Рішення № 93252346, 01.12.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/8778/18

Провадження №

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 12 жовтня 2017 року сусідкою зверху, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_2 і є власником квартири, була залита належна їй квартира АДРЕСА_1 . Вона звернулась зі скаргою до ЖСК «Космос» для складання акту залиття належної їй квартири сусідкою з квартири зверху – відповідачем по справі. 11 січня 2018 року вона звернулась до відповідача з письмовою претензією про добровільне відшкодування завданої шкоди у результаті залиття, яке мало місце 12 жовтня 2017 року, на свою претензію нею було отримано від відповідача відповідь від 24 січня 2018 року, де вона визнає факт залиття квартири, яке відбулося 12 жовтня 2017 року. Просить позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача завдану матеріальну шкоду, моральну шкоду та судові витрати, включаючи витрати за проведення судової експертизи.

12 червня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить в їх задоволені відмовити за наступних обставин: вважає, що вона є неналежним відповідачем, оскільки її вини у завдані шкоди позивачу не має, 12 жовтня 2017 року проводився пробний запуск системи опалення в будинку АДРЕСА_3 . Під час пробного запуску утворилась повітряна пробка в системі опалення будинку. Всупереч встановленим нормам та правилам ЖСК «Космос» усно звернувся до ТОВ «Бахмут-Енергія» з проханням підвищити тиск системи опалення та «проштовхнути» повітряну пробку. У відповідь, всупереч встановленим нормам та правилам, ТОВ «Бахмут-Енергія» підвищило тиск в системі опалення з нормальних 3-х атмосфер до аварійних 12-ти атмосфер. В наслідок таких дій, прохідна пробка у чавунному радіаторі, розташованому в її квартирі не витримала надлишковий тиск, на який вона технічно не розрахована, зруйнувалась, що і було причиною аварії та як наслідок залиття квартири АДРЕСА_4 . Це підтверджується технічним обстеженням радіатора опалення в її квартирі та звітом ТОВ «фірма інженер», також вона не є відповідальною особою за належний технічний стан внутрішньої системи опалення в їх будинку. Вона не є заподіювачем шкоди позивачу і її вини у аварії системи опалення та залитті квартири позивача не має і тому вона просить у задоволені позову відмовити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року вказана цивільна справа розподілена судді ОСОБА_6 .

26 жовтня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання, яке у подальшому проведено так і не було.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2019 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_6 на підставі розпорядження в.о. керівника Артемівського міськрайонного суду Донецької області Гончарової О.О. справу розподілено у провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцевої Н.М.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2019 року прийнято справу до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 01 жовтня 2019 року.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та уточненнях позову. Також позивач не заперечувала проти стягнення з відповідача матеріальної шкоди у сумі, яка зазначена експертом.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили у задоволені позову відмовити, на підставах викладених у відзиві на позов, також зазначили, що вини відповідача у залитті квартири позивача не має та вона не встановлена, вважають, що винуватцем є ТОВ «Бахмут-Енергія».

Третя особа у судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, вважає, що винуватцем є відповідач.

Суд заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що згідно копії інвентаризаційної справи (т.1 а.с.11-14) на домоволодіння АДРЕСА_5 , яка розпочата 10 жовтня 1991 року, її власником є ОСОБА_7 , що також підтверджується реєстраційним посвідченням КП БТІ від 16 жовтня 1991 року, яка змінила прізвище на ОСОБА_8 , тобто власність позивача цією квартирою у судовому засіданні ніхто з учасників справи не оспорював.

З копії акту від 13 жовтня 2017 року (т.1 а.с.10), складеного головою ЖСК «Космос» та трьома членами комісії вбачається, що комісія у складі вищевказаних осіб склала цей акт про те, що було проведено обстеження квартири АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_1 , з приводу скарги ОСОБА_1 на ОСОБА_5 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 , яка залила її квартиру. У ході обстеження квартири було встановлено, що прихожа кімната обклеєна шпалерами, на стелі, стінах по всій довжині маються свіжі сліди відставання шпалер, за рисунком шпалер маються розводи від патьоків води, шпалери мокрі. Підлога покрита листами ДСП має сліди здуття від вологи. Стеля та стіни у туалеті покрити шпалерами, які мокрі та мають сліди впливу води (здуття, відставання від стелі та стін). У залі шпалери на стелі мокрі, видно сліди здуття та відставання від стелі, одна стіна також має сліди впливу води, шпалери на одній стіні мокрі, поли вкриті ДСП мокрі, видно початкове здуття. Спальна кімната також пошкоджена впливом води, шпалери мокрі як на стелі так і на стінах, поли мокрі. Зі слів господарки квартири ОСОБА_1 на протязі дня з верхнього поверху поступала вода, дана квартира, з якої поступала вода належить ОСОБА_5 . На час обстеження електрообладнання не включалось. Тобто даним актом не встановлена вина відповідача, а лише позначено, що це записано у даний акт зі слів позивача.

Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 927/11207 передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Як вбачається, в акті повинно бути зазначено причину залиття квартири.

Згідно копії претензії від 11 січня 2018 року (т.1 а.с.15) позивач вимагає від відповідача ОСОБА_5 сплату завданого їй збитку залиттям її квартири у сумі 19207 грн.

Відповідно до копії листа відповідача на адресу позивача (т.1 а.с.17), ОСОБА_5 вказує на те, що вона не визнає своєї вини у залитті квартири позивача та зазначає, що завданий позивачу збиток повинен бути відшкодований винною особою, а не нею, оскільки вона не є виною особою.

З копії листа ТОВ «Бахмут-Енергії» від 03 квітня 2018 року (т.1 а.с.19) вбачається, що між ЖБК «Космос» та ТОВ «Бахмут-Енергія» не укладено договір на технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкової системи опалення житлового будинку АДРЕСА_3 . Звернень від ОСОБА_5 з проханням зафіксувати факт пориву системи опалення в її квартирі до абонентного відділу не надходило.

Згідно зведеного кошторису вартості об`єкта будівництва вбачається, що текучий ремонт 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 після залиття станом на 12 жовтня 2017 року складає 19207 грн.

З копії довідки (т.1 а.с.159) пенсійного фонду ОСОБА_4 має 3 групу загального захворювання.

Згідно звіту з технічного обстеження радіатора опалення ТОВ «Фірма інженер» в квартирі АДРЕСА_6 ґрунтуючись на результатах технічного обстеження можна зробити висновок, що порив на чавунному радіаторі системи опалення квартири АДРЕСА_6 стався внаслідок руйнування чавунної прохідної пробки в місці її з`єднання з радіатором під час перевірки системи опалення під тиском 12 жовтня 2017 року. Даний висновок належними та допустимими доказами позивачем та її представником не спростований.

12 лютого 2020 року позивачем було подано відповідь на відзив, з якого вбачається, що позивач наполягає на своїх позовних вимогах, де також зазначає, що недопустимим є звіт ТОВ «Фірма інженер», оскільки у звіті не має чіткого зазначення того, що обстежувався саме той радіатор, на якому стався порив 12 жовтня 2017 року.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 жовтня 2020 року, яка проводилась на підставі ухвали суду, квартира АДРЕСА_1 має фактичні ознаки залиття водою які відображені в акті обстеження від 13 жовтня 2017 року (т.1 а.с.10), затвердженого головою ЖСК «Космос» та підтверджені результатами візуального огляду. Ушкодження квартири АДРЕСА_1 , указані в дослідницькій частині. Оскільки при складанні акту обстеження від 13 жовтня 2017 року причина залиття квартири АДРЕСА_1 не вказана та в результаті візуального огляду встановлено, що теча води усунена, тобто встановити причину залиття не виявилося можливим. Сума матеріальних збитків була нанесена залиттям квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості матеріалів на момент проведення експертизи складає 22897,94 грн., в т.ч. ПДВ – 3816,32 грн. Тобто дійсно не встановлена причина залиття квартири позивача, а тому не можна з точністю казати про той факт, що у залитті квартири є вина відповідача, що також підтверджується даним висновком.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно зі ст. 151 ЖК Української РСР, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Згідно з ч.3 ст.156 ЖК Української РСР, власник квартири та члени його сім`ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

Таким чином, судом було встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , належить позивачу. Дійсно 12 жовтня 2017 року було залиття квартири позивача, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21 жовтня 2020 року, яка проводилась на підставі ухвали суду, проте винна особа не встановлена, що також підтверджується цією експертизою, тобто на протязі усього розгляду справи у суді не було встановлено того факту, що залиття квартири позивача відбулося саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача по справі, а тому не має ніяких підстав для стягнення вищевказаних сум саме з відповідача по справі. Враховуючи викладені положення діючого законодавства України, саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна, проте позивачем та її представником не було доказано у суді той факт, що шкода її майну була завдана саме діями або бездіяльністю відповідача, тобто що є причино-наслідковий зв`язок, щоб дало право суду стягнути завдану шкоду відповідачем позивачу. Зважаючи на той факт, що ані позивачем ані її представником на протязі усього розгляду справи у суді не було надано належних та допустимих доказів того, що відповідач повинна нести відповідальність як власник за неналежне утримання свого майна, тобто ними не доведено присутність вини відповідача у залитті квартири позивача. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що не доведений той факт, що залиття квартири позивача сталося саме з вини відповідача, а відтак у задоволені позову слід відмовити. Оскільки, під час розгляду даної справи не знайшов своє підтвердження факт наявності причинного зв`язку між винними діями відповідача та настанням негативних наслідків у вигляді пошкодження належної позивачу квартири, вимога про відшкодування майнової шкоди у розмірі 28990 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в зв`язку з відсутністю та недоведеністю вини відповідача у залитті квартири, суд приходить до висновку що відсутні законом передбачені підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, суд відповідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а залишає їх за позивачем, у тому числі витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 280-284, 356 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 151, 156 ЖК Української РСР, ст. 22, 23, 317, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_1 , до ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 , третя особа: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири – відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено 01 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя