Рішення № 93262317, 03.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2020Справа № 910/14768/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті»

до Приватного підприємства «Автоентерпрайз»

про стягнення 46 500, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Автоентерпрайз» про стягнення 46 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором про надання послуг від 13.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14768/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) від Приватного підприємства «Автоентерпрайз» надійшло клопотання про об`єднання справ № 910/13513/20, 910/13559/20, 910/13512/20, 910/13558/20, 910/13873/20, 910/14839/20, 910/14763/20, 910/14767/20, 910/14768/20 в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження відмовлено.

До Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 відзив у справі № 910/14768/20 повернуто без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є необгрунтованими.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) від Приватного підприємства «Автоентерпрайз» 23.11.2020 надійшли письмові заперечення та відзив, у якому відповідач просить поновити строк для подання відзиву та просить витребувати у позивача оригінал договору про надання послуг з розміщення обладнання від 28.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 поновлено відповідачу строк для подання відзиву. Письмовий відзив долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг від 13.03.2020, а відповідачем не обгрунтовано необхідність витребування оригіналу договору про надання послуг з розміщення обладнання від 28.02.2020, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 13.03.2020 укладено договір про надання послуг, за яким відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та змінного струму для зарядження електромобілів, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги.

Позивач 13.03.2020 передав відповідачу зарядний пристрій постійного струму для зарядження електромобілів за місцем розміщення: місто Київ, проспект Лобановського, 119, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.03.2020.

Відповідно до пунктів 2.1.6., 2.1.7. договору від 13.03.2020 відповідач зобов`язався забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач стверджує, що договір про надання послуг від 13.03.2020 підписано неуповноваженою відповідачем особою.

Укладений представником від імені довірителя господарсько-правовий договір не припиняє свою дію з відкликанням у подальшому повноважень представника.

Головним чинником у такому випадку є факт наявності у представника повноважень на момент укладення договору.

Виходячи з наведеного, судом відхилено доводи відповідача про відкликання 27.03.2020 довіреності від 01.12.2019.

Крім того, судом залишено поза увагою доводи відзиву в частині наявності в діях працівників позивача складу кримінального правопорушення, оскільки правова кваліфікація цих дій має надаватись в окремому кримінально-процесуальному провадженні.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів недійсності укладеного сторонами договору про надання послуг від 13.03.2020 відповідач суду не наддав. З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача в частині підписання договору про надання послуг від 13.03.2020 неуповноваженою особою.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що у період 23.08.2020-22.09.2020 зарядний пристрій для електромобілів був відключений, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 46 500, 00 грн.

Пунктом 5.4 договору від 13.03.2020 встановлено, що у випадку будь-якого порушення відповідачем умов даного договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності зарядних пристроїв для електромобілів, визначених в акті приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, відповідач сплачує позивачу штраф, у розмірі, що вираховується за наведеною у цьому договорі формулою.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В якості доказу порушення відповідачем умов договору про надання послуг від 13.03.2020 та відключення зарядного пристрою, позивач надав суду акт обстеження від 23.08.2020. Даний акт складено позивачем в односторонньому порядку.

Проте, позивачем не надано доказів направлення даного акту на адресу відповідача, матеріали справи також не містять жодних доказів запрошення відповідача до проведення огляду роботи зарядного пристрою та дотримання виконання умов договору про надання послуг від 13.03.2020.

Згідно пункту 5.6 договору про надання послуг від 13.03.2020 всі розбіжності з приводу виконання цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з претензією про порушення роботи зарядного пристрою для електромобілів. Матеріали справи також не містять і доказів, що можуть підтвердити:

1) факт відключення цих пристроїв саме відповідачем та

2) наявність протиправної поведінки посадових осіб відповідача.

Крім того, з наданого відповідачем висновку комп`ютерно-технічної експертизи № 576/10/2020 від 19.10.2020 вбачається, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі facebook (https://www.facebook.com/ionity.ua/) 06.05.2020 розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі «Autoenterprise», що ставить під сумнів відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд критично ставиться до наданого позивачем акту обстеження від 23.08.2020 та зазначає, що даний документ (складений позивачем в односторонньому порядку), за відсутності інших доказів, не підтверджує факт невиконання відповідачем умов договору про надання послуг від 13.03.2020.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 46 500, 00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд дійшов висновку, що даний спір виник внаслідок неналежних дій обох учасників судового розгляду зокрема, заперечення відповідачем чинного господарсько-правового договору фактично спровокувало звернення з даним позовом.

Враховуючи наведене, на підставі частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на учасників у понесених кожним з них розмірах.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк