Рішення № 93261932, 24.11.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.2020 Справа № 905/1384/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

до відповідача: фізичної особи-підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

про: 1) дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2019; 2) стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 19 800,00 грн. та заборгованості по електроенергії в сумі 5006,94 грн.; 3) стягнення морального збитку в сумі 120 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Фізична особа-підприємець Халецький Анатолій Свиридонович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича про: 1) дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2019; 2) стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 19 800,00 грн.; 3) стягнення заборгованості по електроенергії в сумі 5006,94 грн.; 4) стягнення морального збитку в сумі 120 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем пунктів 3.1. та 3.3 договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2019 щодо оплати вартості орендної плати, та обов`язку зі сплати за спожиту електроенергію. У зв`язку із чим, позивач вимагає сплатити заборгованість, та з урахуванням п. 6.2. договору оренди, просить розірвати договір в односторонньому порядку. Крім того, позивачем заявлено до стягнення моральну шкоду, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях, які відповідач завдав позивачу своїми неправомірними діями, на підставі наданих до позову доказів.

Ухвалою суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1384/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1384/20 на тридцять днів

Ухвалою суду від 05.11.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/1384/20; призначений розгляд справи по суті.

Відповідачем наданий відзив, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись, що ним своєчасно і в повному обсязі сплачувалась орендна плата, та комунальні платежі, а отже підстави для розірвання договору на підставі п. 6.2. договору оренди - відсутні. Сам договір не припинив своєї дії та є пролонгованим, адже жодною із сторін, за місяць до закінчення строку дії договору оренди нежилого приміщення не було письмово заявлено про закінчення строку його дії та/або про зміну його умов.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не прибули, про дату час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

01 вересня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Халецьким Анатолієм Свиридоновичем (орендодавець, позивач), та фізичною особою-підприємцем Лактіоновим Віктором Вікторовичем (орендар, відповідач), укладений договір оренди нежилого приміщення (далі – договір оренди), за п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування частину нежилого приміщення, за адресою: м.Маріуполь, вул. М.Сибіряка, 35, площею 42 кв.м, для використання у підприємницькій діяльності.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату, у розмірі 2200,00 грн. на місяць, та вносить на розрахунковий рахунок орендодавця. Внесення орендної на розрахунковий рахунок орендодавця здійснюється на підставі виставлених рахунків, але не пізніше 31.12.2019.

Розмір орендної плати – 2200,00 грн, встановлюється на строк до 31.12.2019 (п. 3.2. договору оренди).

За пунктом 3.3. договору оренди вартість комунальних послуг (електроенергія, послуги холодного водопостачання, водовідведення), не входить в суму орендної плати та сплачується додатково.

Згідно з п. 3.7. договору оренди, комунальні послуги (електроенергія, послуги холодного водопостачання, водовідведення) сплачуються на підставі рахунку, додатково, по факту відповідно до діючих цін та тарифів.

Орендодавець має право 1 раз у квартал здійснювати перевірку порядку використання орендарем приміщення, відповідно до умов договору (п. 4.7. договору).

Відповідно до п.6.1. договір оренди набирає сили з моменту його підписання та діє до 01.01.2020.

Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку договору не попередить в письмовому вигляді другу сторону про закінчення строку дії договору або про зміну умов договору, договір вважається пролонгованим (п. 6.2. договору оренди).

Отже, за умови відсутності попередження про закінчення договору за п.6.2., правочин був пролонгований двічі, в останнє з 01.05.2020 по 31.08.2020.

Пунктом 6.5 договору оренди передбачено, що договір може бути достроково розірвано за ініціативою орендодавця, в разі несвоєчасної оплати орендної плати за оренду приміщення орендарем протягом двох місяців підряд. У разі розірвання договору, інша сторона письмово повідомляє, не пізніше ніж за 1 місяць.

За п. 7.1. договору оренди, сторони мають право вносити в даний договір, в період його дії зміни. Зміни оформлюються письмово у вигляді додаткових угод та підписуються обома сторонами.

Відповідно до акту приймання - передавання від 05.09.2019, частина нежилого приміщення передана в платне користування, відповідачу, для використання у підприємницькій діяльності останнього.

Позивач зазначає, що він в усному порядку звернувся до відповідача з вимогою про погашення боргу зі сплати орендної плати за 9 місяців, в загальному розмірі 19800 грн, а також заборгованості за використану відповідачем електроенергію, у розмірі 5006,94 грн, однак відповідачем було проігноровано усну вимогу позивача.

04.06.2020, позивач направив відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання договору, у зв`язку з порушенням відповідачем пунктів 4.7; 6.4; 6.5 договору оренди, просив звільнити приміщення та підписати акт-приймання передавання до 10.06.2020.

09.06.2020, відповідач, у відповіді на вищевказане повідомлення, зазначив:

- жодних перешкод щодо перевірки використання орендованого приміщення 1 раз у квартал (п. 4.7 договору оренди), відповідач не чинив;

- щодо необережного ставлення орендаря до орендованого майна, погіршення стану орендованого приміщення, використання не за цільовим призначенням, передачі приміщення в суборенду без згоди орендодавця (п. 6.2. договору оренди), жодної усної чи письмової претензії з боку позивача ніколи до відповідача не надходило, тобто вказані підстави для розірвання договору є надуманими;

- щодо порушення зобов`язання зі сплати оренди та послуг електропостачання (п.6.5. договору оренди), позивач також раніше жодного разу не зазначав, не надсилав жодної претензії, а грошові кошти за оренду та послуги електропостачання відповідач з вересня 2019 року по травень 2020 року передавав позивачу особисто в руки, про що свідчить підпис позивача в записній книжці відповідача про отримання грошових коштів.

Також відповідач, зазначив про неможливість у строк 6 днів звільнити приміщення. Крім того останній вказав про порушення його прав як орендаря, на повідомлення не менше ніж на 1 місяць про розірвання договору та звільнення приміщення.

09.06.2020, позивач направив відповідачу доповнення до повідомлення від 04.06.2020, в якому просив передати орендоване приміщення, в належному стані до 04.07.2020.

Листом від 07.07.2020, позивач повідомив відповідача про вимкнення електропостачання, з технічною необхідністю проведення часткового ремонту електропроводки, у строк з 10.07.2020 по 20.07.2020.

На вказаний лист відповідач надав письмове повідомлення б/н б/д, в якому зазначив, що у позивача відсутні повноваження на проведення робіт з електропостачання, а самовільне вимкнення електропостачання, в орендованому приміщенні, порушує умови зберігання товару, що знаходиться у приміщенні.

Відповідач, у відзиві також зазначив, що подальше, вимкнення електроенергії, призвело до псування товару та значних збитків, на підтвердження чого, надав «Акт інвентаризації та виявлення продукції, у якій були порушені умови зберігання внаслідок пошкодження електромережі Халецьким А.С.». Крім того, жодних дій з ремонту електропроводки з липня 2020 року, позивач не проводив, електропостачання в орендованому приміщенні на сьогоднішній день, так і не було відновлено, що є порушенням п. 4.5 договору оренди.

Після звернення до суду з позовом, 16.07.2020 позивач направив відповідачу повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому вказав, що строк договору оренди спливає 01.09.2020, також повідомив про наявність наміру розірвати договір, а подальша пролонгація його неможлива. Відповідачем повідомлення залишене без відповіді та виконання, докази протилежного відсутні.

Невиконання відповідачем п. 3.1 та п. 3.3 договору оренди від 01.09.2019, є підставою для достроково розірвано за ініціативою орендодавця (п. 6.5. договору), що й зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом вище, між сторонами у справі укладений договір оренди на підставі якого, у строкове платне користування, відповідачу за певну плату, передане нежитлове приміщення.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.6.1. спірного договору оренди, останній набирає сили з моменту його підписання та діє до 01.01.2020.

Можливість пролонгації договору, за умови відсутності відповідної заяви, передбачена п. 6.2. договору оренди.

У матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін, про звернення до іншої сторони до 01.01.2020 щодо строку дії договору, а отже суд виходить з того, що строк дії договору був двічі автоматично пролонгований, на наступний термін та на тих самих умовах.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, розмір орендної плати погоджений сторонами у п.3.1., 3.2. договору до 31.12.2019 та становить 2200 грн на місяць.

Жодних додаткових угод до договору оренди, про зміну розміру орендної плати сторонами не укладалося, а отже розмір орендної плати, після 31.12.2019 змінений не був. Докази які б спростовували наведене - відсутні.

Позивач, посилається на невиконання відповідачем обов`язку з внесення орендної плати, за 9 місяців (з вересня 2019 року по травень 2020 року), та комунальних платежів (електроенергія).

За твердженням позивача, на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 19800,00 грн (2200 грн *9 місяців) та 5006,94 грн фактично спожита електроенергія.

Відповідач не погоджується з наявністю у нього заборгованості за договором оренди від 01.09.2019 та зазначає, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачувалася орендна плата та комунальні послуги.

На підтвердження внесення орендної плати та комунальних платежів, відповідач надав суду витяг з записної книжки, в якій останній, під підпис позивача, фіксував передачу йому коштів: 10.09.2019; 10.10.2019; 10.11.2019; 10.12.2019; 10.01.2020; 10.02.2020; 10.03.2020; 10.04.2020; 10.05.2020 по 5600,00 грн за кожен місяць оренди, та за електроенергію у загальному розмірі 1910,00 грн.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти отримання орендної плати від відповідача, зазначивши, що у записній книжці міститься не його підпис.

Судом критично сприймаються надані відповідачем докази оплати, оскільки з них неможливо ідентифікувати, за оренду якого нежилого приміщення, чи то іншого майна, вносилася плата, зокрема, відсутні посилання як то, на договір оренди, площу та/або адресу за якою знаходиться об`єкт оренди.

З наданих доказів також неможливо ідентифікувати як особу, що передавала, так і особу, що отримала кошти.

У записній книжці, сума, яка була начебто передана відповідачем за договором оренди від 01.09.2019, в рахунок сплати за оренду, позивачу, складає - 5600 грн, у той час, як відповідно до п. 3.2. спірного договору, розмір орендної плати становить 2200 грн, що також ставить під сумнів сплату саме за цим правочином, оскільки жодних додаткових угод про зміну розміру орендної плати, суду не надано.

Посилання відповідача, на те, що позивач усно попередив відповідача про підвищення орендної плати до 5600,00 грн, не приймаються судом, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено, що внесення змін у договір здійснюється письмово, шляхом підписання додаткових угод, а не усного попередження.

Також, відповідач не довів суду того, що підпис який відображений у витязі з записної книжки, належить саме позивачу та засвідчує факт отримання останнім коштів, в рахунок сплати орендної плати, за спірним договором.

Суд також зазначає, що, а ні експертного висновку, а ні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, на підтвердження приналежності підпису у записній книжці, саме позивачу, в ході розгляду, справи суду не надано.

За таких обставин, судом не можуть бути прийняті в якості належного та допустимого доказу, в розумінні приписів статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, відомості записної книжки на підтвердження виконання відповідачем обов`язку, перед позивачем, з орендної плати, за договором оренди від 01.09.2019, у спірний період.

Надані відповідачем копії квитанцій від 01.06.2020, від 01.07.2020 від 03.08.2020 про перерахування позивачу орендної плати за спірним договором (а.с. 53-55), судом також не можуть бути враховані, як доказ сплати орендної плати, саме у спірний період, оскільки в призначені платежу не зазначений період за який відбувається сплата (в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, або за поточний місяць оренди, виходячи з того, що договір був пролонгований). Самостійно суд не може визначити за який період здійснювалася оплата орендних платежів, відповідач з цього приводу жодних пояснень не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що у період з вересня 2019 по травень 2020 (протягом 9 місяців підряд), відповідачем не виконано зобов`язання передбачене п. 3.1. договору, з внесення орендної плати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 19800,00 грн орендної плати, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений в подальшому права, у разі доведення передачі позивачу коштів за спірний період та в означеному розмірі, стягнути їх в судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за фактично спожиту електроенергію, в сумі 5006,94 грн, суд зазначає наступне.

Як вказано судом вище, пунктом 3.7. договору оренди, визначено, що комунальні послуги (електроенергія, послуги холодного водопостачання, водовідведення) сплачуються на підставі рахунку, додатково, по факту, відповідно до діючих цін та тарифів.

Позивачем не надано суду, доказів фактичного споживання, відповідачем у орендованому за договором від 01.09.2019, приміщенні, електроенергії. Рахунків (в яких зазначено: період, ціну, тариф), складених на виконання п. 3.7. договору оренди, суду також не надано.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Твердження відповідача про те, що ним були сплачені кошти за використану електроенергію у розмірі 1910 грн, за спірним договором, що на його думку, відображено у записній книжці, судом відхиляються, як належний та допустимий доказ, оскільки на підставі нього, не можливо встановити обставини, які входять до предмету доказування, та, відповідно до ст. 76 ГПК України, суд не бере до розгляду такі докази, оскільки як вказано вище, записи цієї записної книжки не приймаються, аналогічно, як і докази сплати орендної плати.

За урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по електроенергії в сумі 5006,94 грн.

Щодо вимог позивача про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2019, суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, протягом двох місяців підряд, відповідно п. 6.5. договору орендодавець має право ставити питання про розірвання договору оренди.

Судом встановлено невиконання відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів, протягом 9 місяців, в період з вересня 2019 по травень 2020.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Несплата орендної плати є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди та є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Разом з тим, за вказано у п.6.1. спірного договору, останній набирає сили з моменту його підписання (01.09.2019), та діє до 01.01.2020, тобто протягом чотирьох місяців. У п. 6.2. договору передбачена можливість його пролонгації, за умови відсутності відповідної письмової заяви, за 1 місяць до закінчення терміну дії договору.

Як встановлено судом вище, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами у справі, договір був пролонгований декілька разів, в останнє з 01.05.2020 по 31.08.2020.

16.07.2020, позивач, реалізував своє право, що передбачене п. 6.2 договору оренди від 01.09.2019 та направив відповідачу письмове повідомлення про припинення дії договору оренди, в якому вказав, що строк договору оренди спливає 01.09.2020, та подальша пролонгація його неможлива.

Повідомлення від 16.07.2020 було отримано відповідачем 17.07.2020, про що свідчить наявна в матеріалах справи кур`єрська накладна №1606526 від 17.07.2020.

Суд зазначає, що повідомлення про відсутність наміру продовження терміну дії договору оренди, позивачем було направлено у строк передбачений таким договором (більш ніж за 1 місяць, до закінчення терміну його дії).

Відповіді на таке письмове повідомлення відповідач не надав.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У даних правовідносинах, від орендодавця надійшли відповідні заперечення, а отже договір не може бути продовжений на строк, який був укладений раніше.

За таких обставин з 01.09.2020 строк дії спірного договору оренди б/н від 01.09.2019 вважається таким, що припинився, та не може бути поновлений (пролонгований), в силу п.6.2. цього договору.

Отже станом на момент винесення рішення у даній справі, в частині заявлених позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди, предмет спору – відсутній .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене та те, що станом на момент винесення судового рішення договір є таким, що припинив свою дію, провадження у справі, в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2019, що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул. М.Сибіряка, 35, площею 42 кв.м, підлягає закриттю за відсутності предмету спору.

Щодо вимоги про стягнення морального збитку в сумі 120 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Суд зазначає, що при вирішенні спору, твердження позивача про глибину його моральних страждань, жодними доказами не підтверджується. Наданні до позовної заяви довідки медичного обстеження позивача, не доводять наявність зв`язку, з невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за договором відповідачем, та моральними стражданнями позивача. Крім того, надані позивачем довідки датовані 05.02.2016, 24.03.2016 та 27.09.2019, тобто набагато раніше виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Позивач, взагалі не визначив, в чому саме полягає його моральна шкода, відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, та не надав розрахунку її розміру.

Враховуючи наявні матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, а тому підстави для задоволення вимог про відшкодування морального збитку в розмірі 120000 грн - відсутні.

Щодо заявлених при поданні позову витрат на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 960,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Заявлений позивачем розмір поштових витрат підтверджується лише частково, у сумі 59,60 грн, відповідно до наданої поштової накладної АТ «Укрпошта» №8751002398995 від 21.07.2020 на суму 59,60 грн. та фіскального чеку до неї на таку ж суму (про направлення позовної заяви від 07.07.2020, з додатками на адресу відповідача).

Оскільки понесені позивачем витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов`язані з розглядом справи, підтверджуються матеріалами справи частково, в сумі 59,60 грн., суд вважає за необхідне покласти витрати в цій частині на відповідача.

У задоволенні позовних про стягнення з відповідача на користь позивача транспортних витрат, суд відмовляє, за недоведеністю, оскільки позивач не визначив суму та не надав докази, на підтвердження понесення таких витрат.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати в частині закриття провадження у справі покладаються на відповідача, оскільки, спір виник через неправомірні дії останнього.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича до фізичної особи - підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича про: 1) стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 19 800,00 грн. задовольнити повністю; 2) стягнення заборгованості по електроенергії в сумі 5006,94 грн. відмовити; 3) стягнення морального збитку в сумі 120 000,00 грн - відмовити.

Закрити провадження у справі №905/1384/20, в частині позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди нежилого приміщення б/н від 01.09.2019, що укладений між фізичною особою - підприємцем Халецьким Анатолієм Свиридоновичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та фізичною особою - підприємцем Лактіоновим Віктором Вікторовичем ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Стягнути з фізичної особи - підприємця Лактіонова Віктора Вікторовича на користь фізичної особи - підприємця Халецького Анатолія Свиридоновича заборгованість по орендній платі в сумі 19 800,00 грн, витрати на доставку документів в сумі 59,60 грн та судовий збір у розмірі 4778,82 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.11.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: фізична особа - підприємець Халецький Анатолій Свиридонович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 );

Відповідач: фізична особа - підприємець Лактіонов Віктор Вікторович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна