Рішення № 93254362, 25.11.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/688/20

Пр. № 2/333/1171/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

при секретарі: Кунець В.В.,

представника позивача: Колеснік І.Г.

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: Білєченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

АТ «Державний експортно-імпортний банк України» 14.02.2020 р. звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

26 вересня 2008 року між ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та (на той час - Відкритим) Акціонерним Товариством «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено кредитний договір № 75708С4/5 (надалі - Кредитний договір) на 23 200,00 дол. США. Погашення кредитної заборгованості має здійснюватися Позичальником з 1 по 15 число кожного місяця відповідно до п.п. 2.4.1. та 2.5.1. Кредитного договору та згідно графіку погашення наведеного в додатку №1 до цього договору. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2011 р. у справі № 2-246/2011 позов Банку до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з останнього кредитну заборгованість в сумі 43 014,39 доларів США. З моменту прийняття судом рішення, Банком за Кредитним договором додатково було нараховано Позичальнику проценти, пеню та 3% річних від прострочених сум. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2017 р. у справі № 333-7547/16-ц, провадження № 2/333/774/17 позов Банку задоволено та стягнуто з Відповідача кредитну заборгованість у розмірі 22 931,79 дол. США та 473 311,77 грн.Рішення суду набуло законної сили 07.03.2017 р., заборгованість на даний час не погашена. З моменту прийняття судом рішення, Банком за Кредитним договором додатково було нараховано Позичальнику проценти, пеню та 3% річних від прострочених сум. Станом на 21.01.2020р. прострочена заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 16 518,21 дол.США, до якої входить: заборгованість за процентами - 11 430,01 дол. США; 3% річних за прострочення сплати основного боргу - 1 987,28 дол. США; 3% річних за прострочення сплати процентів - 3 100,92 дол. США; а також 501 594,47 грн., до якої входить: пеня за прострочення сплати основного боргу - 184 938,32 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 316 656,15 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просить стягнути на його користь з відповідача вищезазначену заборгованість, яка утворилась станом на 21.01.2020 р., а також витрати на сплату судового збору у розмірі 13698,25 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2020 р. відкрито провадження по справі та призначений її розгляд в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в позові.

Відповідач та його представник – адвокат Білєченко О.О. позовні вимоги визнали частково. Відповідач визнав позовні вимоги про стягнення з нього 3% річних за прострочення сплати основного боргу, в іншій частині просив відмовити. Свою позицію відповідач також виклав у відзиві на позов, в якому зазначив, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за процентами, пені за прострочення сплати основного боргу, пені за прострочення сплати процентів, 3% за прострочення сплати процентів суперечать положенням ст. 61 Конституції, вони спрямовані на подвійне стягнення заборгованості за одне й те саме зобов`язання, оскільки раніше з нього вже стягувались проценти і пеня рішеннями суду за цим саме кредитним договором за позовами Банку в 2011 році та 2017 році. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вимоги Позивача про стягнення процентів та пені етапом на 21.01.2020 року, як вказано у позові (фактично після закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Також відповідач послався на строк позовної давності.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 75708С4/5, за умовами якого (п. 2.1.1. договору) Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит в сумі 23 200 доларів США з кінцевою датою погашення 25.09.2015 р. для оплати придбання нерухомого майна, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:050:0129, площею 0,075 га. за адресою: АДРЕСА_1 ).

Пунктом 2.2.1. договору визначено, що Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 16,55% річних.

Відповідно до п. 2.4.1, п. 2.4.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний погасити Кредит на рахунок, вказаний у підпункті 2.3.1 цього Договору в строк, зазначений у пункті 2.1 цього Договору. Погашення Кредиту Позичальник повинен здійснювати у Валюті Кредиту у строки та у сумах, визначених Графіком погашення Кредиту за Договором. Строки, передбачені Графіком погашення Кредиту за Договором, є обов`язковими для виконання Позичальником.

У разі порушення строків погашення Кредиту, вказаних у Графіку погашення Кредиту за Договором, процентів та платежів за цим Договором, Позичальник сплачує Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати невиконання відповідних зобов`язань за Договором до повного погашення простроченої заборгованості за Кредитом (не включаючи дату погашення простроченої заборгованості) за цим Договором у повному обсязі та підлягає сплаті на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Філії ВАТ „Укрексімбанк”.

Згідно з п. 2.5.1 Кредитного договору, Позичальник сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у розмірі, значеному в підпункті 2.2.1 цього Договору, у Валюті Кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за Кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі Банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Філії ВАТ „Укрексімбанк”, м.Запоріжжя, МФО 313979,- і Протягом цього періоду проценти сплачуються за попередній місяць. У разі, коли 15 число припадає на вихідний день, проценти підлягають сплаті у перший наступний робочий Банківський День.

Позичальник зобов`язаний в останній день погашення Кредиту погасити проценти за користування Кредитом та інші платежі за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.1.1. Кредитного договору, позичальник не сплатив Банку у строк платежі по погашенню Кредиту, будь-я суму, належну до сплати згідно з пунктом 2.2 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2.1 Кредитного договору, одночасно з виникненням Події невиконання зобов`язань, зазначеної у пункті 4.1 цього Договору, у Банку виникає право вимоги дострокового виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором. При цьому, Банк повідомляє Позичальника, що непогашена частина Кредиту, нараховані проценти за користування Кредитом, а також інші платежі за цим Договором підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов`язаний сплатити зазначену в такому повідомленні суму протягом 10 Банківських Днів з дати отримання повідомлення.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, Договір набуває чинності з дати його підписання повноважним представником Банку та Позичальником, набуття чинності усіма правочинами (договорами, угодами), спрямованими на забезпечення зобов`язань Позичальника за цим Договором, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору.

Із заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2011 р. по справі 2-246/2011 вбачається, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на підставі положень вищезазначеного кредитного договору, у зв`язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 повернення кредитних коштів та процентів по ньому, в 2009 р. використало право вимагати дострокового повернення усієї несплаченої суми кредиту, нарахованих процентів та інших платежів. Письмове повідомлення-вимога ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про дострокове повернення усієї несплаченої суми кредиту, нарахованих процентів та інших платежів вручена позичальнику ОСОБА_1 залишені без задоволення, тому Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення усієї несплаченої суми кредиту, нарахованих процентів та інших платежів по вищезазначеному кредитному договору у загальному розмірі 43014,39 доларів США. Даним рішенням позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволені в повному обсязі.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2017 р. по справі 333/7547/16-ц, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені повністю, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»:

– заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 18 850,38 доларів США за період з 01.11.11 року по 30.11.16 року;

- з пені за прострочення сплати основного боргу в сумі 8 103,70 доларів США за період з 28.10.2016 р. по 19.12.2016 р., що станом на 20.12.2016 року, еквівалентно 213 905,54 грн.;

- з пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 9 827,47 доларів США за період з 20.12.2015 р. по 19.12.2016 р., що станом на 20.12.2016 року, еквівалентно 259 406,23 грн.;

- 3% річних в сумі 1 989,09 доларів США за прострочення сплати основного боргу за період 20.12.2013 р. по 19.12.216 р.;

- 3% річних в сумі 2 092,32 доларів США за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 20.12.2013 р. по 19.12.2016 р.

В судовому засіданні відповідач не заперечував, що на теперішній час присуджена вищезазначеними рішеннями суду заборгованість не погашена.

Позивач вважає, що відповідач станом на 20.01.2020 р., має наступну заборгованість по вищезазначеному кредиту (відповідно до наданих позивачем розрахунків): заборгованість за процентами - 11 430,01 дол. США за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2019 р.; 3% річних за прострочення сплати основного боргу - 1 987,28 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р; 3% річних за прострочення сплати процентів - 3 100,92 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р; пеня за прострочення сплати основного боргу - 184 938,32 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р.; пеня за прострочення сплати процентів - 316 656,15 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (наразі найменування банку – АТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернувшись до суду з вищезазначеним позовом про стягнення з позичальника ОСОБА_1 невиплаченої частини тіла кредиту, процентів по ньому та інших передбачених договором платежів достроково, який був задоволений рішенням суду від 10.11.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання зобов`язання, передбачений вищезазначеним кредитним договором.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо рішенням суду заборгованість за кредитним договором стягнута у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі №362/3053/14-ц.

Враховуючи наведене, ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України», звернувшись до суду із позовом, використав право вимагати дострокове повернення усієї суми кредиту за порушення умов договору, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, комісії та пені, відповідно до статті 1050 ЦК України, про що свідчить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2011 у справі № 2-246/2011 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

З огляду на викладені обставини, позивач вже не може вимагати сплати відсотків, комісії та пені на підставі умов договору, оскільки його строк виконання змінився достроковим стягненням.

Представник позивача послалась на правовий висновок, зазначений в постанові Верховного суду від 13 грудня 2018 року по справі № 913/11/18, в якому Верховний суд відступив від свого правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлена правова позиція про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З цієї постанови від 13 грудня 2018 року по справі №913/11/18 вбачається, що Верховний Суд відступив від вищезазначеної правової позиції, оскільки сторонами кредитного договору по справі №913/11/18 погоджено у кредитному договорі, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором.

В кредитному договорі № 75708С4/5 від 26 вересня 2008 р. АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 не погоджували умови договору щодо нарахування процентів за кредит до повного погашення кредиту. З огляду на вищезазначене, обставини, викладені в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року по справі №913/11/18, не є тотожними, з обставинами по цій справі, тому правовий висновок Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду, зазначений в постанові від 13 грудня 2018 року по справі №913/11/18, не підлягає застосуванню по цій цивільній справі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 11 430,01 дол. США за період з 01.12.2016 р. по 31.12.2019 р.; пені за прострочення сплати основного боргу у розмірі 184 938,32 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р.; пені за прострочення сплати процентів у розмірі 316 656,15 грн. за період 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 в період 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. не погасив присуджену вищевказаними рішеннями суду заборгованість по тілу кредиту та процентам, позовні вимоги про стягнення 3% річних за прострочення сплати основного боргу - 1 987,28 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р; 3% річних за прострочення сплати процентів - 3 100,92 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. є обґрунтованими та законними.

У відзиві відповідач послався, що у разі встановлення судом спливу строку позовної даності для пред`явлення позовних вимог, просив відмовити їх задоволенні.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Позовні вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в частині стягнення процентів та пені не підлягають задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю.

У позивача виникло право звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення 3% річних за прострочення сплати основного боргу - 1 987,28 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р; 3% річних за прострочення сплати процентів - 3 100,92 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р., які визнані судом обґрунтованими, з 01.02.2017 р. Позивач звернувся до суду 14.02.2020 р., тобто в межах строку загальної позовної давності, тому підстави для застосування позовної даності до цих позовних вимог, відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних за прострочення сплати основного боргу - 1 987,28 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р; 3% річних за прострочення сплати процентів - 3 100,92 дол. США за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 1901,92 грн.,

Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, ст. 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 ), на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», (ЄДРПОУ 00032112), заборгованість, яка складається з: 3% річних в загальній сумі 5088,20 доларів США (з яких: 1 987,28 дол. США - 3% за прострочення сплати основного боргу по кредитному договору № 75708С4/5 від 26.09.2008 р.; 3100,92 дол. США - 3% за прострочення сплати процентів по даному кредитному договору).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 ), на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», (ЄДРПОУ 00032112) витрати на оплату судового збору в розмірі 1901,92 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 01.12.2020 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова