Рішення № 93242775, 02.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/582

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2020 року № 640/20851/19

За позовом ОСОБА_1

До Київської митниці Держмитслужби

Про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2019 №UA 100110/2019/000107/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100110/2019/01226 року.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

29.11.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2019 року ОСОБА_1 уклала Контракт №PRO/2019 з Німецькою фірмою "EUGEN SCHNURR - EXPORT-IMPORT von PKW und LKW" на купівлю автомобіля марки SKODA OCTAVIA 1,6 TDI FIN: НОМЕР_1 на території Німеччини. Згідно пункту 2 даного Контракту загальна сума складає 6850,00 EUR. Автомобіль був придбаний через інтернет аукціон продаж транспортних засобів "Autobid.de".

11.09.2019 року позивачем було оформлено нотаріальну Довіреність №1-1796, якою уповноважено ОСОБА_2 бути її представником з питань придбання на її ім`я на території України або за її межами автомобіля марки SKODA OCTAVIA 1,6 TDI FIN: НОМЕР_1. Вказаною Довіреністю позивач надала право уповноваженому представляти її інтереси в тому числі і в митних органах.

11.09.2019 року була здійснена оплата за Товар в сумі 6850,00 EUR, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) № 138/2019 від 11.09.2019 та платіжним дорученням в іноземній валюті від 11.09.2019р.

24.09.2019 року до митного оформлення особою, уповноваженою на декларування - ТОВ "Укрброк Трейдинг" подана електронна митна декларація № UA 100110/2019/184519 на товар "Моторні транспортні засоби, легковий автомобіль, бувший у користуванні, обладнаний дизельним двигуном - 1шт.: - марка: SKODA, - модель - OCTAVIA, номер кузова: НОМЕР_2 - календарний рік виготовлення - 2016", з митною вартістю товару 6850,00 EUR (гривневий еквівалент 183 055,45 грн.), отримувач ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано до митного органу разом із митною декларацією наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №138/2019 від 11.09.2019, платіжні доручення в іноземній валюті від 11.09.2019р., декларація про походження товару №138/2019 від 11.09.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 205010/2019/323971 від 19.09.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.02.2016, документ, що містить додаткову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному товарі № 213727/31263158 від 23.09.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 18.09.2019, європейська декларація МRN 19DЕ740114014408Е8 від 18.09.2019, контракт PRO/2019 від 10.09.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 25.02.2016, довіреність №1-1796 від 11.09.2019, перевірка VIN-коду від 17.09.2019, квитанція, що підтверджує сплату митних платежів на суму 68100,00 грн. від 17.09.2019, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.46А (b).08050-19 від 20.09.2019, паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_5 від 26.07.2003.

Під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що надані відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товари:

-рахунок-фактуру № 138/2019 від 11.09.2019, де вказано вартість товару 6850,00 EUR, проте в наданій інформації з інтернет ресурсу (аукціону продажу автомобіля) вартість становить 7852,38 EUR;

-для підтвердження витрат на транспортування не надано документів що підтверджують вартість транспортування у відповідності до вимог законодавства України;

-не надано даних щодо страхування товарів;

-не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-не надано інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта витребувано документи відповідно до вимог п.2 та п.3 ст. 53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, а саме:

-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

-якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

-транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

-за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Витребувані додаткові документи позивачем не були надані, оскільки банківські платіжні документи вже були надані, а страхування, ліцензування та перевезення товару не здійснювалося.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультацій відповідно до ч.4 ст. 57 Митного кодексу України.

За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

За наслідками перевірки числового значення заявленої митної вартості, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2019 року № UА 100110/2019/000107/2, яким збільшену митну вартість з 6850,00 EUR до 8902,00 EUR та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100110/2019/01226.

В Картці відмови вказано, що прийняття митної декларації, митне оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення можливе при умові подання ВМД з митною вартістю згідно рішення від 25.09.2019р.

Декларантом/Представником ОСОБА_1 була заповнена та подана в електронному вигляді митна декларація № UА100110/2019/153883 із зазначенням суми митних платежів, які підлягали доплаті, виходячи з виставленої органом доходів і зборів митної вартості товару 8902,00 EUR.

Позивачем 24.09.2019 була здійснені доплата митних платежів в сумі 14 950,00 грн.

В результаті, процедуру митного оформлення товару було завершено, товар випущено у вільний обіг.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправним та просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначаючи наступне.

Позивач зазначила, що митна вартість транспортного засобу була визначена за ціною договору (Контракту) щодо транспортного засобу, що імпортується (основний метод).

Відповідач безпідставно поставив під сумнів Контракт, та як наслідок, весь поданий перелік документів, і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у органу доходів і зборів достатніх підстав для виникнення сумнівів щодо правильності визначення числового значення митної вартості імпортованого товару.

Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права та інтереси позивача.

Відповідач - Київська митниця Держмитслужби - проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України).

Так частинами 1 - 3 ст. 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 - 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 1-3 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. 1 - 3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 5 - 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ч. 1 - 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при здійсненні імпортування автомобіля на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та згідно з вимогами ст. 368 Митного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Отже, заявлена позивачем митна вартість придбаного автомобіля підтверджується, зокрема, Контрактом PRO/2019 від 10.09.2019 року, в якому зазначена ціна контракту 6850,00 EURO, рахунком - фактурою від 11.09.2019 року№138/2019, платіжним дорученням в іноземній валюті (МТ 103 через SWIFT) від 11.09.2019 року про переказ на користь продавця (Німецької фірми "EUGEN SCHURR") кошів в сумі 6850,00 EURO, що відповідає рахунку-фактурі від 11.09.2019р.

При цьому, приписи ст. 53 Митного кодексу України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містять жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема в рахунку-фактурі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 справа № 809/1884/16.

Наведене свідчить, що позивачем надано усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати понесені на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем такі витрати понесенні не були.

Крім того, посилання митного органу на те, що при перевірці поданої позивачем митної декларації спрацював ризик, який був згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками, є безпідставним, оскільки чинні норми законодавства України не ставлять у залежність наявність формально нижчих цін у ціновій базі митного органу з можливістю приймати рішення про коригування митної вартості.

Зокрема, Верховним Судом неодноразово наголошено на тому, що: наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 № 814/2659/16).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 дійшов правового висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Поряд з цим, суд зазначає, що митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення судових витрат у розмірі суми 6139,17 грн., які складаються з судового збору - 1536,80 грн. + 40,37 грн. (комісія банку); витрат на професійну правничу допомогу - 2500,00 грн.; витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, а саме: здійснення перекладу документів - 2062,00 грн.

Ознайомившись із поданим клопотанням, суд зазначає наступне.

Ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 0110/19-ФО-ДНП від 01.10.2019 року, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням "Бізнес Лойєр", Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги № 0110/19-ФО-ДНП від 01.10.2019 року, Акт про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги № 0110/19-ФО-ДНП від 01.10.2019 року, згідно якого деталізовано надані послуги правової допомоги на загальну суму 2500,00 грн., квитанцію про сплату ОСОБА_1 2500,00 грн. за надання правничої допомоги та квитанції до прибуткового касового ордера про сплату за послуги перекладу на загальну суму 2062,00 грн.

У відзиві відповідачем зазначено, що відповідно до зазначених квитанцій, понесені витрати сягають в розмірі 6098,80 грн., а не 6139,70 грн.

Також зазначено, що квитанції про оплату послуг перекладу викликають сумнів, адже вони видані 16.10.2019 р. та 22.10.2019р., але мають один і той же реєстраційний номер, а саме № НОМЕР_6 .

З вищевикладеного вбачається, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі суми 2500,00 грн.

Щодо витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи, а саме: здійснення перекладу документів у розмірі суми 2062,00 грн., то суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки, представником позивача не вказано перелік документів, переклад яких було здійснено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2019 № UA 100110/2019/000107/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100110/2019/01226 року.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (02000, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А, код 43337359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі суми 2500,00 грн.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 02.12.2020 р.