Рішення № 93250229, 30.11.2020, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/2143/20

Провадження 2/621/838/20

30 листопада 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий - суддя Філіп`єва В.В.

за участю секретаря Лацько А.С.

позивач- ОСОБА_1 ;

представник позивача – адвокат Гетьман О.М.

відповідачі:

Департамент патрульної поліції ( ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3);

Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6),

третя особа: старший інспектор з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Аббасов Ренат Бакірович (адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка 315-А),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зміїв за відсутністю учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, третя особа: старший інспектор з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Аббасов Р.Б., в якій просить суд стягнути за рахунок державного бюджету України з відповідачів на його користь грошові кошти в сумі 10000,00 (десять тисяч) гривень, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій посадових осіб Управління патрульної служби м.Харкова Департаменту патрульної поліції, по притягненню його до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначив, що 13 липня 2019 року, близько 15:30 години, керуючи автомобілем SKODA Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , він їхав з міста Харкова в напрямку міста Мерефа по автодорозі М18 зі швидкістю приблизно 60 км/год. В цей час автомобіль RENAULT Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не помічаючи його машини, здійснив виїзд на полосу руху позивача, внаслідок чого відбулося зіткнення, і обидва транспортні засоби зазнали ушкоджень. За викликом «102» прибув екіпаж патрульної поліції, які оглянули місце події, транспортні засоби, опитали учасників події, але жодних протоколів на місці ДТП про притягнення учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності не складали.

Лише 08.08.2020 року, прибувши за викликом поліцейського до Управління патрульної поліції міста Харкова (відокремленого підрозділу відповідача 1), позивач дізнався, що відносно нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ОБ № 174112 за статтею 124 КУпАП в зв`язку з порушенням вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху. Під час складання протоколу ІІІ особою - старшим інспектором з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 - було грубо порушено його права, працівник поліції завчасно визначив його винуватцем ДТП, проігнорував усі заявлені клопотання, в тому числі й письмові, зокрема, про призначення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз, опитування свідків події. Всупереч заявленому позивачем клопотанню, інспектор поліції (ІІІ особа) направив матеріали про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не за місцем проживання, а за місцем вчинення ДТП.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 21.02 2020 року у справі № 635/6369/19 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП

Оскільки зазначеним судовим рішенням встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, позивач вважає дії працівників патрульної поліції, направлені на притягнення його до адміністративної відповідальності незаконними, та такими, що вчинені всупереч фактичним обставинам справи й супроводжувалися умисним небажанням об`єктивно, повно і всебічно розглянути всі докази, які мали відношення до ДТП.

Вказані обставини, викликані діями поліцейських, вплинули на психологічний і фізичний стан позивача, значно погіршили здоров`я. Протягом тривалого часу (вісім місяців) до набрання законної сили постанови Харківського районного суду Харківської області від 21.02 2020 року у справі № 635/6369/19 позивач постійно перебував у стресі, відчував нервову напругу в зв`язку зі зміною звичного способу життя через виклики до поліції та суду, а також через необхідність збирати докази й відстоювати свою невинуватість. Стресовий стан зумовив фізіологічний розлад здоров`я, що виразилося в безсонні, головних болях, напруженості та нервовому ставленні до оточуючих, зокрема позначилося на стосунках з рідними й близькими, призводило до виникнення конфліктів у сім`ї.

Посилаючись на норми ст..19, 56 Конституції України, цивільного законодавства про відшкодування шкоди, положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просив суд стягнути за рахунок державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь грошові кошти в сумі 10000,00 (десять тисяч) гривень, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій посадових осіб Управління патрульної служби м.Харкова Департаменту патрульної поліції, по притягненню його до адміністративної відповідальності.(а.с.1-10)

Відповідачем – Державною казначейською службою України – надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Згідно статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою в порядку, визначеному законом. Казначейство або його територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року по справі № 242/4741/16-ц, позивач помилково визначив Казначейство в якості відповідача по справі.

Крім того, Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав того, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення вичерпного переліку незаконних дій, передбачених ч.1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт. Оскільки на позивача адміністративне стягнення не накладалося, саме по собі закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення не є підставою для стягнення моральної шкоди. Постановою Харківського районного суду Харківської області від 21.02 2020 року у справі № 635/6369/19 не встановлено неправомірність дій співробітників поліції, рішення про визнання дій співробітників поліції не приймалося, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є лише одним із джерел доказів, в якому фіксується правопорушення, та є підставою для провадження у адміністративній справі. Тому відповідач просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. (а.с.58-61).

Від відповідача – Департамента патрульної поліції – надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погодився з пред`явленим позовом.

У відзиві зазначено, що 13.07.2020 року, о 15:30 годині, на автодорозі Харків-Симферополь-Алушта-Ялта, на відрізку 28 км в Харківській області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів SKODA Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та RENAULT Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Відповідач вказує, що працівниками поліції було оглянуто місце події, транспортні засоби, опитано учасників та свідків. В зв`язку з тим, що учасники ДТП на місці пригоди надали пояснення, які суперечать одне одному, матеріали ДТП були досліджені й опрацьовані ІІІ особою - старшим інспектором з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , який склав протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ОБ № 174112 за статтею 124 КУпАП в зв`язку з порушенням позивачем вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху.

При цьому, повноваження патрульної поліції щодо збору доказів в матеріалах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності обмежені законодавцем, зокрема будь-які експертизи, згідно Закону України «Про судову експертизу» проводяться на підставі судового рішення чи рішення органу дізнання або досудового розслідування, а також на підставі договору з експертом, якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. Департамент патрульної поліції, відповідно до свого Положення, не відноситься до органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність чи досудове розслідування, тому відповідач вважає, що положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» до нього не можуть бути застосовані.

Крім того, відповідач вказує, що протокол про адміністративне правопорушення є лише носієм доказової інформації, який фіксує обставини та факти виявлених порушень, та не є остаточним документом, який породжує наслідки для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Права та обов`язки позивача встановлює рішення, оформлене в даному випадку Постановою суду.

Враховуючи, що позивачем не доведено вчинення відносно нього неправомірних дій посадовими особами Департаменту патрульної поліції, відсутність фактів щодо наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, відсутності розрахунку заподіяної позивачеві моральної шкоди, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ( а.с. 70-80)

У відповіді на відзив позивач не погодився з відзивом Департаменту патрульної поліції, вказавши, що матеріали щодо спірної дорожньо-транспортної пригоди до складання протоколу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності знаходилися у ІІІ особи - старшого інспектора з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 26 днів, а до суду вказані матеріали направлені були через 38 днів після складання протоколу. За цей час інспектор ігнорував всі письмові звернення позивача, не надавши їм вмотивованої відмови. Посилаючись на тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимоги принципу справедливості та розумності, позивач вважав обґрунтованим визначений ним розмір моральної шкоди, та просив задовольнити позов в повному обсязі (а.с.99-103)

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача – адвокат Гетьман О.М. надала суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача ОСОБА_1 . Просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач - Державна казначейська служба України у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу по суті без участі представника відповідача з урахуванням заперечень, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, відповідні їм правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню:

З матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2019 року старшим інспектором з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Аббасовим Ренатом Бакіровичем (ІІІ особою по справі) складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ОБ № 174112 відносно ОСОБА_1 в зв`язку з порушенням ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, чим передбачено адміністративну відповідальність за статтею 124 КУпАП (а.с.16).

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 21.02.2020 року по справі № 635/6369/19 від 21.02.2020 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові, крім іншого зазначено, що «згідно висновку експерта дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП. Питання про те, чи відповідали дії водія ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху, та чи находилися вони у причинному зв`язку з ДТП – не вирішувалися» Суд також зазначив, що на підставі наявного протоколу не може дійти висновку про те, що саме порушення з боку водія ОСОБА_1 Правил дорожнього руху стало причиною ДТП, а досліджені ним в судовому засіданні обставини не підтверджують в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с16-17)

Змістом спірних правовідносин є право позивача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому, на його думку, внаслідок дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції по притягненню до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статей 1, 19, 23 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

До основних повноважень поліції, крім іншого, відноситься здійснення у випадках, визначених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання; регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно пункту 2 ч.3 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію», відповідач – Департамент патрульної поліції – функціонує в складі Національної поліції України з визначеними статтею 23 повноваженнями.

Відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Статтею 255 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

При цьому, за змістом статті 251 КупАП, протокол про адміністративне правопорушення є лише одним із доказів, на основі яких встановлюється наявність або відсутність правопорушення і підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №174112 від 08.08.2019 року, складений ІІІ особою - старшим інспектором з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м.Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 - не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який породжував права і обов`язки для позивача, а є лише фіксацією порушення, виявленого працівником поліції при виконанні ним посадових обов`язків в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Належним підтвердженням притягнення до адміністративної відповідальності позивача є виключно постанова суду, якою особу визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. За інших обставин позивач не може вважатись особою, притягнутою до адміністративної відповідальності.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року у справі № 712/12830/16-а, який вказав, що саме постанова про притягнення водія до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського районного суду Харківської області від 21.02 2020 року у справі № 635/6369/19 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Статтями 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, право на яке виникає на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України ««Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно п.4 статті 2 цього ж Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, виходячи зі змісту статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода виключно у наведених в статті 1 цього Закону випадках, тобто в разі незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Оскільки під час здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП до нього не застосовувалося адміністративне стягнення у вигляді штрафу, виправних робіт чи адміністративного арешту, права на відшкодування моральної шкоди на підставі ст..1176 ЦК та норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в нього не виникає.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, виходячи з загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди»

Позивач зазначає, що завдана йому моральна шкода виникла внаслідок дій працівників патрульної поліції по притягненню його до адміністративної відповідальності, що вплинуло на його звичайний спосіб життя, порушило стан здоров`я та призвело до заподіяння моральної шкоди, однак не доведено неправомірність дій поліцейського під час складання протоколу і оформлення матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не доведено факту завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89,141, 259, 263 -265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, третя особа: старший інспектор з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Аббасов Р.Б про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій посадових осіб Управління патрульної служби м.Харкова Департаменту патрульної поліції по притягненню його до адміністративної відповідальності – відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6,

Третя особа: старший інспектор з особливих доручень відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Аббасов Ренат Бакірович (адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка 315-А)

Головуючий: суддя В.В. Філіп`єва