Ухвала суду № 93246644, 01.12.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4192/20

Провадження № 1-кп/0203/936/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Вусик Є.О.;

при секретарі – Скороход А.О.;

за участю:

прокурора – Васильєвої М.В.;

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Хоміча Р.Г.;

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Шепелєва А.В.,

потерпілого – ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020042010000193 від 11 вересня 2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, м. Новомосковська, громадянина України, українця, який має середньо-спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 30.06.2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст. 183 ч. 3, 186 ч.2, 70 ч.1 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- 07.12.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, за ст. 395, 70 ч.4 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. 04.02.2020 року звільнений по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, який має непевну середню освіту, офіційно не працевлаштований, має на утриманні доньку ОСОБА_4 , 2013 року народження, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

- 01.02.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч. 1, 15 ч.3, 185 ч.2, 70 ч.1 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 13.05.2019 року до Красногвардійського районного суду направлено обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12019040680000730 ч. 2 ст. 185 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на розгляді знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

Прокурор в судовому засіданні просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Обвинувачені та їх захисники не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Від обвинуваченого ОСОБА_2 у судовому засіданні також надійшло клопотання про зміну йому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначила, що обвинуваченими вчинено тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років, у зв`язку з чим, останні можуть переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому прокурор наголосила, що передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшилися.

Потерпілий ОСОБА_3 підтримав думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Хоміч Р.Г., посилаючись на наявність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, просив суд зменшити розмір встановленої раніше застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити розмір визначеної раніше застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Шепелєв А.В. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника та вимоги свого клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на наявність у нього на утриманні хворої дитини.

Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну йому запобіжного заходу, думку учасників судового провадження щодо клопотань, суд приходить до наступного висновку.

Враховуючи думки учасників судового провадження, суд вважає, що відсутні перешкоди для призначення до судового розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки зазначене кримінальне провадження підсудне Кіровському районному суду м. Дніпропетровська, угоди про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшли, повернення обвинувального акту з причин не відповідності вимогам КПК України не встановлено, підстави для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України відсутні.

Вирішуючи клопотання прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Ухвалами слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2020 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, одночасно із визначенням застави. Вказаний запобіжний захід надалі було продовжено строком на 30 днів, тобто до 22 год. 30 хв. 06 грудня 2020 року з можливістю внесення раніше визначеного розміру застави.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує дані, які характеризують особу ОСОБА_1 , який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий.

Також, враховано дані, які характеризують особу ОСОБА_2 , який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштований, має на утриманні дитину 2013 року народження, раніше судимий.

Крім зазначеного, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, злочин поєднаний з нападом на потерпілого, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує їм у разі доведеності вини, можутьпереховуватися від суду, що є підтвердженням існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_2 в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185 КК України. Тобто, також, за фактом вчинення умисного корисливого злочину.

Крім того, обвинувачені офіційно не працевлаштовані, тобто не мають постійного офіційного джерела доходів, злочин, що інкримінований ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є злочином проти власності, вчинений з корисливих мотивів, раніше, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 судимі, що свідчить про їх схильність до вчинення злочинів та небажання ставати на шлях виправлення.

Вищенаведене є підтвердженням ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо вчинення ними інших кримінальних правопорушень, задля отримання прибутку.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить до висновку, що, перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зможуть переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а отже, на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Доводи захисника Хоміча Р.Г. про проживання обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем реєстрації разом із матір`ю, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про наявність у нього на утриманні доньки, а також, доводи обох обвинувачених з приводу того, що вони мають на меті працевлаштуватися, хоча і мають місце, але вони не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу на більш м`який, та самі по собі не можуть слугувати підтвердженням їх належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає недоцільним змінювати запобіжний захід на більш м`який та вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинувачених на 60 днів.

З приводу вимог адвоката Хоміча Р.Г. та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зменшення розміру застави, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, законодавець визначив імперативність вказаної норми щодо найменшого розміру застави у випадку, коли особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та не допускає можливості її зменшити.

Тому, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченими, їх майнового та сімейного стану, особистих даних та наявність ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, суд вважає за необхідне визначити заставу, достатню для забезпечення виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язків, передбачених даним кодексом, в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатний осіб, тобто в сумі 43 940 грн.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 314-316 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Підготовче провадження закінчити.

Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020042010000193 від 11 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні у приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на 10 грудня 2020 року о 12.30 год.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт, залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Васильєвої М.В. про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 год. 30 хв. 29 січня 2021 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених кодексом, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 43 940 (сорок три тисячі дев`ятсот сорок) гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.194 КПК України, обов`язки:

- прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утриматись від спілкування із потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 22 год. 30 хв. 29 січня 2021 року.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов`язків, передбачених кодексом, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 43 940 (сорок три тисячі дев`ятсот сорок) гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст.194 КПК України, обов`язки:

- прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утриматись від спілкування із потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Є.О. Вусик