Рішення № 93245552, 01.12.2020, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/671/20

п/с № 2/174/295/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря – Волинець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі –АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 25.02.2011 року, в сумі 99337,51 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25.02.2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в подальшому розмір лімиту збільшився до 8000,00 грн.

Банк свої зобов`язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі. Однак, ОСОБА_1 не виконала належним чином умови договору і станом на 14.09.2020 року має заборгованість – 99337,51 грн., яка складається з наступного: 7532,35 грн. - заборгованість за тілом кредита; 7532,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2707,16 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 89098,00 - нарахування пені.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.

Ухвалою від 28.10.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

05.11.2020 року відповідачка подала відзив на позовну заяву в якій вказує, що позов не визнає. Що з тарифами банку її письмово не ознайомлювали, не надано інформацію щодо реальної ціни пропонованої фінансової послуги. Вірність оригіналу Умов і правил надання банківських послуг нічим не засвідчена. В анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафу за несвоєчасне погашення кредиту. Одночасно заявила клопотання про пропуск строку позовної давності. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 63-66).

18.11.2020 року представником позивача було подано відповідь на відзив та додаткові письмові докази, згідно з якими позивач просить не приймати до уваги твердження відповідачки щодо необґрунтованості позову, так як такими не спростовані твердження позовної заяви та надав додаткові розрахунки заборгованості зазначив, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, банком надано виписку по рахунку, яка є підтвердженням того, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито карковий рахунорк, на який встановлено кредитний ліміт, він користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операццій є неможливим без наявності картки. Відповідач до певного часу належним чином виконунвав свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування, тому посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися до уваги. Розрахунок заборгованості є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Виписка за період з 12.01.2012 року по 01.03.2020 року відображає рух коштів по рахунку відповідача. Також вказано, що строк дії перевипущеної картки до останнього дня 07.2016 року і позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 02.10.2020 року - до спливу строку позовної давності (а.с. 71-91).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в позовній заяві просить та відзиві на позов у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі позовні вимоги не визнає, просила відмовити у задоволенні позову з підстав та мотивів, викладених у відзиві

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.02.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір б/н, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку. В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку наявний підпис як представника АТ КБ «Приватбанк», так і підпис клієнта, а також зазначена письмово дата складення цієї Анкети-заяви, а саме: «25.02.2011» (а.с. 13).

Отже, кредитний договір складається із Анкети-заяви позичальника, з якої вбачається, що відповідачу було видано кредитну картку, а також Умов та Правил надання банківських послуг та витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Своїм підписом в зазначеній заяві відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку і згодна з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 14-38).

За підрахунком позивача станом на 14.09.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість – 99337,51 грн., яка складається з наступного: 7532,35 грн. - заборгованість за тілом кредита; 7532,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2707,16 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК Українн; 89098,00 - нарахування пені (а.с. 5-10 ).

Виписка по картковому рахунку за період з 12.01.2012 року по 01.03.2020 року та відображає рух коштів по рахунку відповідачки, зняття коштів, оплату товарів у магазинах. Банківська виписка має статус первинного документу, інформація, яка у ній міститься відповідачкою не спростована (а.с. 48-52).

За відомостями банку ОСОБА_1 , згідно кредитного договору б/н, отримала картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , остання має термін дії до липня 2016 року (а.с. 12).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування кридитної картки ОСОБА_1 03.01.2017 було змінено кредитний ліміт (а.с. 11).

Вивчивши позовні вимоги, дослідивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору кредитування.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, і відповідач просить застосувати наслідки спливу такого строку, тому незважаючи на наявність порушень умов договору відповідачем, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються в даному випадку банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до них.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з заяви позичальника від 25.02.2011 року процентна ставка по вказаному договору не зазначена. У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також, не зазначено і строку повернення кредиту (користування ним).

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження, що саме додані банком до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були надані відповідачу на ознайомлення, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати пені, та порядок її нарахування, а роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року.

За таких обставин та без надання підтвердження про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 03.07.2019 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів.

Судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати пені в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Відповідачка також стверджувала, що в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату пені, що знайшло своє підтвердження в процесі судового розгляду. Доводи позивача про наянвість підстав для стягнення пені суд не може прийняти до уваги, виходячи з викладеного вище.

Отже в частині стягнення з відповідачки пені в сумі 89098,00 грн. за невиконання умов кредитного договору слід відмовити.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено також спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі сплином останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (узагальнена практика Верховного суду України з цього приводу, що відображено у Постановах від 19.03.2014 року N 6-14цс14, 03.06.2015 року N 6-31цс1 та від 14.12.2016 року № 6-2462цс16).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України) початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що право позивача на повернення кредитних коштів було порушено у 2016 році, строк дії картки, виданої банком ОСОБА_1 закінчився у липні 2016 року, натомість, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 02.10.2020 року, тобто після спливу трьох років загальної позовної давності.

Оскільки судом було встановлено пропущення строків позовної давності щодо тіла кредиту, що вбачається з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж у передбачений ст. 257 ЦК України, - є підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення тілу кредиту у зв`язку зі сплином строку позовної давності. Вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 2707,16 грн. факично є похідною від вказаної вище, а тому в її задоволенні також має бути відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд в процесі розгляду справи прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя І.А.Ілюшик