Ухвала суду № 93242997, 01.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 грудня 2020 року м. Київ № 640/23226/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністраціїпро визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити пені дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7, код ЄДР: 37451587), в якому просить суд:

1) визнати протиправну бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, яка призвела до не нарахування та невиплати позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_1 , працює та проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячної грошової допомоги , встановленої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018;

2) зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації прийняти розрахунок та виплатити позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 проживає: АДРЕСА_1 , працює та проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018.

До суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 25.09.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, залишаючи позовну заяву без руху судом була звернута увага позивача на те, що у позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації прийняти розрахунок та виплатити позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 проживаю АДРЕСА_1 , працює та проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018.

Також була звернута увага на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосуються перерахунку позивачу щомісячної грошової допомоги з 17.08.2018, натомість до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 25.09.2020. При цьому, ухвалою суду від 06.10.2020 причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, було визнано неповажними.

Крім того, вказаною ухвалою також була звернута увага позивач на те, що додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку, оскільки на таких документах відсутнє прізвище особи та її ініціали, яка засвідчила копії документів.

Відтак, ухвалою суду від 06.10.2020 було зобов`язано, враховуючи також те, що дана справа відноситься до категорій справ, визначених ст. 263 КАС України, які розглядаються без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), позивача надати суду:

1) уточнену позовну заяви із зазначенням у прохальній частині позовної заяви який саме розрахунок (конкретизувати) позивач просить суд зобов`язати прийняти відповідача та у п. 2 прохальної частини щодо вимог зобов`язального характеру конкретизувати, що саме позивач просить суд зобов`язати відповідача з 17.07.2018 виплатити позивачу в розмірі двох мінімальних заробітних плат;

2) заяви із зазначенням інших підстави для поновлення строку звернення до суду, із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку звернення до суду;

3) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

24.11.2020 на виконання вимог ухвали суду надійшла уточнена позовна заява, в який заявник уточнив позовні вимоги та просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до не виплати позивачу щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018;

2) зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації виплатити позивачу (без зазначення чого саме виплатити) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 проживає АДРЕСА_1 , працює та проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 17.07.2018 відповідно до поданого розрахунку.

Також позивачем надано суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якому просить суд поновити йому - ОСОБА_1 (без зазначенням що саме поновити), а саме: те, що тривалий час не приймалося рішення Верховним Судом КАС в зразковій справі від 21.01.2019 було скасоване постановою Великої Палати від 18.03.2020, якою роз`яснено порядок прийняття рішень згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює розмірам двох мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування такого клопотання позивач зазначив, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює в філії «Центр з будівництва та ремонту колії» AT Укрзалізниця» структурний підрозділ Коростенська колійна машинна станція» потерпілий внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до Переліку населених пунктів, Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.1993 року - місто Коростень, Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення..

Додає, що він звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Житомирській області визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії з позовними вимогами зобов`язати до відповідача провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату йому щомісячної грошової допомоги відповідно з статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, двох мінімальних заробітних плат на відповідний рік. Його позовні вимоги, ним ставляться саме з 17 липня 2018 року так як рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Крім того наголошує, що з 21.01.2019 на розгляді Великої Палати Верховного Суду зразкова справа знаходилася та постанова оприлюднена тільки офіційно у березні 2020 року, крім того будь-яку інформацію відповідач не надавав про виплати передбачені статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та добровільно рішення судів, законів та Конституцію України не виконує посилаючись на відсутність коштів в Державних бюджетах на відповідний рік.

Додає, що передбачені чинним законодавством йому кошти, не виплачувались, тобто з порушеннями чинного законодавства, суб`єктом владних повноважень, шляхом зміни діючого законодавства. Зважаючи на це, ним пропущений шестимісячний строк звернення до суду, та відповідно, за висновком позивача, він є таким що підлягає до поновленню, оскільки за словами позивача про рішення Великої Палати від 18.03.2020 він дізнався в травні 2020 року з засобу ЗМІ газети ЕХО, виступів по місцевому телебаченні керівників сервісного центру ГУ ПФУ та відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що вказаним причинам суд вже надавав оцінку ухвалою суду від 06.10.2020 про залишення позовної заяви без руху.

В той же час, варто повторно звернути увагу позивача на те, що згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач наголошує, що проведення нарахувань та виплата його грошових коштів, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не проводиться з 17.07.2018.

Тобто, зважаючи на те, що щомісячна грошова допомога, встановлена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є щомісячним платежем, позивач про порушення своїх прав мав би дізнатися отримавши або недотримавши таку виплату за відповідний місяць, тобто у серпні 2018 року, тоді як до суду з даною позовною заявою позивач звернувся лише 25.09.2020, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеному ч. 2 ст. 122 КАС України.

Суд зазначає, що порушення прав позивача, жодним чином не пов`язується з часом розгляду як Верховним Судом, так і Великою Палатою Верховного Суду справи № 240/4946/18 та прийняття останніми судових рішень, оскільки позивач в незалежності від прийнятого касаційним судом рішення, зважаючи на порушення своїх прав у порядку, визначеному законодавством України не був позбавлений можливості звернутися за їх захистом.

При цьому, варто звернути увагу позивача на те, що рішення Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 240/4946/18, не є зразковим по відношенню до даної адміністративної справи № 640/23226/20, а також дана адміністративна справа не є типовою справою відносно рішення Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 240/4946/18, оскільки відрізняються як відповідачем так і предметом позову (позовними вимогами).

Більш того, варто звернути увагу позивача на те, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області в якій ОСОБА_1 (позивач по даній справі) просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому коштів в повному розмірі, що передбачені ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2018 до постановлення рішення.

При цьому, звертаючись до Житомирського окружного адміністративного суду із зазначеною позовною заявою, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, відповідачем з 17.07.2018 протиправно не нарахована та не виплачена позивачу щомісячна грошова допомога, передбачена статтями 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі № 240/1506/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області.

Натомість рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2020, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2020, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що звертаючись до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним вище позовом, позивачу було відомо про порушення своїх прав та інтересів щодо не виплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі, що, зокрема, і слугувало підставами зверненням позивача до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом № 240/1506/19.

Слід додати, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного варто наголосити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Варто також зазначити, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду товариства є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Варто також додати, що ухвалою суду від 06.10.2020 була звернута увага позивач на те, що додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку, оскільки на таких документах відсутнє прізвище особи та її ініціали, яка засвідчила копії документів та, як наслідок було зобов`язано позивача надати суду оригінали або належним чином засвідчені копії доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Однак, вказані вимоги ухвали суду так і не були виконані позивачем, оскільки позивачем так не було надано суду належним чином засвідчені копії доказів.

При цьому, суд знову звертає увагу на те, що справи цієї категорії розглядаються в порядку письмового провадження, а відтак, наявні докази мають бути засвідчені належним чином, оскільки судове справа розглядається без виклику учасників справи.

При цьому, слід зауважити, що положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003., що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Так, пункт 5.27 даного стандарту визначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Зазначає також дає підстави стверджувати про невиконання позивачем у повному обсязі вимог ухвали від 06.10.2020 про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, яку надано позивачем разом з уточненою позовною заявою 24.11.2020, визнати неповажними.

2. Відмовити у поновленні пропущеного строку звернення до суду.

3. Позовну заяву повернути позивачу.

4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін