Рішення № 93242889, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/14697/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупціїпровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - відповідач, НАЗК), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 2236 від 26.07.2019 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2019 (суддя Пащенко К.С. ) відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані ним рішення НАЗК прийняті з порушенням процедури та строку, установленого законодавством, без урахування наданих ним пояснень, ґрунтуються на інформації, яка зібрана неправомірно, та на переконання позивача, містять явно безпідставні твердження.

При цьому, позивач наполягає на тому, що інформація, на підставі якої відповідачем прийняті спірні рішення, отримана НАЗК поза межами граничних строків для проведення перевірки, які сплили 10.06.2019, а тому, на переконання позивача, така інформація підлягала врахуванню відповідачем при прийнятті спірних рішень.

Крім того, позивач вважає, що оскаржувані ним рішення НАЗК є необґрунтованими, складені з порушенням структури, визначеної спеціальним Порядком № 56, та не містять підстав і мотивів, з яких надані ним пояснення не були враховані НАЗК.

Також позивач зазначає, що рішення НАЗК № 2199 від 26.07.2019 містить розбіжності в сумах, на які, за твердженням відповідача, відрізняються дані декларації позивача.

НАЗК неправомірно визнало окремі відомості в його декларації недостовірними, та, зокрема, стверджує, що сума поверненої йому від ТОВ «Протон-21» поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 991 500,00 грн., а також нарахованих йому дивідендів на суму 186,76 грн., не є його доходом.

Водночас, позивач стверджує, що наведені ним у спірній декларації відомості є достовірними та правдивими, а виявлені НАЗК неточності є випадковими технічними описками, які не свідчать про наявність у нього прямого умислу щодо зазначення певних даних.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на правомірності прийняття оскаржуваних позивачем рішень.

При цьому, у своєму відзиві відповідач зазначає, що спірні рішення прийняті НАЗК в розумний строк, з урахуванням правової та фактичної складності справи, необхідності врахування пояснень позивача та наданих ним документів, яка потребувала проведення ретельної перевірки з метою недопущення недоліків на цій стадії, які могли б призвести до порушення прав суб`єкта декларування внаслідок ухвалення незаконних і необґрунтованих рішень, що є неприпустимим.

Разом з тим, НАЗК наполягає на безпідставності доводів позивача щодо невідповідності оскаржуваних ним рішень вимогам законодавства та неврахування Національним агентством при їх прийнятті пояснень позивача та зазначає, що такі доводи спростовуються безпосередньо самими рішеннями НАЗК, в яких наявні посилання на всі пояснення, що надавалися позивачем у ході перевірки його декларації та мотиви, з яких вони відхилені.

Водночас, відповідач наголошує, що під час перевірки декларації позивача було встановлено факт отримання ним у 2015 році доходу в розмірі 3 991 500,00 грн. у вигляді поворотної фінансової допомоги, який позивачем взагалі не задекларовано, та вказано, що про необхідність декларування такого доходу, зокрема, зазначено в Роз`ясненнях, затверджених рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3.

Крім того, відповідач вказує, що в ході перевірки було виявлено, що позивач також не задекларував відомості нараховані йому ТОВ «Укрнафта» дивіденди в розмірі 186,76 грн., що є порушенням статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період виникнення спірних правовідносин позивач займав посаду заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України та мав статус особи, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище.

30.10.2016 позивач подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, заповнивши її на офіційному сайті НАЗК.

04.11.2016 позивач подав до НАЗК уточнену (виправлену) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

12.03.2019 НАЗК прийнято рішення № 690 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 ».

11.05.2019 НАЗК прийнято рішення № 1331 «Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1 », відповідно до якого строк проведення перевірки декларації позивача було продовжено на 30 календарних днів з 12.05.2019.

Під час зазначеної перевірки позивачем було подано до НАЗК відповідні письмові пояснення від 03.05.2019 вх. №№ 09/38558/19, 09/38675/19, 09/38555/19, від 16.04.2019 вх. № 09/30428/19 щодо розбіжностей у його декларації.

У ході перевірки НАЗК було, зокрема, отримано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та від ПАТ «Укрнафта» як емітента цінних паперів щодо нарахування позивачу у 2015 році дивідендів за 2011-2014 роки в розмірі 186,76 грн. та встановлено, що відповідні дані не зазначені позивачем у його декларації.

Також з відомостей у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та, з урахуванням листа ТОВ «Протон-21» від 20.06.2019 № 19, НАЗК було встановлено отримання позивачем від ТОВ «Протон-21» поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 991 500,00 грн. та встановлено, що відповідні дані не зазначені позивачем у його декларації.

За результатами проведеної перевірки НАЗК прийнято рішення № 2199 від 26.07.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України», в якому встановлено вищевказані обставини, наведені пояснення, що надавалися позивачем щодо конкретних розбіжностей, та зазначено, що у розділі 11 декларації «Доходи, у тому числі подарунки» ним вказано недостовірні відомості про його дохід, що відрізняються від достовірних на 3 991 686,76 грн. та вказують на порушення пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Також 26.07.2019 НАЗК прийнято рішення № 2236 «Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України» до Національного антикорупційного бюро України».

Не погоджуючись із зазначеними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про запобігання корупції» 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) врегульовано правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 49 зазначеного Закону № 1700-VII регламентовано обов`язок подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону № 1700-VII (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) регламентовано, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 № 56 (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 56) визначено механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».

У пункті 2 розділу І Порядку № 56 визначено, що:

- достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

- недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації;

- точність оцінки задекларованих активів - правильність відображення суб`єктом декларування оцінки задекларованих ним активів, що встановлюється шляхом з`ясування Національним агентством підстави чи обґрунтування задекларованої оцінки активів та зіставлення їх з відомостями, які зазначені у декларації суб`єкта декларування.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 56 регламентовано, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку № 56 вказано, що відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Згідно з пунктами 1, 5, 6, 8, 9, 11, 12, 14 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у:

1) з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей;

2) з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірці на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком.

Повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Національне агентство зобов`язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

У разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

У разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІV Порядку № 56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:

1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;

2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;

3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;

4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Під час проведення повної перевірки декларації та прийняття Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації використовується лише інформація, отримана у законний спосіб.

Отже, законодавством регламентовано зобов`язання суб`єктів декларування зазначити при заповненні декларації повну та достовірну інформацію про їх доходи, якими у тому числі є дивіденди та будь-які інші доходи, майнові права та обов`язки, а також визначено виключну компетенцію НАЗК щодо здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, для реалізації зазначеної компетенції НАЗК надано повноваження отримувати відповідну інформацію про майновий стан декларанта (його майнові права і обов`язки) з відкритих джерел (офіційних реєстрів, баз даних), від органів влади і юридичних осіб та результатами її аналізу, пояснень особи та наданих нею документів (у разі їх подання) складати висновок щодо достовірності даних, зазначених у відповідній декларації особи.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних у цій справі рішень, суд звертає увагу на те, що в ході перевірки декларації позивача за 2015 рік НАЗК було виявлено розбіжності між задекларованими ним відомостями і даними про його доходи, які отримані відповідачем з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, що відповідно до ст. 70 Податкового кодексу України є офіційним джерелом, яке містить відомості про доходи фізичних осіб.

Разом з тим, ані у своїх письмових поясненнях від 03.05.2019, від 16.04.2019, поданих до НАЗК за вх. №№ 09/38558/19, 09/38675/19, 09/38555/19, 09/30428/19, ані в позовній заяві та/або в ході розгляду цієї справи позивачем не спростовано відповідних розбіжностей у його декларації та не надано належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б це спростовували.

Водночас, доводи позивача про те, що виявлена НАЗК сума дивідендів 186,76 грн. була йому лише нарахована, але фактично не виплачена, що на його переконання, виключає необхідність її зазначення в декларації, суд відхиляє, оскільки пунктом 7 частини першої статті 46 Закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, прямо передбачено необхідність зазначення в декларації, зокрема, нарахованих дивідендів.

Твердження позивача про те, що отримана ним від ТОВ «Протон-21» сума поворотної фінансової допомоги 3 991 500,00 грн. не є доходом, оскільки відповідно до норм податкового законодавства не підлягає оподаткуванню, суд вважає необґрунтованими, оскільки питання щодо оподаткування певних отриманих особою сум коштів та щодо визнання їх доходом в цілях декларування в розумінні законодавства про запобігання корупції не є тотожними, на них поширюються різні правові режими, які зумовлюють різні за юридичним характером зобов`язання суб`єктів, що їх отримують.

При цьому, суд зазначає, що дане питання також викладено в роз`ясненнях, які були розроблені та затверджені рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3 та діяли на час подання позивачем декларації за 2015 рік (30.10.2016).

З приводу доводів позивача щодо допущення ним технічних помилок при заповненні декларації, колегія суддів зазначає, що як було наголошено вище спеціальним Законом № 1700-VII відповідальність за достовірність та повноту відомостей, зазначених у декларації, покладено саме на суб`єкта декларування та, при цьому, передбачено можливість виправлення ним допущених технічних помилок шляхом подання уточненої декларації у строк, відповідно до ст. 45 Закону№ 1700-VII.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач, скориставшись наданим йому правом на подання уточненої декларації в порядку та строки, передбачені вказаною законодавчою нормою, не усунув неповноту зазначення ним відомостей про отримані ним доходи у звітному періоді.

Доводи позивача про те, що оскаржувані ним рішення НАЗК є необґрунтованими, складені з порушенням структури, визначеної спеціальним Порядком № 56, та не містять підстав і мотивів, з яких надані ним пояснення не були враховані НАЗК, спростовуються матеріалами справи, в яких містяться копії відповідних рішень НАЗК, в яких, як було встановлено вище, наведено чіткі мотиви їх прийняття, конкретні письмові пояснення позивача з відповідних питань та підстави їх відхилення відповідачем.

Твердження позивача про те, що рішення НАЗК № 2199 від 26.07.2019 містить розбіжності в сумах, на які, за твердженням відповідача, відрізняються дані його декларації, суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються безпосередньо вказаним рішенням НАЗК, в якому у ході аналізу декларації позивача окремо встановлено, що позивач не зазначив суму поворотної фінансової допомоги 3 991 500,00 грн. та нарахованих дивідендів 186,76 грн., а потім вказано сукупний розмір доходу, що не був ним задекларований: 3 991 500,00 + 186,76 = 3 991 686,76 грн.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, факту зазначення ним недостовірних відомостей у декларації за 2015 рік.

Доводи позивача про те, що відповідачем порушено граничні строки проведення перевірки його декларації, суд приймає до уваги та вважає обґрунтованими, однак зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого рішення, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування колегією суддів при розгляді цієї справи,

Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).

При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.

З огляду на викладене, суд вважає, що процедурні порушення прийняття спірних рішень НАЗК, на які посилається позивач, у даному випадку не свідчать про наявність достатніх та необхідних правових підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Доводи позивача про те, що НАЗК перебрало на себе повноваження правоохоронних органів, зазначивши у спірних рішеннях про наявність в його діях ознак кримінального правопорушення, суд відхиляє, оскільки відповідачем вказано лише про факти виявлення недостовірних даних у декларації позивача, повна перевірка якої ним була проведена, що відповідає завданням такої перевірки та її меті, визначеній Законом № 1700-VII, зокрема статтею 50.

Враховуючи вище встановлені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко