Ухвала суду № 93255477, 13.11.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/10710/20

Провадження №1-кс/463/5842/20

УХВАЛА

13 листопада 2020 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова Мармаш В.Я., при секретарі судового засідання Заставній С.Л., розглянувши скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Качмара С.В. від 05.11.2020 про закриття кримінального провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020, -

встановив:

заявник звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Качмара С.В. від 05.11.2020 про закриття кримінального провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020 за ч. 1 ст. 375 КК України. Просив оскаржувану постанову скасувати, визнавши протиправним не виконання слідчим вимог закону при розгляді його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.04.2020 та при внесенні в оскаржувану постанову завідомо неправдивої інформації, зобов`язавши визнати його потерпілим у кримінальному провадженні, виконати вимоги закону та провести додаткову перевірку його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.04.2020. Скаргу мотивує тим, що 05.11.2020 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020 за ч. 1 ст. 375 КК України. Вважає таку постанову незаконною, оскільки слідчим в оскаржуваній не надано правової оцінки на предмет порушення суддею Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 при постановленні додаткового рішення від 11.04.2017 у справі № 454/1101/16-ц нормативних положень Конституції України та законів України, зазначених у скарзі.

В судове засідання представник заявника не з`явився, у скарзі просив розглядати таку за його відсутності. В судове засідання слідчий не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду скарги, його неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали кримінального провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020 за ч. 1 ст. 375 КК України, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16.06.2020 року до ЄРДР за № 42020000000001099 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 757/18013/20-к внесено відомості за заявою ФГ Бурки В.В. від 23.04.2020 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, за фактом винесення суддею Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 завідомо неправосудного додаткового рішення від 11.04.2017 у справі № 454/1101/16-ц.

Постановою від 05.11.2020 слідчий Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, Качмар С.В. закрив кримінальне провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020 за ч. 1 ст. 375 КК України у зв`язку з відсутністю у діянні судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 складу відповідного кримінального правопорушення.

Як вбачається із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.04.2020, на думку заявника, суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК України, що виразилось у тому, що він 11.04.2017 постановив завідомо неправосудне додаткового рішення у справі № 454/1101/16-ц.

Під час досудового розслідування був проведений допит заявника та судді Новосад М.Д. Також в ході досудового розслідування слідчим були отримані копії судових рішень зі справи № 454/1101/16-ц, яким за результатами досудового розслідування слідчим була надана правова оцінка в постанові про закриття кримінального провадження.

Зокрема, слідчим вірно констатовано, що незгода зі судовим рішенням не може бути підставою для кримінального переслідування судді, який його ухвалив. В разі незгоди із судовим рішенням особа вправі оскаржити його в порядку та спосіб, передбачений законом, й звернення про вчинення кримінального правопорушення суддею у зв`язку з ухваленням ним судового рішення є втручанням у діяльність суду та способом впливу на суд, що порушує гарантований Конституцією України принцип незалежності суддів. До зазначеного висновку слідчий обґрунтовано прийшов, виходячи із наступних підстав.

Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх неодноразових рішеннях послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Разом з тим, відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України, недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України».

Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3).

Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року. За позицією ВСУ як правило, заяви про вчинення суддями злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддями відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури. Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.

Здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення тощо при явному зловживанні учасником процесу свого законодавчого права на оскарження такого рішення до вищої інстанції не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно з правовими висновками, викладеним у Рекомендації CM/REC (2010) 12 Комітету Ради Європи від 17 листопада 2010 року, судді не зобов`язані роз`яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15).

Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищенаведене, слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Качмаром С.В. винесена постанова із дотриманням вимог КПК України. При цьому слідчим було враховано, що додаткове рішення від 11.04.2017 у справі № 454/1101/16-ц було оскаржено заявником в порядку, передбаченому нормами ЦПК України, та переглянуто судом вищої інстанції, що є реалізацією гарантованого заявнику права на судовий захист. При цьому скасування чи зміна судового рішення в порядку передбаченому законом не може бути підставою ініціювання кримінального переслідування судді, який його ухвали.

Інші доводи скарги не спростовують зазначених висновків слідчого судді та є лише припущеннями, які не ґрунтуються на законі та не підтверджуються жодними доказами, й не можуть бути спростовані в результаті вчинення будь-яких інших слідчих дій, про які зазначається у скарзі. З огляду на вищенаведене, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування оспорюваної постанови про закриття кримінального провадження, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303-309, 395 КПК України, -

постановив:

у задоволенні скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Качмара С.В. від 05.11.2020 про закриття кримінального провадження № 42020000000001099 від 16.06.2020 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.Я. Мармаш

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Поміник судді К.А. Орловська

Дата засвідчення копії 16.11.2020