Рішення № 93253070, 01.12.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1805/20

Справа № 235/5502/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.03.2018 року позивач прийнятий до ТОВ «Краснолиманське» на підставі наказу №599к електрослюсарем підземним дільниці з видобування вугілля з повним підземним робочим днем у шахті.

19 грудня 2019 року на підприємстві почався простій не з вини робітників, і оплата часу простою відповідачем проводиться у відповідності до частини 1 статті 113 КЗпП України за рішенням відповідача у розмірі повної тарифної ставки.

Про нараховані позивачу виплати відповідач повідомляв його, у відповідності до вимог ст. 110 КЗпП України, шляхом надання табуляграм.

02.06.2020 року позивач звільнений за власним бажанням на підставі наказу №155к у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору у відповідності до частини 3 ст. 38 КЗпП України з 31.05.2019 року (останній день роботи).

Відповідач не проводить виплату заборгованості починаючи з листопада 2019 року.

Виникла заборгованість з оплати праці позивача на загальну суму 137154,03 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Краснолиманська» № 119 від 31.07.2020 р.

На думку позивача, відповідач зобов`язаний нарахувати і виплатити йому:

Заробітну плату за період роботи з листопада 2019 року по 31 травня 2020 року на загальну суму 137154,03 грн ( з врахуванням обов`язкових утримань на оплату воєнного збору та податку на прибуток фізичної особи, які повинен сплачувати відповідач самостійно).

Оплату вихідної допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку на загальну суму 49942,31 грн.

31.05.2020 року під час звільнення розрахунок з позивачем проведено не було. А тому, відповідно до положень ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач погоджується із розміром середнього заробітку, який наведений відповідачем у розрахунковому листку за травень 2020 року (виплата вихідної допомоги за три місяці 49942,31 : 3 міс. = 16647,44 грн. - сума середньомісячної заробітної плати).

Розрахунок середнього заробітку за час затримки:

16647,44 : 21 = 792,74 грн. - середньоденна заробітна плата;

З 31.05.2020 р. по час розрахунку (час складання позову) 31.08.2020 р. - 92 дні затримки розрахунку.

792,74 X 92 = 72931,63 грн. - попередній розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 137154,03 грн; вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку на загальну суму 49942,31 грн; середній заробіток за час затримки виплати розрахунку у розмірі на час винесення рішення судом (на час складання позовної заяви, а саме на 31.08.2020 року, розмір складає 72931,63 грн.); судові витрати за попереднім розрахунком які складають загальну суму 10000 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, про що повідомлені сторони.

Позивач та представник позивача надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, на позовних вимогах наполягають та просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до удового засідання не з`явився, відзиву на позов не надав. Суду надано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 19.03.2018 року по 31.05.2020 року на ТОВ «Краснолиманське» електрослюсарем підземним дільниці з видобутку вугілля підземним способом на ДП «ВК «Краснолиманська». Звільнено наказом № 155к від 02.06.2020 року, що підтверджується довідкою про період роботи на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» від 21.08.2020 року за № 907 (а.с.6).

Відповідно до довідки від 31.07.2020 року за № 119, сума заборгованості на дату складання довідки становить 137154,03 гривень (а.с.7).

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суду не надано доказів того, що позивач в останній день 31.05.2020 року не працював, тому відповідно до статті 116 КЗпП України, підприємство повинно було провести в цей день остаточний розрахунок.

Суд зазначає, що дана стаття не вказує на обов`язок працівника у день звільнення звертатися до каси підприємства з вимогою про проведення розрахунку, а навпаки, ця стаття, прокладає на роботодавця обов`язок провести відповідний розрахунок.

Суду не надано доказів виплати позивачу заборгованості на день розгляду справи.

Представником відповідача до суду надано довідку від 09.10.2020 року за № 241, в якій зазначено, що ОСОБА_1 було звільнено 31 травня 2020 року наказом від 02.06.2020 року та проведено повний розрахунок включно по жовтень 2019 року. Сума заборгованості з листопада на дату складання довідки склала 136104,03 гривень, а саме: листопад 2019 року - 12761,75; грудень 2019 року – 12976,28; січень 2020 року – 14845,30; лютий 2020 року – 18919,54; березень 2020 року – 6321,73; квітень 2020 року – 6337,79; травень 2020 року – 63941,64. Дані суми вказані за вирахуванням податків та інших утримань.

За травень 2020 року ОСОБА_1 нараховано: лікарняний 19 календарних днів – 13376,19 гривень, простої – 6 робочих дні – 2314,16 гривень; вихідна допомога – 49942,31 гривень; компенсація за невикористану відпустку – 29 календарних дні – 23682,85 гривень. Всього нараховано за травень 2020 року – 89315,51 гривень, з цієї суми податки (ПДФО та ВЗ) складають 25373,87 гривень, до виплати – 63941,64 гривень. Вказані відповідачем у довідці суми нараховані за травень 2020 року відповідають нарахуванням у розрахунковому листі ОСОБА_1 за травень 2020 року (а.с.4).

Таким чином, заборгованість ТОВ «Краснолиманське» перед ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи становить 136104,03 гривень, та до цієї суми включено вихідну допомогу в розмірі 49942,31 гривень.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 137154,03 гривень та окремо заявлено позовну вимогу про стягнення вихідної допомоги у розмірі 49942,31 гривень. Але, як вбачається з матеріалів справи сума вихідної допомоги включена відповідачем у загальну суму заборгованості, тому окреме стягнення даної суми призведе до подвійного стягнення суми вихідної допомоги в розмірі 49942,31 гривень.

Суд, враховуючи викладене, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 136104,03 гривень.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Останній день роботи позивача на підприємстві 31.05.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 01.06.2020 2020 року та закінчується днем постановлення рішення суду – 01 грудня 2020 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 01.06.2020 року (наступний день після дати звільнення) по 01.12.2020 року (день постановлення рішення суду). Середньоденна заробітна плата позивача складає 792,74 грн.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 792,74 гривень, кількість робочих днів – 128, 792,74*128 = 101470,72 гривень.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, розмір яких складає 10000 гривень.

Відповідно до статті 133 КЗпП України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 цієї статті передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, крім інших, на професійну правничу допомогу .

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до договору про надання правової (юридичної) допомоги від 28 серпня 2020 року (а.с. 34), квитанції до прибуткового касового ордера від 28 серпня 2020 року (а.с. 32), позивачем сплачено адвокату 5000,00 гривень.

Враховуючи викладені обставини справи, а саме те, що позивач був вимушений звертатися за правничою допомогою, витрачаючи на це грошові кошти, враховуючи складність справи, те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає, що, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, за надання правничої допомоги адвокатом Смаль О.П. на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме витрати пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Судом стягнено з відповідача 101470,72 гривень та 136104,03 гривень. Сума судового збору складає 1014,70 та 1361,04 гривень. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір в розмірі 173,90+1361,04=1534,94 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 136104 (сто тридцять шість тисяч сто чотири) гривні 03 копійки, без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 101470 (сто одна тисяча чотириста сімдесят) гривень 72 копійки, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 1534 (одна тисяча п`ятсот тридцять чотири) гривні 94 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ «Краснолиманське». Донецька область, місто Родинське, ДП «ВК «Краснолиманське», 85310, код ЄДРПУО 32281519.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 02.12.2020 року.

Суддя: