Ухвала суду № 93261775, 03.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03.12.2020м. ДніпроСправа № 904/6501/20

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Височиної Галини Миколаївни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 88 043,75 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

без участі представників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Височиної Галини Миколаївни заборгованості за кредитним договором у сумі 88 043,75 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 77 575,76 грн., 0,04 грн. - відсотків, 8 888,01 грн. - комісії, 570,20 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Разом з позовною заявою Акціонерне товариство "Таскомбанк" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить в якості забезпечення позову накладати арешт на майно, що належить на праві приватної власності відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Височиній Ганні Миколаївні, а саме на:

- квартиру загальною площею 55,1 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 124, кв. 17.

Заява про забезпечення позову обґрунтована невиконанням відповідачем обов`язків з повернення кредитних коштів у встановлені договором строки. Заявник вказує, що відповідач повністю уникає своїх обов`язків з повернення кредиту, процентів за його користування, діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених кредитним договором.

Таким чином, на думку заявника, з огляду на розмір заборгованості, що утворилась і зазначена в позові, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника, у зв`язку із чим позивач просить суд про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 постанови Пленуму).

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У порушення наведених вимог позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

Обставини, наведені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що, в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.

Суд вважає, що невиконання відповідачем своїх обов`язків перед позивачем за кредитним договором не є підставою, передбаченою законом, для вжиття заходів забезпечення позову та не свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі у майбутньому.

Між тим, із змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Посилання позивача на те, що відповідач навмисно не здійснює виконання зобов`язань за договором покури щодо погашення суми боргу за кредитним договором, процентів за його користування та є недобросовісним боржником не може служити підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, позивачем не доведено (не надано доказів) того, що відповідачем вчиняються будь-які дії із рухомим майном, у тому числі, відчуження його третім особам.

Також суд зазначає, що заходи до забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, повинні бути адекватними, відповідними та співрозмірними вимогам позову.

Однак, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач по відношенню до відповідача є не співрозмірними, оскільки позивач просить накласти арешт на майно, а саме на квартиру загальною площею 55,1 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 124, кв. 17.

Враховуючи характер спору, суд вважає, що спосіб забезпечення позову шляхом накладенян арешту на майно, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співрозмірності на підставі чого в забезпеченні позову слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої Акціонерним товариством "Таскомбанк" заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її оголошення – 03.12.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко