Рішення № 93242884, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/10850/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс»доДепартаменту з питань держаного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання протиправними дій, визнання протиправними припису та постанови, ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДАБК м. Києва в особі начальника управління контролю за будівництвом Євдокименка А.В. щодо проведення в період з 07.02.2019 до 20.02.2019 та з 28.05.2019 до 29.05.2019 позапланової перевірки дотримання ТОВ «ТМО-Сервіс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- визнати протиправним і скасувати припис, виданий ТОВ «ТМО-Сервіс» начальником управління контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Євдокименком А.В. від 29.05.2019;

- визнати протиправною і скасувати постанову № 52/19/073-4977 від 04.06.2019 про визнання ТОВ «ТМО-Сервіс» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс».

Мотивуючи позовні вимоги позивач акцентує, що ДАБК м. Києва при проведенні перевірки Товариства, складанні оскаржуваних припису від 29.05.2019 та постанови від 04.06.2019, порушено ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. ч. 5 та 6 ст. 19 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання», ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання». Зокрема позивач зазначає, що ТОВ «ТМО-Сервіс» належить на праві власності нежитлові приміщення, що знаходяться в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 1 (літ. А); 24.01.2019 директором ДАБК м. Києва було виписано направлення для проведення позапланової перевірки за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 1 у Шевченківському районі м. Києва щодо ТОВ «ТМО-Сервіс» на підставі наказу ДАБК м. Києва від 23.08.2018 № 607 на підставі звернення КП «Київжитлоспецексплуатація» від 23.07.2018 № 062/15/1/13-3651; строк дії направлення з 07.02.2019 до 20.02.2019; 28.05.2019 директором ДАБК м. Києва виписано ще одне направлення для проведення позапланової перевірки за тією ж адресою щодо ТОВ «ТМО-Сервіс» на підставі того ж звернення КП «Київжитлоспецексплуатація», а також службової записки від 27.05.2019; строк дії направлення з 28.05.2019 по 29.05.2019; в період з 07.02.2019 до 20.02.2019 та 28.05.2019 по 29.05.2019 начальником управління контролю за будівництвом Євдокименком А.В. проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті; 29.05.2019 було складено акт за результатами проведення перевірки, в якому зазначено, що позивачем самочинно виконані будівельні роботи, протокол про правопорушення у сфері містобудування та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил; 04.06.2019 було винесено постанову про накладення на ТОВ «ТМО-Сервіс» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 52/19/073-4977; проте проведення відповідачем перевірки ТОВ «ТМО-Сервіс» було здійснено з порушенням процедури, встановленої законом, а тому дії відповідача щодо проведення перевірки мають бути визнані судом протиправними; порушення під час проведення перевірки полягають, зокрема, у тому, що ані в направленні на перевірку від 24.01.2019, ані в направленні від 28.05.2019 не вказано переліку питань щодо яких проводиться перевірка; оскільки позивач є суб`єктом малого підприємництва, то перевірка мала проводитись 2 дні, а не 16 днів; до того ж, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; проте зазначене рішення керівником ДАБК м. Києва не приймалося, а заборона експлуатації об`єкта позивача була винесена шляхом видачі припису іншою посадовою особою відповідача, що виходить за межі його повноважень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

21.06.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/10850/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

17.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві та дозвільно-реєстраційних функцій щодо об`єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) з 12.10.2016; відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону; тобто абз. 10 ч. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 6, ч. 7-9 ст. 7, ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не розповсюджуються на органи ДАБК; відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом; пункт 7 Порядку № 553 містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки, зокрема, підставою для позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні; а тому, ДАБК дотримано вимоги щодо строку проведення позапланової перевірки позивача; в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «ТМО-Сервіс» здійснив на об`єкті самочинне будівництво; відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; в цьому випадку вмотивованим письмовим рішенням посадової особи ДАБК є припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 29.05.2019.

26.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що належний позивачу об`єкт нерухомості не є самочинним, оскільки придбаний за договором № 711 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) при викупі від 13.09.2000 та належить йому на праві власності, державну реєстрацію якого здійснено у відповідності до законодавства; зазначені обставини підтверджуються витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 07.02.2019 по 20.02.2019 та з 28.05.2019 по 29.05.2019 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено позапланову перевірку щодо дотримання ТОВ «ТМО-Сервіс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті на вул. Лук`янівській, 1, літ. «А» у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № б/н від 29.05.2019, яким встановлено порушення ТОВ «ТМО-Сервіс» ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме ТОВ «ТМО-Сервіс» самочинно та без дозволу на виконання будівельних робіт виконані будівельні роботи з добудови нежитлових приміщень та допущено експлуатацію самочинно побудованих і не введених в експлуатацію приміщень.

29.05.2019 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагається заборонити експлуатацію самочинно побудованого об`єкта з 29.05.2019 до усунення порушень у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; у термін до 29.07.2019 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил у встановленому законодавством порядку.

04.06.2019 відповідачем було винесено постанову № 52/19/073-4977 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позивач, не погоджуючись із законністю проведеної позапланової перевірки, винесення припису та постанови, звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначає Закон України «Про архітектурну діяльність».

Статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 1 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Київському міському голові, підзвітний і підконтрольний Київській міській раді.

Департамент, у межах, делегованих Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» державних повноважень, є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, основним завданням органу Департаменту є, зокрема, здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.

Відповідно до пп. пп. 4, 6, 7, 8 п. 4 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах міста Києва; розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб Департаменту; розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень; виявляє, реагує та запобігає фактам самочинного будівництва об`єктів на території міста Києва.

Відповідно до пп. пп. 2, 3 п. 6 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 № 978, посадові особи Департаменту для виконання покладених на них завдань під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо, зокрема, усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, позапланова перевірка позивача була проведена на підставі звернення КП «Київжитлоспецексплуатація» від 23.07.2018 № 062/15/1/13-3651 та у період з 07.02.2019 до 20.02.2019 та з 28.05.2019 до 29.05.2019.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено строки проведення позапланової перевірки, оскільки позивач є суб`єктом малого підприємництва, а в силу вимог ч. 4 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Суд критично ставиться до таких тверджень позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Натомість, позивач наголошує на тому, що ДАБК м. Києва повинен був дотримуватися строків перевірки суб`єкта малого підприємництва, що встановлені ч. 4 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проте в силу приписів ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дотримання органами ДАБК строків встановлених ч. 4 ст. 6 вказаного закону не вимагається.

Додаткового суд акцентує увагу і на тому, що в силу приписів ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Відповідно до абз. 10 п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм стає зрозумілим, що строк проведення позапланової перевірки органами ДАБК складає не більше десяти робочих днів з можливістю одноразового продовження за рішенням керівника органу ДАБК не більше як на два робочих дні.

Так, як встановлено судом, перевірка проводилась у період 07.02.2019 до 20.02.2019 (десять робочих днів).

27.05.2019 Директору ДАБК м. Києва було адресовано службову записку, у якій зазначено про необхідність продовження строку перевірки на два робочих дні, а саме з 28.05.2019 по 29.05.2019.

Директором ДАБК м. Києва на службовій записці від 27.05.2019 проставлено підпис, який, на думку суду, можна вважати рішенням про продовження строку перевірки, оскільки керівник, отримавши службову записку, фактично проставлянням підпису погоджує продовження строку такої перевірки.

Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2018 у справі № 757/40310/16-а (адміністративне провадження № К/9901/3013/17), відповідно до якого продовження строку перевірки на підставі службової записки чи шляхом проставлення резолюції, у контексті предмету спору, може вважатися письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на все викладене вище, суд переконаний, що строки проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю не порушено, а продовження строку позапланової перевірки відбулося у належний спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язковою умовою проведення контрольного заходу є вручення суб`єкту господарювання направлення на проведення перевірки. Відповідачем до матеріалів відзиву на позовну заяву було додано копію направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 24.01.2019 № б/н, з якої вбачається, що копію вказаного направлення 07.02.2020 отримала директор ОСОБА_1 . Також до матеріалів справи додано копію направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 28.05.2019 № б/н, з якої вбачається, що копію вказаного направлення 28.05.2020 отримала директор ОСОБА_1 . До того ж, у матеріалах справи міститься наказ від 14.04.2006 № 10-а/вк, яким ОСОБА_1 з 14.04.2006 прийнято на посаду Генерального директора ТОВ «ТМО-Сервіс».

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт вручення позивачу направлення на проведення перевірки, суд не вбачає в цьому порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Щодо тверджень позивача про те, що у направленнях на перевірку не вказано перелік питань, щодо яких здійснюватиметься державний архітектурно-будівельний контроль, то суд зазначає наступне.

Як зазначалося судом вище, позапланова перевірка ТОВ «ТМО-Сервіс» проводилась на підставі направлень від 24.01.2019 № б/н та від 28.05.2019 № б/н.

Уніфіковані форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих та будівельних робіт, та направлення для проведення планового (позапланового) заходу затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 № 240.

Питання, які підлягають перевірці під час здійснення державного архітектурно- будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності містяться у розділі VI уніфікованого акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення КП «Київжитлоспецексплуатація» від 23.07.2018 № 062/15/1/13-3651, в якому ініціатором звернення було перелічено перелік можливих порушень містобудівного законодавства.

Крім того, форма направлення для проведення планового (позапланового) заходу, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 15.05.2012 № 240, не передбачає зазначення конкретних питань перевірки (відсутні відповідні графи (поля) для переліку таких питань).

Оскільки направлення від 24.01.2019 № б/н та від 28.05.2019 № б/н містять посилання на сферу здійснення державного контролю - «щодо дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил», суд вважає, що направлення не повинно містити розширеного переліку питань перевірки.

Щодо правомірності винесення припису суд зазначає таке.

За приписами п. 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.

За результатами позапланової перевірки було складено акт № б/н від 29.05.2019 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29.05.2019.

Зазначеним приписом було заборонено ТОВ «ТМО-Сервіс» експлуатацію самочинно побудованого об`єкта з 29.05.2019 до усунення порушень.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Зазначена норма кореспондується і з пп. 10 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Відповідно до абз. 2 п. 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Таким чином, приписи п. 9 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пп. 10 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, чітко вказують на те, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, до яких відновиться і ДАБК м. Києва як орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний припис винесено у межах повноважень, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

За приписами п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Згідно висновків акту перевірки встановлено наступні порушення: ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки згідно договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) при викупі від 30.09.2000 ТОВ «ТМО-Сервіс» купило 40/100 частини нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 1. Вказані нежитлові приміщення мають площу 954,40 кв.м. і складаються з слідуючих приміщень: приміщення 1-го поверху площею 627,0 кв.м., приміщення 2-го поверху площею 271,4 кв.м., надбудоване технічне приміщення площею 20,3 кв.м., підвальне приміщення площею 35,7 кв.м., загальна площа всього нежитлового будинку 2 397,8 кв.м. Згідно плану за поверхами на будівлю літери «А» по вул. Лук`янівській, 1 , наявна відмітка про добудову із сторони приміщень № 20, № 19, № IV та добудову у внутрішньому дворі, де була розташована рампа; до того ж, дозвіл на добудову приміщень № 50, № 47, перепланування та приєднання місць спільного користування в БТІ не поданий. Встановлено, що ТОВ «ТМО-Сервіс» самочинно без дозволу на виконання будівельних робіт виконані будівельні роботи з добудови нежитлових приміщень до нежитлової будівлі зі сторони приміщень № 20, № 19 та № IV та у внутрішньому дворі нежитлової будівлі, де була розташована рампа, у яких на момент перевірки розташований магазин « Фора »; ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - встановлено, що ТОВ «ТМО-Сервіс» експлуатує самочинно побудовані не прийняті в експлуатацію нежитлові приміщення у нежитловому будинку на вул. Лук`янівській, 1, літ. «А» шляхом надання їх у оренду ТОВ «Фора».

Так, як вбачається з договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) при викупі № 711 від 13.09.2000, продавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву) продав, а покупець (ТОВ «ТМО-Сервіс») купило 40/100 частин нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 1, літ. А. Вказані нежитлові приміщення площею 954,40 кв.м. і складаються з слідуючих приміщень: приміщення 1-го поверху площею 627,0 кв.м., приміщення 2-го поверху площею 271,4 кв.м., надбудоване технічне приміщення площею 20,3 кв.м., підвальне приміщення площею 35,7 кв.м. Весь нежитловий будинок загальною площею 2 397,8 кв.м.

14.02.2019 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва звернувся із листом до КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», у якому просив надати копії матеріалів інвентаризаційної справи та копії технічного паспорту на нежитлові приміщення загальною площею 954,4 кв.м., що складають 40/100 частини від нежитлового будинку загальною площею 2 397,8 кв.м.

26.04.2019 КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за вих. № 062/14-6535 (И-2019) надало запитувані матеріали.

До матеріалів справи долучено план за поверхами на будівлю літери «А» по вулиці Лук`янівській, 1, з якого вбачається, що на 1 поверсі здійснено добудову зі сторони приміщень № 19, № 20 та № IV. Також із зазначеного плану вбачається добудова і у внутрішньому дворі.

З журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями вбачається, що дозвіл на добудову приміщень № 50 та № 47, перепланування та приєднання місць спільного користування в БТІ не поданий.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинним на момент існування спірних правовідносин, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Аналізуючи плани інвентаризацій від 11.05.2000 та 03.12.2006, інші документи, які наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що ТОВ «ТМО-Сервіс» здійснено добудови та перепланування приміщень самочинно у періоді до кінця 2006 року.

Проте, відповідно до ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Зазначений припис ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» кореспондується із п. 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244.

З огляду на те, що спірний випадок добудови (самовільного будівництва) був здійснений до кінця 2006 року, то штраф за таке правопорушення накласти на ТОВ «ТМО-Сервіс» неможливо.

Відтак, як видно з матеріалів справи, постанова про накладення штрафу по цьому правопорушенню відповідачем і не виносилась.

Натомість, постанова № 52/19/073-4977 від 04.06.2019 винесена у зв`язку з порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до п. 16 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Відповідно до п. 17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

На виконання зазначених норм, відповідач у протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.05.2019, який отриманий керівником ТОВ «ТМО-Сервіс» 29.05.2019, повідомив ТОВ «ТМО-Сервіс» про те, що розгляд справи відбудеться о 10.00 04.06.2019.

Відповідно до п. 22 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов: 1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; 2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 23 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, у постанові про накладення штрафу та постанові про закриття справи зазначаються: посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка винесла постанову; дата розгляду справи; відомості про суб`єкта містобудування, щодо якого розглядається справа (для фізичних осіб - підприємців: прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання/реєстрації, місце роботи, посада, відомості про документ, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, орган, що його видав), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття такого номера), інші відомості; для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, посада, прізвище, ім`я, по батькові керівника, інші відомості); обставини, установлені під час розгляду справи; нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено; положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення; прийняте у справі рішення.

У постанові зазначаються порядок і строк її оскарження.

Постанова підписується уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка розглянула справу, та скріплюється печаткою.

Так, аналіз форми і змісту постанови про накладення штрафу від 04.06.2019 № 52/19/073-4977 дозволяє стверджувати, що вона містить всі обов`язкові реквізити, які перераховано вище.

Відповідно до абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, як експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Так, правопорушення ТОВ «ТМО-Сервіс», що стосувалось порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», було виявлено 29.05.2019, а постанову про накладення штрафу винесено 04.06.2019, тобто в межах шестимісячного строку з моменту виявлення такого правопорушення.

Щодо розміру штрафу, то варто акцентувати увагу на тому, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Отже, розмір штрафу 69 156 (36 * 1921) є законодавчо визначеним та вірно обрахований відповідачем.

Також суд акцентує увагу на тому, що він критично ставиться до тверджень позивача про те, що відповідач не довів вчинення ТОВ «ТМО-Сервіс» правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки у матеріалах справи наявні докази, які повною мірою підтверджують факти самочинного будівництва та використання таких самочинно добудованих об`єктів.

З огляду на все викладене вище, суд переконаний, що позовні вимоги в частині скасування постанови від 04.06.2019 № 52/19073-4977 не підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ТМО-Сервіс» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з копії квитанції № 144 від 13.06.2019, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 5 763,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМО-Сервіс» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко