Рішення № 93262108, 23.11.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/620/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ шкіри"

про визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки

за участю:

представника позивача: Леонтьєва Г. Є.,

представника відповідача: Маланюка О. Я.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ТОВ "Альпіне груп" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Світ шкіри" про визнання додаткової угоди від 22.01.2020 до договору поставки № 7 ДП від 01.01.2018, укладену сторонами недійсною з моменту укладення.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.07.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.08.2020; встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 11.08.2020 оголошено перерву до 22.09.2020.

22.09.2020 судом винесено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.10.2020.

Ухвалою суду від 20.10.2020 розгляд справи по суті призначено на 03.11.2020.

Ухвалою суду від 03.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 23.11.2020.

З урахуванням клопотань представника позивача, розгляд справи в судових засіданнях 20.10.2020 та 03.11.2020 було призначено в режимі відеоконференції.

Однак, судові засідання 20.10.2020 та 03.11.2020 не відбулися, у зв`язку з технічною неможливістю їх проведення в режимі відеоконференції (виявлена неможливість здійснення авторизації в програмі). Даний факт підтверджують акти № 41 від 20.10.2020 та № 46 від 03.11.2020.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що додаткова угода підписана з перевищенням повноважень та з порушенням норм чинного законодавства, що спричинило порушення прав ТОВ "Альпіне груп" та завдало йому майнової шкоди, що є підставою для визнання її недійсною.

Письмово позиція позивача щодо даного спору викладена у позовній заяві, відповіді на відзив відповідача б/н від 27.08.2020 (вх. № 11137/20 від 31.08.2020).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Правова позиція відповідача викладена у відзиві на позов № 98 від 05.08.2020 (вх. № 9794/20 від 05.08.2020) та ґрунтується на тому, що укладаючи додаткову угоду до договору сторони змінили порядок розрахунків по основному договору, а не уклали новий договір. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору, до якого вона укладається. Уклавши додаткову угоду, основний договір не припинив строку своєї дії.

В судовому засіданні представник відповідача просив в позові відмовити.

23.11.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу б/н від 23.11.2020 (вх. № 16162/20) з додатками, які підтверджують факт надання правової допомоги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.01.2018 між ТОВ "Альпіне груп" (постачальник) та ТОВ "Світ шкіри" (покупець) укладено договір поставки № 7 ДП, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати у власність покупцю товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором протягом усього строку дії договору складається з вартості усіх товарів, зазначених в накладних на поставку (п. 4.1 договору).

Як вказують п. 8.1 - 8.3 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами їхніх зобов`язань. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2018. За попередньою письмовою згодою сторін термін дії договору може бути продовжений на узгоджений сторонами строк та оформлюється додатковою угодою до цього договору.

22.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № 7 ДП від 01.01.2018, згідно умов якої, серед іншого, сторони погодили, що станом на 01.01.2020 у відповідача перед позивачем існує заборгованість по основному договору в сумі 776077 грн 39 коп.; сторони погодили, що заборгованість за основним договором буде погашатися за наступним графіком: 200000 грн 00 коп. - до 29.02.2020, 200000 грн 00 коп. - до 31.03.2020, 200000 грн 00 коп. - до 30.04.2020, 176077 грн 39 коп. - до 29.05.2020.

Частина заборгованості, про яку вказано у додатковій угоді, сплачена відповідачем на користь позивача. Даний факт не заперечується сторонами.

Вказану вище додаткову угоду зі сторони ТОВ "Альпіне груп" підписано керівником Мельник Є. В.

Як стверджує позивач, додаткова угода підписана керівником ТОВ "Альпіне груп" Мельник Є. В. з перевищенням повноважень, враховуючи таке.

Пунктом 6.7.7 ст. 6 статуту ТОВ "Альпіне груп" передбачено, що до компетенції директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, за винятком питань, які відповідно до закону та цього статуту відносяться до компетенції загальних зборів учасників. Директор також приймає рішення про вчинення значних правочинів, крім тих, прийняття рішення про надання згоди на вчинення яких статутом віднесено до компетенції загальних зборів учасників.

Рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів, загальна сума яких становить понад 10000 грн 00 коп. приймаються виключно загальними зборами учасників (п. 12.1.1, 12.2 ст. 12 статуту).

Загальні збори учасників ТОВ "Альпіне груп" вирішили встановити окремий порядок ведення товариством господарської діяльності з деякими контрагентами, в тому числі і з ТОВ "Світ шкіри", а саме тимчасово припинити виконання укладених та не укладати нових будь-яких угод щодо купівлі чи продажу товарів, за виключенням випадків погодження загальними зборами учасників товариства виконання укладених чи укладення нових угод ( п. 6 протоколу загальних зборів № 18-09/19 від 18.09.2019).

Оскільки сума боргу, яка вказана у додатковій угоді перевищує 10000 грн 00 коп., керівник ТОВ "Альпіне груп" Мельник Є. В. не мала права підписати її без попереднього погодження загальними зборами учасників, більше того, було вирішено припинити будь-яку діяльність з ТОВ "Світ шкіри".

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір поставки № 7 ДП від 01.01.2018 сторони погодили всі його істотні умови.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторонами вчинялися дії щодо виконання умов вищевказаного договору поставки, а саме: поставка товару, часткова оплата.

22.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № 7 ДП від 01.01.2018, якою сторони змінили порядок оплати по договору поставки (фактично розстрочили сплату боргу, який існував у відповідача на частини).

Згідно з ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 652 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 653 ЦК України також передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

В даному випадку, при укладанні додаткової угоди від 21.02.2020 до договору поставки № 7 ДП від 01.01.2018 сторони керуючись встановленим законом принципом свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України) змінили порядок розрахунків за цими договорами, при цьому не змінювали ціни основного договору.

Як зазначено у додатковій угоді, метою її укладення було врегулювання розміру та строків погашення заборгованості за основним договором. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору, до якого внесено зміни.

Таким чином, відсутність у додатковій угоді посилання на припинення первісного зобов`язання на нове, на переконання суду, не є підставою ставити під сумнів волю сторін на зміну зобов`язання сторін та встановлення порядку розрахунків за договорами саме на підставі додаткової угоди до договору, яку було укладено вже після укладання основного договору та виконання його умов щодо передачі товару.

Так, норми ст. 604 ЦК України вказують на те, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.

Ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

В даному випадку при укладенні додаткової угоди не відбулося заміни первинного зобов`язання (по договору поставки) новим. Додатковою угодою лише визначено порядок оплати за товар, який вже було поставлено на виконання основного договору поставки.

Отже, керівник ТОВ "Альпіне груп" Мельник Є. В. при укладанні додаткової угоди від 21.02.2020 до договору поставки № 7 ДП від 01.01.2018 не перевищила визначені статутом повноваження, а саме п. 12 статуту, оскільки додаткова угода не є новим правочином, як наслідок не змінює основного зобов`язання.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що керівник ТОВ "Альпіне груп" Мельник Є. В. не була наділена повноваженнями на укладення договору поставки, немає підстав вважати, що додаткову угоду до нього укладено нею без достатніх на те правових підстав. Протилежного суду не доведено.

Так, приписами ст. 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вказує ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено той факт, що керівник ТОВ "Альпіне груп" Мельник Є. В. підписуючи додаткову угоду до договору не перевищила своїх повноважень, відтак у суду відсутні підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, а також інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи той факт, що позов не підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.

Водночас, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2020 між ТОВ "Світ шкіри" (замовник) та Адвокатським бюро "Маланюк і партнери" (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу, вказану у п. 1.2 договору, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

За цим договором виконавець, серед іншого, надає таку правову допомогу: надання консультацій, написання процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, представництво в судах (п. 1.2 договору).

Цей договір, в силу п. 4.1, набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно п. 3.1 договору вартість послуг може визначатися за додатковою, взаємною згодою сторін.

В підтвердження факту надання відповідачу послуг з правової допомоги адвокатом долучено до матеріалів справи підписаний та скріплений печатками сторін акт передачі-приймання виконаних робіт від 03.11.2020 на суму 10000 грн 00 коп. (надання юридичних консультацій, допомога у складанні процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових засіданнях, проведених Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/620/20).

Виконані роботи оплачено відповідачем в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 687 від 09.11.2020 на суму 10000 грн 00 коп.

Судом перевірено акт передачі-приймання виконаних робіт та встановлено, що відповідачем необґрунтовано включено до нього вартість участі адвоката у судових засіданнях 20.10.2020 - 1000 грн 00 коп. та 03.11.2020 - 1300 грн 00 коп., оскільки такі не відбулися.

Інші роботи, на які вказано в акті відповідають реально виконаним.

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Матеріали справи не місять заяви позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, що понесена відповідачем.

З урахуванням викладеного, витрати на правову допомогу в сумі 7700 грн 00 коп., понесені відповідачем, слід покласти на позивача, решту понесених відповідачем витрат залишити за останнім.

Керуючись cт. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ шкіри" про визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем (судовий збір - 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.) залишити за останнім.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп" (вул. Щорса, буд. 31, Печерський район, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32826679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ шкіри" (вул. Данила Галицького, буд. 171, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202; ідентифікаційний код 32624277) - 7700 (сім тисяч сімсот) грн 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення витрат на правову допомогу, яка заявлена до стягнення відповідачем, в сумі 2300 (дві тисячі триста) грн 00 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.12.2020.

Суддя Т. В. Стефанів