Ухвала суду № 93248864, 26.11.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1519/16-к

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

прокурора Янішевської Ю.В.

за участю:

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч.2, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В проваджені Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч.2, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання, в якому просила обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки в ході судового розгляду обвинувачена на неодноразові виклики в судові засідання не з`являлася, про причини свого неприбуття не повідомляла, намагаючись тим самим ухилитися від явки до суду, уникнути кримінальної відповідальності в інкримінованих правопорушеннях. Крім того, працівниками Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області в ході виконання ухвали суду від 10.08.2020 року про привід встановлено, що ОСОБА_1 за адресою проживання: АДРЕСА_1 – відсутня, в зв`язку з чим було оголошено її розшук. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не є доцільним, оскільки остання не має постійного місця проживання, відсутні стійкі соціальні зв`язки, такі, як сім`я. Таким чином, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, оскільки на даний час вона вийшла заміж, має чоловіка, проживає разом з ним та його матір`ю в квартирі; в судові засідання не з`являлася, оскільки дільничний офіцер поліції не нагадував їй про це.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 суд враховує, що остання раніше неодноразово судима за вчинення умисних, корисливих злочинів; обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжких злочинів; під час розгляду даного кримінального ухилялася від явки до суду, в зв`язку з чим було оголошено її розшук та обвинувачена доставлена до суду у супроводі працівників поліції; соціальні чинники стримуючого характеру, такі, як сім`я, робота, постійне місце проживання - відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вважає наявними підстави для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою; ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає наявними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим взяття під варту обвинувачену ОСОБА_1 та недостатнім застосування відносно неї більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.

Виходячи з того, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження лише розпочато, обвинуваченою покази не надані, докази не досліджені, суд, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 строком на 60 діб.

Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м`які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 376 КПК України , -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора – задоволити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ч.2, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб – до 25 січня 2021 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 7 діб з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 30.11.2020 року о 13 год. 50 хв.

Суддя О.І. Бондаренко