Рішення № 93260467, 01.12.2020, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/544/20

Провадження №2-а/377/11/20

01 грудня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу, за позовною ОСОБА_1 до заступника начальника сектора реагування патрульної поліції №1 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області Севрука Дмитра Олексійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

09 вересня 2020 року поштою до канцелярії суду надійшов адміністративний позов, в якому позивач просив:

-визнати протиправними дії відповідача, заступника начальника сектора реагування патрульної поліції № 1 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області, щодо складання 01.09.2020 року постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення, скасувати цю постанову за відсутності події і складу адміністративного правопорушення і закрити адміністративне провадження у цій справі;

-винести окрему ухвалу суду відносно зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, щодо вжиття заходів дисциплінарного впливу до відповідача та його напарника по патрульному екіпажу, шляхом службового розслідування та видачі письмового наказу про застосування до поліцейських одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, за їх порушення при спілкуванні з позивачем з 17 години 22 хвилин впродовж 5 хвилин за адресою дороги напроти будинку АДРЕСА_1 , 01 вересня 2020 року, вимог п. 4 ст. 20 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ і неналежного виконання професійних обов`язків, в частині порушення п.5 ч.11 розділу 1 та п.9 ч.1 розділу 4 Наказу МВС України від 19 серпня 2017 року № 718, щодо заборони перебувати поза межами будівель без головного убору і знаходження на проїзній частині дороги без спеціального жилета з написом «ПОЛІЦІЯ» із світлоповертальними властивостями, та направити цю ухвалу до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, встановивши строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну необхідного для їх виконання;

-винести окрему ухвалу суду відносно зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за встановленим порядком положень «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року, вжиття заходів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення на дії та бездіяльність відповідача, з недотримання ним безпечних умов для позивача, по недопущенню поширення коронавірусної інфекції СOVID-19, шляхом виконання обов`язку відповідача по дотриманню безпечної фізичної дистанції не менше 1,5 м при спілкуванні з позивачем з 17 години 22 хвилин впродовж 5 хвилин 01 вересня 2020 року, під час вручення позивачу копії постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення, з інформуванням його прав та обов`язків та перебування при цьому відповідача в межах громадської споруди проїзної частини дороги, без одягнення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, за адресою дороги напроти будинку АДРЕСА_1;

-винести окрему ухвалу суду про наявність підстав для розгляду питання, щодо притягнення до адміністративної відповідальності з визнанням дій та бездіяльності відповідача, Севрука Дмитра Олексійовича , протиправними в частині порушення ним правил щодо карантину людей, за фактом недотримання ним безпечних умов для позивача по недопущенню поширення коронавірусної інфекції СOVID-19, шляхом виконання обов`язку відповідача по дотриманню безпечної фізичної дистанції не менше 1,5 м при спілкуванні з позивачем з 17 години 22 хвилини впродовж 5 хвилин 01 вересня 2020 року, під час вручення позивачу копії постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення, з інформуванням його прав та обов`язків та перебування при цьому відповідача в межах громадської споруди - проїзної частини дороги, без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, за адресою дороги напроти будинку АДРЕСА_1;

-стягнути з суб`єкта владних повноважень, Департамента патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 840,80 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач 01.09.2020 року близько 17:00 керував своїм транспортним засобом OPEL ASTRA SPORTS TOURER, державний номерний знак НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. На вимогу відповідача, при застосуванні ним превентивного заходу зупинення транспортного засобу, він зупинив свій автомобіль з дотриманням ПДР України. Підійшовши до дверей автомобіля позивача, відповідач без представлення, повідомив йому, що в його автомобіля нібито затертий передній державний номерний знак, що є правопорушенням та наказав пред`явити відповідні документи, без інформування детального опису підстави зупинки та превентивного заходу по пред`явленню документів. Позивач не виходячи з автомобіля, дістав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідач вихватив з рук позивача документи та пішов до службового автомобіля. Відповідач без участі позивача виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, та повернувся до його автомобіля вже з оформленою постановою. 01.09.2020 року о 17:20 відповідачем відносно позивача було винесено постанову серії БАБ № 365352 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Як зазначено в постанові, позивач 01.09.2020 року керував своїм автомобілем OPEL ASTRA SPORTS TOURER, державний номерний знак НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, на якому передній державний номерний знак затертий, а саме літери і цифри, що не дає чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів. В постанові відповідач виніс рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за положеннями ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і позивачу поставлено обов`язок сплатити штраф у розмірі 170 гривень. При цьому відповідач в постанові не зазначив кваліфікацію як порушення п. 2.9. (ч.4 п. п. «в») Правил дорожнього руху України. Згідно з положеннями ч.4 п. п. «в» п. 2.9. Правил дорожнього руху, водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Позивач не погоджується з винесеною постановою та оскаржує її, оскільки насправді, з відстані 20 метрів і більше чітко визначаються номерні знаки переднього державного номерного знаку НОМЕР_1 його автомобіля. Це підтвердив і випадковий свідок спору позивача з відповідачем з цього приводу. Відповідачем явно не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили про те, що в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення. Поліцейськими не було здійснено вимірювання нормативних 20 метрів, відповідно не вказано в постанові вимірювальний інвентарний прилад. Не прийняв поліцейський екіпаж мір і до залучення свідків, які проходили або проїжджали по цій вулиці, для підтвердження правопорушення. Цей поліцейський екіпаж не представились по формі в порушення ч.3 ст.18 Закону України «Про національну поліцію»; порушують однострій, оскільки були без кашкетів; були без боді-камер; були протиправно без масок і без дотримання фізичної дистанції в 1,5 метра, в порушення п. 10-11 Постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року; стояли на проїжджій частині дороги без одягання спеціальних жилетів з написом «Поліція» із світлоповертальними властивостями. Позивач звертає увагу на процесуальну протиправну послідовність дій відповідача, що спочатку виніс рішення з повним оформленням постанови, без повідомлення про місце та час розгляду, без розгляду справи за участі позивача, а потім в урізаному вигляді спробував ознайомити позивача з його правами та не надав можливості залучити пояснення свідка та долучити до постанови письмові пояснення позивача. Під час винесення оскаржуваної постанови поліцейським було грубо порушено вимоги ст. 252 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, оскільки не відбулось повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не було відповідачем здійснено заміру відстані в 20 метрів та не прийнято до уваги пояснення свідка. Жодних доказів вчинення порушення ПДР України, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем надано не було.

Ухвалою суді від 11 вересня 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам, ч.1 ст. 161 КАС України, а позивачу надано час для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою судді від 22 вересня 2020 року, після усунення недоліків позивачем, було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі на 13 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року на підставі ст. 48 КАС України замінено неналежного відповідача -Департамент патрульної поліції Національної поліції України на належного - Головне управління Національної поліції в Київській області, та відкладено судовий розгляд справи на 27 жовтня 2020 року.

27 жовтня справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 01 грудня 2020 року.

11 листопада на адресу суду поштою від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області за довіреністю надійшов відзив, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 01.09.2020 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 365352 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень. Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Керуючись Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, а саме п. 4 Розділу І, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП та п. 2 Розділу ІІІ, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, ухвалила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним, а отже, належним доказом у справі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2018 року у справі № 226/1204/18, від 04.12.2018 року у справі № 2340/3060/18, від 23.11.2018 року у справі № 813/1368/18, від 14.12.2018 року у справі № 804/3580/18. Отже, як оригінал, так і копія електронного документа обов`язково мають бути посвідчені ЕЦП. На думку представника відповідача постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, підстав для визнання оскаржуваної постанови незаконною відсутні.

27 листопада 2020 року на адресу суду поштою від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, додатково просив стягнути з ГУНП в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача поштові витрати в грошовій сумі 53 гривні, посилаючись на те, що у відзиві співвідповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. За положеннями ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Обставина відсутності опису процедури заміру відстані в 20 м. у відзиві не спростована. Технічний засіб для заміру відстані 20 м. в п. 7 постанови не зазначений. Протиправна бездіяльність відповідача щодо відмови взяти пояснення у свідка у відзиві також не спростована. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283-284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відсутні у відзиві мотиви відхилення доказів позовної заяви. В постанові відсутні відомості фото та відеозапису факту правопорушення в п. 7 постанови. Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Відповідач проігнорував процедурою фіксації в п. 7 постанови. Притягнення особи до адміністративної можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, як підтверджена належними доказами - правова позиція Верховного суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 175/1982/16-а (2-а/175/10/16). А належних доказів ні в постанові, ні в відзиві не вбачається. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вважає відзив необ`єктивним і пропонує не враховувати його необ`єктивні тези при вирішенні справи. Його автор- представник ГУНП в Київській області свідомо покриває протиправну поведінку свого підлеглого.

В призначене судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними в справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Відповідач - заступник начальника сектора реагування патрульної поліції №1 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області Севрук Д.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надіслав.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та надані докази, суд вважає необхідним задовольнити позов частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови серії БАБ № 365352 від 01.09.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної заступником начальника СРПП № 1 Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Севруком Д.О., ОСОБА_1 , позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 170 гривень за те, що він 01.09.2020 року, о 17 годині 10 хвилин, керуючи своїм транспортним засобом OPEL ASTRA SPORTS TOURER, державний номерний знак НОМЕР_1 , в АДРЕСА_1, на якому передній державний номерний знак затертий, а саме букви та цифри, що не дає чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів.

Не погодившись з постановою від 01.09.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною заступником начальника СРПП № 1 Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Севруком Д.О., позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Як зазначено в ст. 14 цього Закону, учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. п. 1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. п. «в» п.2.9 ПДР України водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, яка передбачає відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

З урахуванням того, що позивачу інкриміновано порушення п. п. «в» п. 2.9. ПДР України за те, що він керував транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, то матеріали справи повинні містити докази на підтвердження зазначених обставин.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Таким чином, фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 31.07.2018 у справі № 712/5675/17.

В матеріалах справи така фіксація відсутня. Відповідачі у встановлений судом строк до суду не надали доказів щодо скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. При цьому диск з аудіо-відеозаписом, доданий позивачем до позовної заяви не містить жодної інформації з приводу адміністративного правопорушення, тому суд визнає його неналежним доказом у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч даним вимогам, відповідачами об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, з фіксацією вчинення самого правопорушення, не надано. А оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_1 , оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника СРПП № 1 Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Севрука Д.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 365352 від 01.09.2020 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, із зазначених вище підстав є незаконною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи із змісту вказаної статті, місцевий загальний суд як адміністративний, при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не наділений іншими повноваженнями, ніж ті, які передбачені у ч.3 ст. 286 КАС України.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача- заступника начальника сектора реагування патрульної поліції № 1 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області Севрука Д.О. щодо складання 01.09.2020 року постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення,задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з співвідповідача ГУНП в Київській області на його користь грошової суми поштових витрат в розмірі 53 гривні, пов`язаних з направленням ним відповідачам копії заяви з копією компакт диску не є судовими витратами в розумінні ч.3 ст. 132 КАС України, тому не підлягають розподілу при ухваленні рішення по справі.

Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Виходячи із змісту вказаної статті, суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Слід наголосити, що суд має право, але не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу.

З огляду на викладене вище, суд наголошує, що окрема ухвала це не обов`язок суду, а право.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування підстав для необхідності винесення у цій справі окремих ухвал. Крім того, Департамент патрульної поліції, якому позивач просить суд винести окремі ухвали, складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції. Вишгородське відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області та як наслідок і посадові особи СРПП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області не мають жодного відношення до Департаменту патрульної поліції, СРПП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області не є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову не є працівником Департаменту патрульної поліції. В свою чергу, Вишгородське ВП ГУ НП в Київській області є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Київській області.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 в частині винесення окремих ухвал, зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В позовній заяві позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Таким чином, позивачу за подання позову необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 420,40 грн.

Таким чином , вказана сума судового субору підлягає розподілу при ухваленні рішення, інша частина судового збору підлягає поверненню позивачу ухвалою суду у разі подання ним такого клопотання відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», як внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенню позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача Головного Управління Національної поліції у Київській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 210,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 243-246, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Вишгородського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області капітана поліції Севрука Дмитра Олексійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 365352 від 01.09.2020 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного Управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 210 гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - заступник начальника СРПП № 1 Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції Севрук Дмитро Олексійович, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3.

Відповідач - Головне управління Національної поліції України у Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Суддя Н. Ф. Теремецька