Постанова № 93256121, 01.12.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3981/20

Провадження №2-а/944/195/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта Карпи Михайла Романовича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

15 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта Карпи М.Р., у якому просив скасувати винесену відповідачем постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03 вересня 2020 року серії БАА № 410474.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржена постанова є протиправною, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 31, 32 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 7, 245, 251, 268, 283 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395. Так, на переконання позивача, вимога поліцейських до нього про пред`явлення документів була неправомірною, оскільки були відсутні будь-які правові підстави зупинки транспортного засобу, яким він керував, передбачені ст. ст. 31, 32 Закону України «Про Національну поліцію». Про це він неодноразово вказував поліцейським і просив повідомити йому причини зупинки, на що інспектори повідомили, що причиною зупинки є відпрацювання програми безпеки дорожнього руху, однак йому не було надано жодного документа про проведення такого відпрацювання. Також позивач зазначає, що не порушував у спірному випадку правил дорожнього руху, зокрема, був пристебнутий належним чином ременем безпеки, а патрульні не надали жодних доказів протилежного. Тому він вважає, що правомірно відмовився пред`явити документи, а саме посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Також позивач зазначає, що його доводи узгоджуються з висновком щодо застосування норм права, висловленим у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17. Крім того, позивач вказує, що на місці зупинки транспортного засобу оскаржувана постанова не виносилась, будь-яких дій, передбачених нормами КУпАП, які повинні передувати винесенню такої постанови, поліцейські не вчиняли, зокрема, не роз`яснили його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не запропонували надати пояснення, не забезпечили можливості скористатись правовою допомогою тощо. Наведене, на переконання позивача, є грубим порушенням вимог законодавства і підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також позивач просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, мотивуючи клопотання тим, що оскаржувану постанову йому не було вручено на місці події, а таку він отримав 09 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28 вересня 2020 року. Також цією ухвалою ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до адміністративного суду із вказаним позовом. Крім того, даною ухвалою було залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Судові засідання, призначені на 28 вересня і 13 жовтня 2020 року, були відкладені в зв`язку з неявкою учасників справи (їх представників).

В судовому засіданні, призначеному на 05 листопада 2020 року, було оголошено перерву до 10 листопада 2020 року.

Судове засідання, призначене на 10 листопада 2020 року, не відбулося у зв`язку із зайнятістю головуючого в іншому судовому засіданні з розгляду кримінального провадження.

Також 13 жовтня 2020 року Яворівський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (службовою особою якого є відповідач у справі інспектор Карпа М.Р.) надав компакт-диск з відеозаписом, здійсненним на нагрудну камеру інспектора поліції, на якому зафіксовано спілкування патрульних із ОСОБА_1 03 вересня 2020 року після зупинки транспортного засобу останнього.

Позивач прибув в судове засідання, призначене на 05 листопада 2020 року, підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві. Також наголосив, що поліцейські зупинили його без будь-яких правових підстав. Доводи патрульних про те, що його було зупинено в рамках відпрацювання програми безпеки дорожнього руху, на його думку, є безпідставними, оскільки йому не було надано жодного документа про проведення такого відпрацювання. Тому він правомірно відмовився пред`явити документи, а саме посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Також позивач вказав, що не порушував у спірному випадку правил дорожнього руху, зокрема, був пристебнутий належним чином ременем безпеки. Крім того, на місці зупинки транспортного засобу оскаржувана постанова не виносилась, будь-яких дій, передбачених нормами КУпАП, які повинні передувати винесенню такої постанови, поліцейські не вчиняли. При цьому, він був на місці події приблизно 15 хвилин і поїхав.

В судове засідання, призначене на 01 грудня 2020 року, позивач не прибув, хоч був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, що підтверджується відповідною розпискою, не повідомив причин неявки, не подав заяву розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи.

Представник відповідачів в судове засідання не прибув, хоч відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не повідомив причин неявки, не подав заяву розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами пояснення і докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03 вересня 2020 року серії БАА № 410474, винесеною інспектором сектору реагування патрульної поліції № 3 Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Карпою М.Р., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що ОСОБА_1 о 12 год. 45 хв. 03 вересня 2020 року, керуючи транспортним засобом марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 29 км автодороги Львів – Миколаїв, не був пристебнутий ременем безпеки і не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. п. 2.1, 2.3в Правил дорожнього руху.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про протиправність зазначеної постанови, зважаючи на таке.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

При цьому, суд зазначає, що згідно з даною нормою порушення має місце як у випадку фактичної відсутності у водія зазначених документів під час керування транспортним засобом, так і у випадку непред`явлення цих документів для перевірки на вимогу відповідної уповноваженої особи.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно із 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною лише у випадку її винесення уповноваженим законом органом (посадовою особою) на підставах і в порядку, встановлених законодавством, з умови підтвердження факту вчинення особою правопорушення належними, допустимими та достатніми доками.

Такий обов`язок органів (посадових осіб) Національної поліції, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, кореспондується з їх обов`язками як суб`єктів владних повноважень дотримуватись при прийнятті рішень критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції належить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР).

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. п. 2.1, 2.4 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 цих Правил.

Аналогічні вимоги встановлені також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», якою визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки відповідні документи, а саме посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб і поліс на обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто такий обов`язок водія встановлений в імперативній формі.

Також, виходячи з наведених вище правових норм, суд зазначає, що право посадових осіб органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Як встановив суд із наданого Яворівським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з відеозапису з нагрудного реєстратора, закріпленого на форменому одязі патрульного, і про це також вказує сам позивач, останній відмовився пред`явити для перевірки на вимогу поліцейських посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто саме непред`явлення ОСОБА_1 описаних документів встановлено на підставі належним доказів і ним не оспорюється.

Доводи позивача про те, що у спірному випадку у нього був відсутній обов`язок пред`явлення зазначених документів з огляду на те, що вимога поліцейських до нього про їх пред`явлення була неправомірною, оскільки були відсутні передбачені законодавством підстави зупинки транспортного засобу, зокрема, інспектори не надали доказів (розпорядчого документа) щодо відпрацювання в рамках програми безпеки дорожнього руху та доказів порушення ним Правил дорожнього руху, суд відхиляє як необґрунтовані, зважаючи на таке.

Описані доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

При цьому, суд також наголошує, що право посадових і службових осіб органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених вище документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та пред`являти їх на вимогу працівника поліції.

Також суд враховує, що, як встановлено із зазначеного вище відеозапису із нагрудної камери патрульного (фрагменти на 1:35 хв і 2:15 хв), поліцейські двічі вказували ОСОБА_1 про те, що причиною зупинки транспортного засобу було порушення ним ПДР, а саме те, що він їхав із не пристебнутим ременем безпеки.

Крім того, із вказаного відеозапису, з поміж іншого, встановлено, що ОСОБА_1 зазначив про готовність пред`явити документи лише після надання йому доказів правомірності зупинки (розпорядчий акт про проведення відпрацювання з безпеки дорожнього руху або докази вчинення ним порушення ПДР). Також із доводів позивача слідує, що він погоджується з тим, що працівник патрульної служби мав підстави для зупинення його автомобіля для з`ясування обставин справи, у випадку, коли вважав, що він як водій допустив порушення ПДР.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, який суд в силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Водночас, суд не застосовує при вирішенні справи висновки, висловлені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, на які посилається позивач, згідно з якими, зокрема, оскільки відповідачем (Управління патрульної поліції) належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР, вимога посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, зокрема, реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірною та необґрунтованою.

Так, на думку суду, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 є більш чіткими та однозначними, ніж у постанові від 15 березня 2019 року в справі № 686/11314/17, а також фактичні обставини у справі № 127/19283/17 є аналогічними обставинам в адміністративній справі, що розглядається. Крім того, постанова у справі № 127/19283/17 ухвалена судом касаційної інстанції пізніше в часі, ніж у справі № 686/11314/17.

Крім того, суд вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто за одне правопорушення, є обґрунтованим, навіть коли факт вчинення іншого правопорушення, на яке посилались поліцейські (порушення правил користування ременями безпеки – ч. 1 ст. 121 КУпАП), не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлені у зазначеній вище постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17.

Також суд зазначає, що в оскарженій постанові в розділі «Суть правопорушення» хоч і вказано про два порушення позивачем вимог ПДР, в тому числі порушення правил користування ременем безпеки, однак адміністративне стягнення накладене лише за одне правопорушення, а саме за передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП і саме межах вказаного правопорушення суд переглядає законність даної постанови.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи наявні належні, достатні і допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які в повній мірі підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме ненадання на вимогу уповноваженої особи органу Національної поліції для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Водночас, надані позивачем на обґрунтування своїх вимог пояснення та докази, які описано вище, у своїй сукупності не дають підстав вважати що, оскаржувана постанова є протиправною.

Щодо доводів позивача про порушення поліцейськими вимог законодавства при винесенні оскаржуваної постанови, зокрема, нероз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права), та незабезпечення можливості скористатись цими правами, суд зазначає таке.

Як встановлено із зазначеного вище відеозапису з нагрудної камери інспектора, поліцейські неодноразово говорили ОСОБА_1 про те, що у різні непред`явлення для перевірки документів, відносно нього буде винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Однак в певний момент спілкування з поліцейськими позивач зачинив вікно свого автомобіля, в якому перебував, не відповідав на запитання та вимоги поліцейських і взагалі ігнорував їх. При цьому, на відеозаписі видно, що вже після того, як позивач закрив вікно автомобіля, поліцейські вкотре попередили його про те, що відносно нього буде винесена постанова, на що він не відреагував.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та реалізував їх внаслідок власних дій і поведінки, а саме ігнорування вимог, пропозицій та роз`яснень поліцейських. Водночас, слід наголосити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно користуватись і не зловживати своїми правами, а також проявляти належний інтерес в питаннях, що стосуються його.

Твердження позивача про те, що на місці зупинки транспортного засобу оскаржувана постанова не виносилась, суд не бере до уваги, оскільки вони є необґрунтованими і не підтверджуються жодними доказами.

Будь-яких інших належних та аргументованих доказів щодо незаконності дій інспекторів поліції та оскаржуваної постанови позивач суду не надав.

Враховуючи наведене вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки відповідних документів), мали місце, а тому оскаржувана постанова від 03 вересня 2020 року серії БАА № 410474 є правомірною і обґрунтованою, отже, відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 271, 286 КАС України, ст. ст. 287-289 КУпАП,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Головне управління національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, адреса місцезнаходження: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3;

відповідач – інспектор Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області Карпа Михайло Романович, службова адреса: Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Івана Франка, 12.

Суддя Д.Б. Поворозник