Рішення № 93259930, 16.09.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6932/20

Провадження № 2/643/2844/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді –Майстренко О.М., за участю секретаря – Постульга О.Г. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Апельмон” про захист прав споживачів,суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Апельмон” про захист прав споживачів, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апельмон» (код ЄДРПОУ 38069996, адреса реєстрації вул. Кутузова буд. 2 кв. 55) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). суму 3337 (тири тисячі триста тридцять сім) грн. 88 коп. матеріальних збитків у подвійному розмірі та 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.02.2020 року о 14 годині 24 хвилини в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Запоріжжя, вул. Полякова, 17, в касі №129 відповідно до чеку №202 для власного споживання позивачем був придбаний сир кисломолочний «Вільнянка» 9% у кількості 560 грамів за ціною 51,50 грн/кг. Усього було сплачено карткою 28.84 грн., що підтверджується копією чеку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою:

АДРЕСА_1 був запакований у поліетиленовий пакет, на якому було наклеєне маркування (копію надаю) з наступною інформацією про товар:

сир кисломолочний «Вільнянка» 9%, запакований 04.02.2020 11:08:26, придатний 09.02.2020, виготовлений 04.02.2020, вага 0,560 кг, ціна 51,50 грн/кг, сума 28.84 грн., штрихкод 2065761005600.

06.02.2020 позивачем надано зазначений сир до ДП «Харківстандартметрологія» для проведення перевірки на вміст немолочних жирів.

06.02.2020 року відповідно до наданих позивачем копій рахунку-фактури від 06.02.2020 року №100120/1 та квитанції веб-банкінгу за посиланням № 003784210884 з власного карткового рахунку в АТ "Ощадбанк" за проведення лабораторних випробувань позивачем сплачено 1668,94 грн.

Відповідно до наданої позивачем копії протоколу випробувань від 10.02.2020 року №997Д масова частка немолочних жирів у жирі виділеному з продукту складає 87,6%.

Таким чином в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 під час обігу харчового продукту під назвою «Сир кисломолочний «Вільнянка» 9%» покупців введено оману стосовно складу цього харчового продукту. Замість очікуваного сиру кисломолочного, що має у складі 9% молочних жирів, покупці несвідомо купують продукт, в якому молочних жирів майже немає. ОСОБА_2 цього продукту насправді складається з немолочних жирів на 87,6%

Відповідач застосував обман шляхом розміщення на товарі маркування, яке не відповідає дійсності. Позивач зазначає, що його було введено в оману щодо складу харчового продукту, який не відповідає інформації, зазначеної на маркуванні цього товару.

Для отримання достовірної інформації про придбаний ним харчовий продукт позивач витратив кошти, позивачеві були завдані реальні збитки у сумі витрат на проведення лабораторних досліджень.

Окрім того, внаслідок цинічного обману, що призвів до порушення відповідачем прав позивача , зухвалого невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо надання достовірної інформації та відшкодування завданих йому реальних збитків, позивач поніс також втрати немайнового характеру у вигляді моральних страждань Також змушений був змінити свій звичайний порядок життя, витрачати час на відновлення своїх порушених прав та юридичний захист своїх інтересів.

Таким чином відповідач порушував свої зобов`язання, які у нього виникли на підставі актів цивільного законодавства щодо надання достовірної інформації про товар, здійснював нечесну підприємницьку діяльність та введення покупців в оману. Наслідком таких дій стало укладання нікчемного договору роздрібної купівлі – продажу. Указане призвело до порушення прав та інтересів позивача, що спричинило йому матеріальні збитки та завдало моральну шкоду.

Позивачу завдано реальні збитки у подвійному розмірі: 2х1668,94 грн. за лабораторні випробування = 3337,88 грн. (ст. 230 Цивільного кодексу України) та моральну шкоду, яку позивач оцінює у сумі 10000,00 грн.,у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з в казаним позовом .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.05.2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлялася відповідачу за місцем його реєстрації, як то передбачено ст. 128 ЦПК України. Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті суду.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Апельмон” в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом вставлено, що 05.02.2020 року о 14 годині 24 хвилини в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Запоріжжя, вул. Полякова, 17, в касі №129 відповідно до чеку №202 для власного споживання позивачем був придбаний сир кисломолочний «Вільнянка» 9% у кількості 560 грамів за ціною 51,50 грн/кг. Усього було сплачено карткою 28.84 грн., що підтверджується копією чеку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою:

АДРЕСА_1 був запакований у поліетиленовий пакет, на якому було наклеєне маркування (копію надаю) з наступною інформацією про товар:

сир кисломолочний «Вільнянка» 9%, запакований 04.02.2020 11:08:26, придатний 09.02.2020, виготовлений 04.02.2020, вага 0,560 кг, ціна 51,50 грн/кг, сума 28.84 грн., штрих-код 2065761005600.

06.02.2020 року позивачем ОСОБА_1 надано зазначений сир до ДП «Харківстандартметрологія» для проведення перевірки на вміст немолочних жирів.

06.02.2020 року відповідно до наданих ОСОБА_1 копій рахунку-фактури від 06.02.2020 року №100120/1 та квитанції веб-банкінгу за посиланням № 003784210884 з власного карткового рахунку в АТ "Ощадбанк" за проведення лабораторних випробувань мною сплачено 1668,94 грн.

Відповідно до протоколу випробувань від 10.02.2020 року №997Д масова частка немолочних жирів у жирі виділеному з продукту складає 87,6%.

Таким чином в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 під час обігу харчового продукту під назвою «Сир кисломолочний «Вільнянка» 9%» покупців введено оману стосовно складу цього харчового продукту. Замість очікуваного сиру кисломолочного, що має у складі 9% молочних жирів, покупці несвідомо купують продукт, в якому молочних жирів майже немає. ОСОБА_2 цього продукту насправді складається з немолочних жирів на 87,6%

Статтею 698 Цивільного кодексу України унормовано 1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. 3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Правові норми порушеного права позивача закріплені статтею 50 Конституції України, якою передбачено право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Конституційна норма втілена в ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України, згідно з якою фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Також пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Належним доказом укладення договору роздрібної купівлі – продажу між позивачем та відповідачем є чек від 05.02.2020 року №202, виданий в магазині «Апельмон» за адресою: АДРЕСА_1 , о 14 годині 24 хвилини в в касі №129.

Обов`язки відповідача щодо надання достовірної інформації про товар закріплені приписами частини 1 статті 700 Цивільного кодексу України, згідно з якими продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Так, згідно частини 1, частини 2, пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»: Будь-який харчовий продукт, призначений для кінцевого споживача або закладу громадського харчування, має супроводжуватися інформацією про харчовий продукт відповідно до вимог цього Закону . Інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема щодо характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати "вжити до", країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення).

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 5 Закону України «Про інформацію закріплено: Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, зобов`язаний забезпечити наявність і точність інформації про харчовий продукт відповідно до цього Закону. Оператори ринку харчових продуктів, які не є відповідальними за інформацію про харчовий продукт, не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, щодо яких вони мають інформацію, що ці харчові продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про харчові продукти. Оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності не мають права змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт, якщо такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору. З урахуванням положень частин першої - третьої цієї статті оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності зобов`язані забезпечити дотримання вимог законодавства щодо надання інформації про харчові продукти, дія якого поширюється на їхню діяльність, а також перевіряти дотримання цих вимог.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» закріплено, що у маркуванні харчових продуктів, у яких певний компонент або інгредієнт, щодо якого споживач очікує, що він використовується звичайним чином або що він природно міститься у харчовому продукті, був замінений іншим компонентом або інгредієнтом, додатково до переліку інгредієнтів має чітко зазначатися компонент або інгредієнт, використаний для повної або часткової заміни.

Окрім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Указані норми права ТОВ «Апельмон» були порушені, що підтверджується фактом продажу позивачеві харчового продукту, склад якого не відповідав інформації, зазначеній на маркуванні цього товару.

