Вирок № 93251214, 02.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3081/20

№ провадження 1-кп/646/914/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Демченко С.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Заярного С.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Барінова Д.В.,

секретар судового засідання – Хілінський М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220060000478 від 05.03.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Сенча Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді розробника програмного забезпечення компанії «CHI Software», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , маючи умисел, направлений на незаконне придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини для особистого вживання без мети збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений час, з невстановленого джерела незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, 2C-I, яку зберігав за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , для особистого вживання, без мети збуту.

05 березня 2020 року у вечірній час ОСОБА_1 із вказаною особливо небезпечною психотропною речовиною попрямував до автостанції №1 за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 22, тим самим здійснивши її перевезення.

05 березня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на території вищевказаної автостанції за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 22, був зупинений працівниками патрульної поліції та під час проведення огляду добровільно видав з кишені куртки дві капсули зеленого кольору, в яких знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина -2C-I, масою 0,0631 г.

Таким чином, ОСОБА_1 всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав, перевозив та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину – 2C-I, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду з угодою, укладеною 19 листопада 2020 року між прокурором Харківської місцевої прокуратури №5 Заярним С.Л. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника останнього- адвоката Барінова Д.В., про визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні підтримали укладення угоди про визнання винуватості, просили її затвердити, при цьому обвинувачений підтвердив свою згоду на застосування узгодженого в угоді виду та розміру покарання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором.

Розглядаючи кримінальне провадження згідно зі ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст.309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Враховуючи, що між прокурором та обвинуваченим досягнуто угоди, суд розглядає справу відповідно до положень ст.ст.474, 475 КПК України.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження - прокурором Заярним С.Л. та підозрюваним ОСОБА_1 укладено та підписано угоду від 19 листопада 2020 року про визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.309 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнає свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення (проступку) та наведені обставини вчинення цього кримінального правопорушення (проступку), а також була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 5 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 ( п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання у виді штрафу. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч.4 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений просив затвердити угоду.

Судом вивчалась особа обвинуваченого ОСОБА_1 та встановлено, що він неодружений, працює розробником програмного забезпечення компанії «CHI Software», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно зі ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є у тому числі забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.

Отже, укладення угоди спрятиме виконанню завдань кримінального провадження, а саме забезпеченню швидкого та повного судового розгляду, а відтак - відповідатиме суспільному інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.

Укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, інтересам суспільства та держави і даним особи обвинуваченого.

Суд враховує, що вищезазначене кримінальне правопорушення обвинувачений скоїв до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав чинності 01 липня 2020 року, яким посилено санкцію ч. 1 ст.309 КК України, а тому з урахуванням ч.2 ст.4, ч.3 ст.5 КК України, суд вважає можливим визначення узгодженого покарання у виді штрафу у розмірі в межах санкції ч. 1 ст.309 КК України, яка діяла до набрання чинності вищезазначеного Закону, оскільки санкція ч. 1 ст.309 КК України у новій редакції посилює кримінальну відповідальність за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, і тому вищезазначений Закон не має зворотної дії в часі відповідно до ст.5 КК України.

За таких обставин суд вважає умови угоди в частині призначення покарання обвинуваченню ОСОБА_1 у розмірі 50 ( п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень таким, що не суперечать положенням КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Оскільки зміст зазначеної угоди про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, укладання угоди сторонами є добровільним, а підстави для відмови в затвердженні угоди відсутні, суд, керуючись засадами диспозитивності кримінального провадження, вважає за можливе затвердити угоду.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 березня 2020 року було накладено арешт на речові докази, суд скасовує вказаний арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 314, ст.373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 19 листопада 2020 року, укладену між прокурором Харківської місцевої прокуратури № 5 Заярним Сергієм Леонідовичем та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, не обирався.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 березня 2020 року на речові докази.

Речові докази: дві капсули зеленого кольору з небезпечною психотропною речовиною -2C-I, масою 0,0631 г, паперовий згорток з речовиною рослинного походження зеленуватого кольору, папірець 1*2 см з кольоровим візерунком - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, отримувач платежу УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП) процесуальні витрати на проведення судової експертизи №13/1/719СЕ-20 від 06 травня 2020 року у розмірі 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 10 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харків протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя С.В. Демченко