Ухвала суду № 93254895, 02.12.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

справа № 336/5772/2020

провадження № 2/336/3137/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Зарютіна П.В.,

за участі секретаря судового засідання: Олексієнко С.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, що подана на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просить стягнути із Державного казначейства України на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 150 000 гривень та моральної шкоди в розмірі 810 мінімальних заробітних плат, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України

Заява обґрунтована наступним.

22.02.2017 старшим слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області підполковником юстиції Піскурьовим Віталієм Володимировичем були внесені відомості до ЄРДР № 22017080000000011 за ч. 2 ст. 110 КК України, а саме, розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України вчинене повторно.

27.09.2017 старший слідчий Піскурьов В.С. затримав ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України. Із протоколу затримання вбачається, що було його затримано під час скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, який полягає в розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України вчинене повторно, попри те, шо затримання відбулося біля квартири АДРЕСА_2 , а при обшуку затриманого ОСОБА_1 нічого не було знайдено та нічого не вилучалося.

Однак, не зважаючи на вищевказані обставини, які на думку заявника вже тоді свідчили про незаконність та безпідставність його затримання, 27.09.2017 ст. слідчим Піскурьовим В.В. було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 110 КК України, покарання за яке передбачає від 5-10 років позбавлення волі.

29.09.2017 начальник слідчого відділу УСБ України в Запорізькій області Куйбіда Єгор Олександрович, розглянувши матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР № 22017080000000011 за ч. 2 ст. 110 КК України, та встановивши наявність достатніх доказів, вирішив змінити раніше пред`явлене повідомлення про скоєння злочину від 27.02.2017р. та повідомити ОСОБА_1 , що він підозрюється у вчиненні кримінального злочину за ч. 3 ст. 110 КК України, а саме: розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків. Санкція даної статті передбачає від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. На той час ч.3 ст. 110 КК України, не давала можливості суддям обрати будь-який інший запобіжний захід окрім тримання під вартою.

29.09.2017 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя на підставі ухвали № 331/6714/17 ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В подальшому строк тримання ОСОБА_1 під вартою неодноразово продовжувався, і тримання під вартою тривало 13 місяців.

Лише 25.10.2017 колегія Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відмовила в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу та звільнила ОСОБА_1 з під варти в залі суду.

Заявник зауважує, що в ході досудового розслідування його дії були перекваліфіковано з ч. 3 ст. 110 КК України на ч. 2 ст. 110 та ч. 1 ст. 258-3 КК України.

17.01.2018 ст. слідчий Піскурьов В.В. склав, а прокурором відділу прокуратури Запорізької області юристом 1-го класу Бичков Владиславм Олексійович затвердив обвинувальний акт, згідно з яким ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.110 КК України - вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України за попередньою змовою групою осіб та за ч. 1 ст. 258-3 КК України – інше сприяння діяльності терористичної організації, який було направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

27.03.2019 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/295/18 ОСОБА_1 було виправдано по обвинуваченню у скоєнні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, в зв`язку із недоведеністю винуватості.

Вирок переглядався апеляційним та касаційними судами, був залишений без змін та набрав законної сили 27.06.2019.

Таким чином заявник зазначає, що він протягом 21 місяця перебував під незаконним кримінальним переслідуванням, із яких 13 місяців перебував під вартою.

Заявник зазначає, що його інтереси у кримінальному провадженні представляв адвокат Ляпін Володимир Юрійович, вартість послуг якого склала 150 000,00 грн. оскільки адвокат ОСОБА_2 ввійшов до складу адвокатського об`єднання «Легес», між ним, адвокатським об`єднанням та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги від 30.04.2020. 5 серпня 2020 р. на підставі вказаного договору ОСОБА_1 було сплачено 150 000,00 грн. за послуги адвоката по кримінальній справі № 336/295/18.

Вказану суму ОСОБА_3 просить стягнути із Державного бюджету України на підставі п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ч. 3 ст. 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996.

В обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на обставини обшуку у квартирі дружини та його затримання. Вказує заявник і на неналежні умови утримання в ізоляторі тимчасового тримання та слідчому ізоляторі, у тому числі щодо якості харчування та лікування. Крім того, сама думка про те, що його можуть позбавити волі на все життя по сфабрикованим і абсурдним обвинуваченням, приводила заявника до психологічних страждань. Посилається ОСОБА_1 на утримання його у скляному боксі під час розгляду кримінального провадження судом, що, зокрема, виключало можливість конфіденційного спілкування із адвокатом під час судового засідання та принижувало його гідність. Зазначає і про неналежні умови доставлення до суду спеціальним транспортом, утримання в приміщенні для підсудних до початку судового засідання, доставлення до лікарні та проходження медичних процедур у кайданках. ОСОБА_1 також вказує на те, що під час його перебування під вартою, співробітники СБУ вели листування від його імені, розповсюджували провокаційні матеріали та такі, що розпалюють релігійну ненависть. Зазначає, що сторона обвинувачення долучила до кримінального провадження матеріали, які не мають відношення до суті обвинувачення, через що суд був вимушений витратити багато годин для дослідження цих матеріалів, що затягувало розгляд провадження, а його родина оплачувала послуги адвокатів всі ці дні. Посилаєтеся заявник як на чинник, що спричинив моральні страждання, на некоректні висловлення спікера УСБУ в Запорізькій області Левченка С. після його затримання, прес-служби прокуратури Запорізької області після винесення виправдувального вироку та подальше розповсюдження цієї інформації ЗМІ. Також зазначає, що на суд здійснювався тиск з боку праворадикальних організацій та він із родиною мав підстави хвилюватися за своє життя та здоров`я.

За висновками судово-психологічної експертизи № 3/27 від 31.07.2020, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , йому були спричинена моральна шкода, кількісний еквівалент якої може становити 810 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню у зв`язку із таким.

Згідно ст. 9 Конституції України,ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

З наведеного витікає,що рішення національного суду Держави Україна буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

У справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов`язків (п.38).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства,відшкодовується у повному обсязі, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

Судом на виконання п. 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 були оглянуті матеріали кримінального провадження № 336/295/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

З наданих ОСОБА_1 на підтвердження своєї заяви доказів та з оглянутих матеріалів кримінального провадження №336/295/18 судом установлено такі обставини.

27.09.2017 у межах кримінального провадження № 22017080000000011 були проведені санкціоновані обшуки за місцем реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 та за місцем його фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_4 .

Перед початком обшуку ОСОБА_4 був фактично затриманий та до нього застосовані спецзасоби (кайданки).

Того ж дня старшим слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області Піскурьовим В.В. складено протокол про затримання ОСОБА_4 та повідомлено останнього про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

29.09.2017 начальник слідчого відділу УСБ України в Запорізькій області Куйбіда Є.О. повідомив ОСОБА_4 про зміну підозри з ч. 2 ст. 110 КК України на ч. 3 ст. 110 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2017 ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому строк тримання ОСОБА_4 неодноразово продовжувався.

17.01.2018 прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 110,ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ухвалою від 25.10.2018 залишила без задоволення клопотанні прокурора про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнила обвинуваченого з під варти в залі суду.

Вироком Шевченківського суду м. Запоріжжя від 27.03.2019 у справі № 336/295/18 ОСОБА_1 виправдано по обвинуваченню в скоєні злочинів, передбачених ст. 110 ч. 2, ст. 258-3 ч. 1 КК України, в зв`язку з недоведеністю його винуватості.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.06.2019 вирок Шевченківського суду м. Запоріжжя від 27.03.2019 залишений без змін та набрав законної сили.

Тобто ОСОБА_1 перебував під слідством і судом протягом 21 місяця, у тому числі 13 місяців перебував під вартою.

Постановою Верховного Суду колегією Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 09.04.2020 вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 27.06.2019 щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною 2 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ст. 4 Закону).

Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями) (далі – Положення).

Для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3,

4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення

йому повідомлення може звернутися - при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції (пп. 2 п.11 Положення).

У місячний термін з дня звернення громадянина один з

органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них

здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від

відповідних державних і громадських організацій всі необхідні

документи, що мають значення для визначення розміру завданої

шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову

(ухвалу).

В прийнятій постанові (ухвалі) вказаного органу, зокрема,

зазначається:

- найменування органу (службової особи), що виніс таку

постанову (ухвалу), і дата її винесення;

- дата засудження громадянина, притягнення до кримінальної

відповідальності, застосування як запобіжного заходу взяття під

варту, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або

виправних робіт;

- дата і підстави винесення виправдувального вироку,

скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, закриття

кримінальної справи (за відсутністю події злочину, за відсутністю

в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина у

скоєнні злочину) або закриття справи про адміністративне

правопорушення;

- зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених

штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної допомоги тощо);

- докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку

(доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено

розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом

якого громадянин був відсторонений від попередньої посади,

перебував під вартою як запобіжного заходу, відбував покарання або

адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за

цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок

втраченого заробітку);

- розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені

(стягнуті за виконавчим листом) у зв`язку з незаконними діями;

- розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на

користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу;

- загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок

відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплати;

- порядок і термін оскарження і опротестування постанови

(ухвали) (п. 12 Положення).

ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення матеріальної шкоди, яка складається із витрат, понесених ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час кримінального переслідування.

Згідно з п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та аналогічної норми, що міститься у п. 7 Положень, громадянинові відшкодовуються суми, сплачені ним у зв`язку з поданням (наданням) йому юридичної допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що 27.09.2017 року ОСОБА_1 уклав із адвокатом Ляпіним В.Ю. договір про надання правової допомоги № /21.

Згідно із додатком до вказаного договору, оригінал якого долучив ОСОБА_1 до своєї заяви, вартість послуг адвоката на досудовому розслідуванні становить 70 000 гривень, на стадії судового провадження та стадії перегляду судових рішень – 2 500 гривень за участь у кожному судовому засіданні.

Відповідно до наданого заявником оригіналу акту приймання-передачі послуг від 15.04.2020, складеного адвокатом Ляпіним В.О. та ОСОБА_1 , адвокат надав послуги правничої (правової) допомоги на суму 70 000 гривень під час досудового слідства та за участь у судових засіданнях, перелік яких наведений в акті, на стадіях розгляду кримінального провадження в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції на загальну суму 80 000. Підсумкова вартість послуг адвоката склала 150 000 гривень.

Відповідно до копії договору про відступлення права вимоги, укладеного 30.04.2020 між адвокатом Ляпіним В.Ю. та Адвокатським об`єднанням «Легес», адвокатське об`єднання набуло право вимоги за договором про надання правової допомоги від 27.09.2017; із договором ОСОБА_1 ознайомлений, про відступлення права вимоги йому повідомлено.

05.08.2020 на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.04.2020 р. ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання «Легес», було сплачено 150 000,00 гривень за послуги адвоката що підтверджується копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» та меморіальним ордером від 05.08.2020.

При цьому, суд звертає на увагу на те, що наданий заявником акт приймання-передачі послуг від 15.04.2020 не містить посилання про те, що він складений адвокатом Ляпіним В.О. та Волковим П.В. саме на виконання договору про надання правової допомоги № /21. Більш того, за вказаним актом приймалася-передавалася правнича допомога по кримінальній справі № 336/295/18, провадження № 51-9520ск18, в той час як провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 мало інший номер - як в суді першої інстанції, так і в судах вищого рівня.

У зв`язку з наведеним, суд не може констатувати те, що перераховані заявником на рахунок Адвокатського об`єднання «Легес» 150 000,00 гривень були ним сплачені з приводу надання йому юридичної допомоги у кримінальній справі по обвинуваченню саме ОСОБА_1 , через заява останнього в частині визначення розміру витрат за надання юридичної допомоги в розмірі 150 000 гривень задоволенню не підлягає.

Що стосується заявленої ОСОБА_1 моральної шкоди, суд доходить таких висновків.

Стаття 13 вищевказаного Закону передбачає, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 зазначеного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктом 17 Положення визначено, що передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено ч. 1 ст. 13 Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 ст.12 Закону.

Якщо для з`ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною 3 ст. 13 Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що він за весь час кримінального переслідування, переніс великі моральні страждання, оскільки йому важко було пережити обвинувачення у скоєнні злочину, який він не вчиняв. ОСОБА_1 також зазнавав додаткових страждань в умовах тримання під вартою, у тому числі під час конвоювання до зали судових засідань, лікувальної установи. Кримінальне переслідування, зокрема через висвітлення його перебігу у засобах масової інформації, негативно відбилося на професійному житті ОСОБА_1 .

Як зазначає заявник, заподіяння моральної шкоди підтверджується також висновком експертного психологічного дослідження № 2/27 від 31.07.2020.

Водночас суд не бере до уваги кількісний еквівалент заподіяної морального шкоди, який визначений експертизою у розмірі 810 мінімальних заробітних плат, з огляду на таке.

По-перше, експертом при оцінці розміру заподіяної моральної шкоди фактично застосована методика проф. О.М. Ерделевського, яка являє собою математичну формулу й ґрунтується на співвідношенні ступеня відповідальності з характером зазіхань й нематеріальних благ, що охороняються.

Водночас відповідно до даних Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України застосування методики О.М. Ерделевського припинено з 29.01.2016 р.

По-друге, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 757/53996/17, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд враховує глибину і характер моральних страждань заявника, період його перебування під слідством та судом, а саме 21 місяць, у тому числі 13 місяців ОСОБА_1 перебував під вартою, також беручи до уваги конкретні обставини справи, їх наслідки й інші негативні впливи, внаслідок притягнення заявника до кримінальної відповідальності, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди необхідно розраховувати з розрахунку: одна мінімальна заробітна плата за місяць кримінального переслідування та додатково одна мінімальна заробітна плата за місяць тримання заявника під вартою; у сукупності – 34 мінімальних заробітних плат.

Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 01.09.2020 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 5000 грн., тому розмір моральної шкоди, яку слід стягнути на користь ОСОБА_1 , складає 170 000 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР, Положенням про застосування Закону України № 266/94-ВР, затвердженого Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про відшкодування шкоди, що подана на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» - задовольнити частково.

Визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в сумі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень, яку стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646) шляхом безспірного списання з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету, передбачені на державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030, на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В іншій частині заяви ОСОБА_1 – відмовити.

У разі незгоди з винесеною ухвалою суду її можна оскаржити її до Запорізького апеляційного суду в касаційному порядку.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 ЦПК України.

Суддя Зарютін П.В.