ТОВ «Апельмон» порушені приписи ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агрессивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Підтвердженням нечесної підприємницької діяльності є продаж харчового продукту, інформація в маркуванні якого про склад продукту не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За приписами ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину унормовані частинами 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

2. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, частиною 2 статті 230 Цивільного кодексу України, передбачено, що сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до частини 3 ст. 700 Цивільного кодексу України якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Таким чином, позивач має право на відшкодування у подвійному розмірі своїх реальних збитків у вигляді витрат на проведення лабораторних досліджень.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства

Згідно частини 1, частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, унаслідок вище указаних правопорушень у ТОВ «Апельмон» виникли зобов`язання усунути указані порушення законодавства шляхом припинення обігу харчового продукту під назвою «Сир кисломолочний «Вільнянка» 9%», назва якого вводить в оману покупців стосовно складу продукту (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»), відшкодувати позивачу суму завданої шкоди у подвійному розмірі: 2х(28.84 грн. за товар + 1668,94 грн, за лабораторні випробування) = 3395,56 грн. (ст. 230 Цивільного кодексу України)

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач неодноразово звертався до ТОВ «Апельмон» з вище указаними вимогами, останній раз 17.03.2020 року звертався з вище вказаними вимогами до ТОВ «Апельмон», що підтверджується наданими поштовими доказами.

Однак, до цього часу відповіді на свою вимогу позивач так і не отримав, а отже має право на захист своїх порушених прав та інтересів.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу передбачає, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 22 «Про захист прав споживачів» встановлено, що 1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. 2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 Цивільного кодексу встановлює, що особа також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, закріплені в частині 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із пунктами 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень даних в пункті 5 зазначеної постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ що стосується матеріального відшкодування моральної шкоди її точний підрахунок є неможливим, тому суд може її присудити, виносячи рішення на засадах справедливості.

Справа «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04)

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_994/

252. Що стосується матеріального відшкодування моральної шкоди, Суд може присудити її комерційним підприємствам, виносячи рішення на засадах справедливості, оскільки її точний підрахунок є неможливим. Зазнана такими компаніями моральна шкода може включати аспекти, які більшою або меншою мірою є «об`єктивними» або «суб`єктивними». Аспекти, які можна враховувати, включають репутацію підприємства, невизначеність при прийнятті рішень, проблеми в керуванні підприємством (для якого не існує точного методу підрахунку наслідків) та, насамкінець, хоча й меншою мірою, тривогу та незручності, завдані керівництву (див. рішення у справі «Comingersoll S. А.» проти Португалії» (Comingersoll S. A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 35, ECHR 2000-IV).

253. Якщо один або більше з аспектів шкоди не можуть бути точно визначені, Суд може вирішити здійснити загальну оцінку на засадах справедливості (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення щодо справедливої сатисфакції від 25 липня 2013 року у справі «Агрокомплекс проти України» (Agrokompleks v. Ukraine), заява № 23465/03, пп. 80 і 93).

Розмір моральної шкоди залежить зокрема від характеру правопорушення та ступеня вини особи.

Враховуючи, що моральну шкоду відповідач наніс навмисно, не реагував на письмові звернення позивача, суд стягує з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., виходячи із вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 22 «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач відповідно до ст. 81 ЦПК України частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та згідно п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову до суду , то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача

Керуючись ст.ст. 141, 265, 268, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Апельмон” про захист прав споживачів - частково задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апельмон» (код ЄДРПОУ 38069996, адреса реєстрації вул. Кутузова буд. 2 кв. 55) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) грошову суму у розмірі 3337 (тири тисячі триста тридцять сім) грн. 88 коп. матеріальних збитків у подвійному розмірі та 1000 (одну тисячу ) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апельмон» (код ЄДРПОУ 38069996, адреса реєстрації вул. Кутузова буд. 2 кв. 55) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривен

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Майстренко О.М.