п. 4.5. Договору);

- загальна ціна Договору дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару та вартості доставки товару на об`єкт покупця, у разі поставки товару на об`єкт покупця, та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього Договору видаткових накладних (п. 5.1. Договору);

- ціна товару підлягає обов`язковому переглядові постачальником в односторонньому порядку у випадку зміни цін на сировину, про що постачальник зобов`язаний повідомити покупця не пізніше як за 1 (одну) добу до дня поставки товару. У разі незгоди покупця з новими цінами, покупець має право відмовитись від цього Договору попередивши про це постачальника та вимагати від постачальника повернення коштів сплачених у якості передплати за товар, що ще не був поставлений (у випадку якщо покупцем була здійснена передплата). У випадку здійснення поставки товару без здійснення покупцем попередньої оплати. Покупець отримує товар за ціною постачальника, встановленою на момент відвантаження товару (п. 5.3. Договору);

- покупець оплачує фактично заявлений до поставки товар на умовах 100% передоплати. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого терміну оплати (п. 5.4. Договору);

- постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.5. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2017 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

В подальшому, 10.10.2018 та 15.10.2019 сторони уклали угоди про внесення змін до цього Договору, в яких дійшли згоди про продовження його дії до 31.12.2019 та до 31.12.2020 відповідно.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем у період з 01.10.2019 по 14.02.2020 здійснено поставку відповідачу товару, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, перелік яких судом не наводиться у зв`язку із великим їх обсягом.

За умовами пункту 5.4. Договору поставки мали здійснюватись на умовах 100% передоплати. Разом із тим, у відповідності до пункту 5.5. Договору постачальником здійснено поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Так, позивач визнає за відповідачем часткову оплату поставленого товару.

Згідно з наявного у матеріалах справи акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 3.01.2020 станом на 31.01.2020, представники позивача та відповідача засвідчили наявність заборгованості ТОВ «Орлан-Інвест Груп» перед ТОВ «Стромат «Спецбетон» у розмірі 489 945,24 грн.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18

Таким чином, факт отримання товару та наявності заборгованості, крім видаткових накладних, також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків, який підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін, дані якого підтверджуються поданими позивачем належним чином оформленими первинними документами.

За період січень-лютий 2020 позивач поставив відповідачу товар за наявними у справі видатковими накладними загалом на суму 26771,35 грн. Крім того, згідно поданих позивачем банківських виписок, відповідач сплатив 04.02.2020 суму 100 000,00 грн., та 11.02.2020 ще суму 100 000,00 грн.

Відтак, підтверджена документально первинними документами та додатково Актом звірки розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №220/ПБ-16 від 01.08.2016 становить 489 945,24 грн. плюс 26 771,35 грн. мінус 200 000,00 грн. – 316 716,59 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач – ТОВ «Стромат «Спецбетон» звернувся до відповідача – ТОВ «Орлан-Інвест Груп» з претензією від 30.03.2020 № 46/П, в якій вимагав від останнього у термін 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у сумі 316 716,59 грн. У відповідь на зазначену вимогу відповідач листом від 07.04.2020 № 07/04 повідомив позивача, що у зв`язку з епідеміологічною ситуацією в Україні вимушене призупинення роботи на об`єктах свого будівництва, бере на себе обов`язок погасити грошовий борг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів по оплаті за поставлений товар в розмірі 305 478,56 грн., після офіційного припинення дії карантину на території України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар в розмірі, більшому, ніж визнає позивач, не представив в тому числі і на вимогу ухвали суду від 06.08.2020 (пункт 5 резолютивної частини), яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання; доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару, строк оплати якого настав, складає 316 716,59 грн., відтак вимогу про стягнення з відповідача основного боргу слід задовольнити повністю у заявленій сумі 316 716,59 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов`язання передбачену договором пеню в сумі 21 252,89 грн. та згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 3 556,57 грн. та 5 084,84 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 21 252,89 грн. за період 23.10.2019 – 29.06.2020, суд зазначає таке.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення та у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, проценти в розмірі десять відсотків річних.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені позивачем здійснено невірно.

Так, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше передбачено пунктом 9.10 Договору, відповідно до якого сторони домовились, що строк позовної давності по зобов`язаннях за цим Договором щодо сплати основної суми боргу, нарахування та сплати процентів, неустойки (штрафів, пені) становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, вказаним пунктом договору сторони за власним вільним волевиявленням передбачили інший строк нарахування пені, крім того, збільшили спеціальний строк позовної давності за вказаною вимогою до 3 років.

Здійснивши правильний розрахунок пені, за кожною з прострочених накладних окремо, з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання і по дату розрахунку 29.06.2020, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 37 981,95 грн. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення з відповідача пені слід задовольнити повністю у заявленому розмірі 21 252,89 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 556,57 грн. та 5 084,84 грн. інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за кожною із прострочених накладних окремо, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних (за період 23.10.2019 – 29.06.2020) становлять 5 416,36 грн. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити повністю у заявленій сумі 3 556,57 грн.

Належні до стягнення з відповідача інфляційні втрати (за період листопад 2019 – червень 2020) становлять 5 898,80 грн. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення з відповідача інфляційні втрати слід задовольнити повністю у заявленій сумі 5 084,84 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ «Стромат «Спецбетон» повністю, приймає рішення про стягнення з ТОВ «Орлан-Інвест Груп» 316 716,59 грн. основного боргу, 21 252,89 грн. пені, 3 556,57 грн. 3% річних та 5 084,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5-В, код ЄДРПОУ 38733894)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2, код ЄДРПОУ 39038754)

316 716,59 грн. (триста шістнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) основного боргу,

21 252,89 грн. (двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят дві гривні вісімдесят дев`ять копійок) пені,

3 556,57 грн. (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень п`ятдесят сім копійок) 3% річних,

5 084,84 грн. (п`ять тисяч вісімдесят чотири гривні вісімдесят чотири копійки) інфляційних втрат,

5 199,16 грн. (п`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень шістнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.12.2020.

Суддя О.В. Конюх