Ухвала суду № 93262087, 03.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/10/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2020 Справа № 908/815/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи №908/815/20

Кредитори – 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжагросервіс” (а/с 38, м. Запоріжжя, 69001; код в ЄДР 40980575)

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Мінераліс” (вул. Лейпцизька, 5-А, офіс 15, м. Київ, 01015; код в ЄДР 40522228)

Боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю “Технос Агро”, код ЄДРПОУ 40865822 (вул. Рекордна, 20-А, м. Запоріжжя, 69035; адреса для листування; а/с 1374, м. Запоріжжя, 69001)

Без виклику представників сторін

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 30.11.2020 заяву ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника та засновника боржника прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2020 о 10-00. Ліквідатору, арбітражному керуючому Карауш Ю.В. зобов`язано забезпечити здійснення аналізу та складання висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Технос Агро”, код ЄДРПОУ 40865822 (вул. Рекордна, 20-А, м. Запоріжжя, 69035; адреса для листування; а/с 1374, м. Запоріжжя, 69001), незаконних дій, та можливе банкрутство цього товариства з вини його учасників та керівників, а також забезпечити надання Господарському суду Запорізької області висновку з копіями досліджених матеріалів.

03.12.2020р. до суду надійшла заява (вх. №183/08-11/20) про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника ТОВ «Технос Агро» шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи та заяву про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника ТОВ «Технос Агро», суд дійшов висновку, що вказана заява ліквідатора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Суд вважає, що у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову ліквідатором не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника ТОВ «Технос Агро». Заявником викладено лише його особисту думку.

Суд вважає, що доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях.

Приймаючи до уваги недоведення ліквідатором наявності обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника, з урахуванням предмету заяви - про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника ТОВ «Технос Агро» про забезпечення цієї заяви із зазначених в ній мотивів та визначеними заходами до забезпечення є необґрунтованою.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, заява ліквідатора про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника ТОВ «Технос Агро» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ліквідатору у задоволенні заяви (вх. №183/08-11/20 від 03.12.2020) про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника ТОВ «Технос Агро».

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання – 03.12.2020р.

Суддя О.О. Юлдашев